Позитивні результати інтраназального окситоцину у дорослих з аутизмом

Результати невеликого рандомізованого контрольного дослідження показали, що приймання інтраназального окситоцину двічі на день покращує соціальне функціонування, якість життя та загальні симптоми у дорослих із розладом аутистичного спектру (РАС).

«Одним із викликів для дорослих з аутизмом є погані соціальні взаємодії та труднощі в пошуку друзів. Недостатня соціальна підтримка з боку однолітків, друзів і членів родини може сприяти самотності підлітків з РАС, що, своєю чергою, призводить до тривоги, смутку та соціальна ізоляція», – сказав дослідник Саба Фараджі Нірі, доктор медичних наук, доцент кафедри психіатрії Тегеранського університету медичних наук в Ірані.

Neurology Thursday повернулись! Перегляньте записи заходів, що завершились та не забудьте зареєструватись на ті, що ще будуть!

Останні дані США показують, що це відносно часто. Крім того, попередні дослідження показують, що інтраназальний окситоцин значно підвищує активність в областях мозку, які відіграють важливу роль у налагодженні соціальних взаємодій.

Щоб оцінити терапевтичні ефекти та безпеку інтраназального окситоцину, дослідники випадковим чином розподілили 39 дорослих пацієнтів з РАС на приймання інтраназального окситоцину або плацебо з 24 одиницями, які вводили кожні 12 годин протягом 8 тижнів.

Фараджі Нірі сказав, що учасники дослідження повинні були припинити приймання усіх психотропних препаратів щонайменше за 8 тижнів до участі в дослідженні.

Учасників оцінювали на початковому етапі та на 4-му та 8-му тижнях за допомогою коефіцієнта аутизму, переглянутої діагностичної шкали Аспергера аутизму Ritvo (RAADS-R), шкали соціальної чутливості (SRS), шкали загального клінічного враження (CGI) та якості Всесвітньої організації охорони здоров’я. Опитувальник Life-BREF (WHOQL-BREF). Також оцінювали побічні явища.

Перегляньте записи заході, що відбулись в межах «Ukrainian Psychiatry Week: Ментальні удари війни» 

Фараджі Нірі сказав, що ті, хто отримував інтраназальний окситоцин, продемонстрували клінічне покращення за шкалою RAADS-R (P = 0,010), а також за підшкалою соціальних комунікацій SRS (P = 0,002), шкалою CGI (P = 0,000), а також фізичні (P = 0,004), психологічні (P = 0,006) і соціальні стосунки (P = 0,046) домени WHOQL-BREF.

Однак, попри те, що результати були позитивними, вона сказала, що на цей час неможливо зробити жодних остаточних висновків. Він зазначив, що дослідження має кілька потенційних спотворень. Це включало відмінності в базових рівнях ендогенного окситоцину серед учасників дослідження, а також різницю в необхідних дозах лікування, які були скориговані залежно від віку та статі. Наявність супутніх захворювань і взаємодії з іншими методами лікування також можуть вплинути на результати.

Коментуючи результати для Medscape Medical News, голова сесії Саболч Кері, доктор філософії, професор Інституту Sztárai, Токайський університет, Шарошпатак, Угорщина, сказав, що використання окситоцину при РАС є суперечливим. Він сказав, що хоча дослідження сприяє науковій дискусії, клінічне значення результатів неясно.