Більше ніж просто сум: що таке депресія, звідки вона береться і як з нею боротися

Слово «депресія» часто помилково вживається для опису звичайного смутку, який є природною реакцією на життєві події. Проте клінічна депресія — це значно складніше. Це серйозне захворювання, симптоми якого можуть залишатися невидимими для оточення. Людина, яка втрачає інтерес до повсякденного життя, виявляє апатію, надмірну втому, не може виконувати звичні обов’язки — не завжди є «ледачою». Такі прояви можуть бути наслідком глибоких фізіологічних змін, що охоплюють роботу мозку, гормонального фону та імунної системи.

На відміну від звичайного суму, клінічна депресія позбавляє людину здатності радіти, порушує сон і апетит, може супроводжуватись сильним відчуттям провини, тривогою, думками про безнадійність і навіть самогубство. Стан пацієнта при цьому може бути настільки виснажливим, що він не здатен вжити жодних дій. Лікування потребує професійного втручання, оскільки самостійно вийти з цього стану «силою волі» часто неможливо.

Перегляньте запис:

Як вивчали депресію?

Розуміння природи депресії змінювалося з плином часу. Раніше увагу приділяли фізичним проявам — таким як зміни у крові чи сечі — і спробам встановити зв’язок між психічними станами та іншими хворобами. Згодом стало зрозуміло, що навіть за відсутності видимих ушкоджень у мозку, депресія може бути результатом порушень на клітинному і хімічному рівні.

Поява методів дослідження нервової системи дозволила виявити особливості взаємодії між нейронами. Було встановлено, що в передачі сигналів між клітинами беруть участь хімічні речовини, які нині відомі як нейромедіатори. Одними з перших були вивчені ті, що відповідають за регулювання настрою: серотонін, норадреналін, дофамін та інші. Надалі розвиток методів вимірювання концентрації цих речовин у мозку дозволив встановити їхній зв’язок із психічними станами та реакціями на лікування.

Окрім цього, було виявлено генетичні фактори, які впливають на роботу нейромедіаторних систем. Зокрема, певні варіанти генів можуть зумовлювати схильність до порушень передачі сигналів у мозку, що впливає на ризик розвитку депресії. Проте на сьогодні відомо, що ці механізми — лише частина загальної картини.

Причини депресії

• Спадковість

Дослідження родин, у яких зустрічаються депресивні розлади, показали: наявність діагнозу в одного члена сім’ї суттєво підвищує ймовірність його виникнення в інших. У випадку однояйцевих близнюків ризик розвитку депресії у другого сягає приблизно половини, якщо хвороба виявлена в першого. Це свідчить про значний внесок генетичних чинників, хоча точні механізми ще потребують вивчення.

• Порушення нейромедіаторної регуляції

Досвід лікування препаратами, які впливають на хімічні процеси в мозку, підтвердив роль нейромедіаторів у розвитку депресії. Встановлено, що зміни в рівні серотоніну, норадреналіну й дофаміну пов’язані з проявами хвороби. Водночас, затримка між початком лікування і появою позитивного ефекту вказує на складніші механізми, які виходять за межі простої зміни концентрації певної речовини.

Перегляньте запис:

• Гормональний дисбаланс

Гормональні зміни, особливо ті, що стосуються щитоподібної залози або статевих гормонів, також здатні викликати депресивні симптоми. Коливання рівня гормонів, зокрема естрогену, можуть впливати на чутливість до стресу та роботу нейромедіаторів. Саме тому в деяких періодах життя, зокрема в репродуктивному віці, жінки мають вищий ризик розвитку депресії.

Особливий інтерес становить взаємозв’язок між рівнем гормонів стресу та депресивними розладами. Надлишок таких гормонів може свідчити про хронічний стресовий стан організму, що негативно впливає на психічне здоров’я.

• Запалення та клітинна взаємодія

Існують докази, що в розвитку деяких форм депресії беруть участь молекули запалення — так звані цитокіни. Їх надлишок у крові може викликати зміни настрою, апетиту, сну, а також погіршення когнітивних функцій. Особливо це стосується так званої атипової депресії, яка може проявлятися не лише смутком, а й надмірною сонливістю, підвищеним апетитом, чутливістю до міжособистісних взаємин.

Такі пацієнти часто мають більшу кількість рецидивів і гірше реагують на стандартне лікування. Це свідчить про те, що депресія — це не одна єдина хвороба, а цілий спектр розладів, що мають різну біологічну природу.

Як виглядає депресія насправді?

Завдяки розвитку психіатрії за останні два століття ми маємо чіткі критерії для визначення депресії. Хоча немає об’єктивних тестів, як аналіз крові чи МРТ, лікарі можуть досить точно встановити діагноз і призначити лікування. Для цього створено спеціальний посібник, який допомагає визначити наявність депресії за певними симптомами.

Щоб поставити діагноз великого депресивного розладу, має бути принаймні п’ять симптомів, які тривають мінімум два тижні і суттєво погіршують здатність працювати і спілкуватися. Обов’язково має бути або пригнічений настрій, або втрата здатності отримувати задоволення (ангедонія). Симптоми не мають бути спричинені іншими захворюваннями чи вживанням речовин.

Основні симптоми депресії

Пригнічений настрій

Раніше психіатри більше звертали увагу на зміни мислення, аніж на емоції. Але з розвитком науки стало зрозуміло, що емоційні порушення — ключова складова депресії. Пригнічений настрій означає тривалу сумну, пусту або розчаровану емоційну реакцію, яка не проходить.

Втрата задоволення (ангедонія)

Це нездатність отримувати радість від речей, які раніше приносили задоволення — хобі, спілкування, звичайні справи. У депресивних людей «хочу» у житті значно менше. Цей симптом пов’язують із порушенням роботи дофамінових систем мозку, які відповідають за відчуття винагороди.

Зміни апетиту

Близько третини пацієнтів з депресією мають зниження апетиту — їжа не подобається або навіть викликає огиду. У таких випадках це часто пов’язано з особливим типом депресії, що супроводжується глибоким пригніченням і відсутністю енергії. Інша частина пацієнтів навпаки починає більше їсти і набирає вагу — це особливий, «атиповий» тип депресії.

Порушення сну

Більшість депресивних пацієнтів прокидаються дуже рано і не можуть заснути знову. Проте бувають і випадки, коли люди сплять занадто довго. Порушення сну впливають на якість відпочинку і погіршують загальний стан.

Психомоторна загальмованість

Це уповільнення мислення, мовлення, рухів. Пацієнти можуть рухатися повільніше, менше говорити, часто сутуляться. Цей симптом більш характерний для важких форм депресії. Вчені пов’язують його з порушеннями в певних частинах мозку, які контролюють рух і увагу.

Постійна втома

Навіть прості справи здаються надзвичайно важкими. Відчуття втоми та зниження енергії часто виникає без очевидних фізичних причин. Це пов’язано зі змінами у системах, які регулюють стрес і гормональний баланс організму. Людина ніби постійно перебуває у стані тривожного напруження.

Зниження самооцінки і почуття провини

Хворі часто відчувають себе нікчемними, звинувачують себе у всіх невдачах, навіть якщо вони не мають до цього реального відношення. Почуття провини може бути надмірним і безпідставним, іноді люди вважають себе винними у чомусь зовсім нереальному.

Погіршення концентрації та пам’яті

Пацієнти скаржаться на проблеми з увагою, забувають важливі речі, важко приймають рішення. Погіршується спогад про приємні події — вони ніби «вицвітають», а негативні навпаки — залишаються яскравими. Люди часто згадують події загально, а не детально, що впливає на спосіб мислення та оцінку себе.

Думки про смерть і суїцид

Ці думки можуть коливатися від легкого бажання не прокидатися до серйозних планів самогубства. Люди з депресією часто відчувають, що життя не має сенсу, і вважають, що іншим буде краще без них. Однак реалізація таких намірів може бути ускладнена уповільненням мислення та рухів, які часто супроводжують депресію. Особливо небезпечний період — коли лікування починає покращувати загальний стан, а суїцидальні думки залишаються. У цей час важливий ретельний контроль і підтримка.

Лікування депресії: основні підходи

1. Фармакотерапія

• Основний метод лікування, який базується на більш ніж 100 роках досліджень.
• Сучасні антидепресанти нового покоління мають менше побічних ефектів і кращу переносимість, що підвищує якість життя пацієнтів.
• Ліки ділять на лінії:
  • Перша лінія — найпоширеніші, безпечніші препарати.
  • Друга та третя лінії — застосовуються, якщо попередні неефективні.

2. Основні групи антидепресантів

• Інгібітори моноаміноксидази (МАО)
  Знижують розщеплення норадреналіну та серотоніну, що підвищує їх концентрацію в синапсі.
  Використовуються рідко через ризик передозування і численні побічні ефекти (сухість у роті, нудота, порушення сну, м’язові спазми).
• Трициклічні антидепресанти
  Блокують зворотне захоплення серотоніну і норадреналіну, але мають низьку специфічність і багато побічних ефектів (аритмія, сухість у роті, запаморочення).
• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)
  Препарати нового покоління (з 1987 року), що мають менше побічних ефектів і кращу переносимість. Найпоширеніші ліки першої лінії.
  Побічні ефекти можуть включати розлади шлунково-кишкового тракту, проблеми зі сном, сексуальні розлади.
• Антипсихотики та інші препарати
  Використовуються у комбінаціях при складних або резистентних випадках (атипові антипсихотики, літій, психостимулянти).

3. Немедикаментозні методи

• Електрошокова терапія (ЕСТ)
  Використовується у випадках тяжкої депресії, коли інші методи неефективні або непереносимі.
• Транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС)
  Безболісний метод стимуляції мозку, що не потребує операції чи анестезії, з невеликою кількістю побічних ефектів.
• Психотерапія
  Когнітивно-поведінкова терапія, міжособистісна терапія — доведені ефективні методи, особливо в комбінації з фармакотерапією.
  Психотерапевт допомагає усвідомити і змінити негативні думки, покращити соціальні навички, підготуватися до завершення лікування.

Переглянте записи:

Висновок

• Депресія — поширене захворювання, часто недіагностоване.
• Сучасні методи лікування, що поєднують фармакологію і психотерапію, значно підвищують якість життя пацієнтів.
• Розробка нових препаратів та методів нейростимуляції триває.
• Важливо, щоб пацієнти звертались до фахівців для правильного діагнозу та індивідуального підбору лікування.

ДЖЕРЕЛО: nauka.ua

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.