Розуміння аутизму: ранні ознаки, оманливі ярлики та чому підтримка має значення
Дата публікації: 19.08.2025
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: аутизм, біомаркери, рання діагностика, генетична схильність, ЕЕГ, ідентичність, поведінкова терапія, соціальна адаптація, розлади спектра аутизму, ранні ознаки аутизму, сенсорні чутливості, діагностика у жінок, маскування симптомів, мальчики та дівчата, спектр аутизму, підтримка при аутизмі, мовна терапія, освітні програми, profound autism, ярлики аутизму, клінічні дослідження аутизму

Розлад спектра аутизму (РСА) — це комплексний нейророзвитковий стан, що визначає особливості комунікації, поведінки та взаємодії з навколишнім світом. Незважаючи на зростання поінформованості, у суспільстві все ще поширені міфи та помилкові уявлення: від можливості «вилікувати» аутизм до неточних ярликів, якими часто описують пацієнтів.
Сарабет Бродер-Фінгерт, доктор медичних наук, магістр громадського здоров’я, професор педіатрії, заступник голови з клінічних досліджень кафедри педіатрії та виконавчий директор Центру Юніс Кеннеді Шрайвер при Медичній школі Університету Массачусетсу, акцентує на важливості раннього виявлення, правильного використання термінології та підтримки людей з аутизмом.
Раннє виявлення аутизму: які ознаки?
Офіційна діагностика аутизму зазвичай відбувається у віці 14–20 місяців, проте дослідники сподіваються, що біомаркери дозволять визначати його значно раніше — можливо, вже у перші 6 місяців життя.
Серед можливих ранніх проявів:
- затримки у розвитку;
- особливості соціальної взаємодії з дорослими;
- сенсорні чутливості.
Немовлята віком близько 6 місяців, які погано переносять яскраве світло, гучні звуки чи певні текстури, можуть демонструвати перші індикатори. Утім, наразі офіційних інструментів для діагностики у такому ранньому віці немає. Перспективними вважаються методи нейрофізіологічного моніторингу, зокрема аналіз електроенцефалографічних (ЕЕГ) патернів, проте вони поки що залишаються у сфері досліджень.
Етіологія аутизму багатофакторна. Основні чинники:
- Покращення діагностики та доступу до медичної допомоги. Це головний чинник зростання кількості виявлених випадків, адже більше фахівців активно проводять скринінг.
- Генетична схильність. Аутизм часто має сімейний характер, хоча «гена аутизму» не існує. Відомо, що наявність старшого брата чи сестри з аутизмом підвищує ризик у 10 разів.
- Фактори довкілля. Роль вважається другорядною, порівняно з генетикою та діагностикою.
Бродер-Фінгерт підкреслює важливість делікатності: пошук «причини» може сприйматися людьми з аутизмом як знецінення їхньої ідентичності, адже багато з них пишаються своєю унікальністю.
Проблема ярликів
Терміни «високофункціональний» та «низькофункціональний» часто використовуються, проте вони є неточними та оманливими. Аутизм впливає на різні сфери життя по-різному: людина може бути вербальною, але мати серйозні сенсорні проблеми, або навпаки.
Більш прийнятними є функціональні характеристики: «потребує підтримки у комунікації», «має труднощі сенсорної інтеграції». У деяких випадках використовується термін «глибокий аутизм» (profound autism) для опису людей, які є невербальними та потребують інтенсивної підтримки.
Наголос робиться на індивідуальних потребах дитини чи дорослого, а не на узагальнених категоріях.
Аутизм: ідентичність чи стан, що потребує «лікування»?
Аутизм не має «ліків» і не повинен розглядатися як стан, який потребує усунення. Метою допомоги є не «вилікувати», а надати ресурси та підтримку для максимальної реалізації потенціалу людини.
До спектра підтримки можуть входити:
- поведінкова та мовна терапія;
- освітні та сімейні програми;
- медикаментозна терапія у разі супутніх станів.
Багато людей з аутизмом сприймають його як невід’ємну частину своєї ідентичності. Деякі риси спектра є цінними не лише для самої людини, але й для суспільства.
Діагностика аутизму у жінок
Історично аутизм вважався «чоловічим» станом, і дівчата часто залишалися недіагностованими. Нині дедалі більше жінок отримують діагноз у дорослому віці. Основною причиною є феномен «маскування» (masking), коли дівчата та жінки приховують чи приглушують свої прояви для соціальної адаптації. Соціальні очікування також відіграють роль: тихість чи сором’язливість у дівчат довгий час сприймалися як «норма». Часто жінки дізнаються про свій діагноз після того, як його встановлено їхнім дітям. Сучасне розуміння аутизму вимагає відмови від спрощених категорій і хибних уявлень. Раннє виявлення вдосконалюється, проте необхідні кращі діагностичні інструменти.
Ключова мета — створення середовища, де люди з аутизмом отримують належну підтримку та ресурси для розвитку, без спроб «усунути» їхні особливості.
Аутизм — це не хвороба, яку потрібно вилікувати, а спектр, що формує унікальну ідентичність людини. Лікарі та суспільство мають фокусуватися на ранньому виявленні, адекватній підтримці та індивідуалізованому підході, а не на пошуку «ліків».
ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу

Запис майстер-класу «Синдром неспокійних н ...

Як локдауни через COVID вплинули на структ ...

Яка поширеність тривоги та депресії у діте ...

«Нешкідливий» вірус може бути пов'язаний і ...

Рівень захворюваності на аутизм знову зрос ...

Пізня дискінезія: 5 речей, які потрібно зн ...
