GLP-1 як ключовий інструмент досягнення порогового ІМТ перед ортопедичним хірургічним втручанням: сучасні клінічні реалії та міждисциплінарна співпраця

Дата публікації: 24.07.2025

Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»

Ключові слова: ризик, GLP-1, метаболічний синдром та ожиріння, ортопедія травматологія та протезування, ортопедична операція, індекс маси тіла це ожиріння, ожирінні це

Anatta_Tan / Shutterstock.com
Ожиріння тяжкого ступеня (ІМТ ≥ 40 кг/м²) становить серйозний бар’єр для проведення планових хірургічних втручань, зокрема ортопедичних операцій. Традиційна вимога зниження маси тіла перед хірургією пов’язана з ризиками післяопераційних ускладнень, проблемами загоєння ран і тривалою реабілітацією. Водночас досягнення цільового ІМТ є надскладним завданням для пацієнтів із морбідним ожирінням без спеціалізованої допомоги. Новий клас препаратів — агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) — демонструє значну ефективність у досягненні цих цілей, відкриваючи пацієнтам доступ до необхідного хірургічного лікування.

Проблема надмірної маси тіла в ортопедичній хірургії

Пацієнти з ІМТ ≥ 40 часто не допускаються до операцій із заміни суглобів, включно з тотальним ендопротезуванням кульшового або колінного суглоба, до досягнення нижчого порогового ІМТ — зазвичай 39,9 або менше. Таке обмеження ґрунтується на ризику інтра- та післяопераційних ускладнень: інфекцій, тромбоемболій, порушення загоєння ран, зниження функціональних результатів та збільшення тривалості госпіталізації. Іноді ІМТ як критерій включення застосовується і до інших процедур: трансплантацій, баріатричної хірургії, хірургії грижі, корекції статі та навіть екстракорпорального запліднення.

Клінічні результати використання GLP-1 у пацієнтів, які готуються до хірургії

У клінічній практиці застосування агоністів GLP-1 дало змогу низці пацієнтів досягти ІМТ < 40, що відкриває шлях до раніше недоступних оперативних втручань. Типова клінічна ситуація — пацієнтка з тяжким остеоартритом і масою тіла, яка унеможливлює оперативне лікування. Завдяки лікуванню GLP-1 агоністами та контролю за програмою зниження ваги, ІМТ таких пацієнтів поступово знижується до допустимого рівня, що дозволяє безпечно проводити ендопротезування.

Ефективність у зниженні маси тіла

GLP-1 агоністи довели свою ефективність у численних рандомізованих дослідженнях. Середнє зниження ваги при застосуванні таких препаратів коливається в межах 12–18% від початкової маси тіла, що часто дозволяє перетнути поріг ІМТ 40. Крім того, окремі спостереження свідчать про зниження частоти післяопераційних інфекцій та госпіталізацій серед пацієнтів, які застосовують ці препарати.

Переваги GLP-1 у порівнянні з іншими підходами

Порівняно з традиційними пероральними препаратами проти ожиріння, агоністи GLP-1 забезпечують більш сталі результати зниження ваги. Багато пацієнтів надають перевагу медикаментозному лікуванню GLP-1 над баріатричною хірургією, зважаючи на менш інвазивний характер, кращу переносимість і нижчі ризики ускладнень.

Роль мультидисциплінарної співпраці

Успішне лікування ожиріння для досягнення хірургічної придатності часто є результатом партнерства між хірургами та фахівцями з лікування ожиріння. Така взаємодія дозволяє адаптувати індивідуальні плани зниження ваги, відстежувати динаміку ІМТ та інформувати хірурга про готовність пацієнта до оперативного втручання. Регулярні спостереження, корекція схеми лікування, контроль за харчовою поведінкою та рівнем фізичної активності є частиною комплексного підходу.

Не лише ІМТ, а загальний стан здоров’я

Фокус лише на ІМТ не відображає повної клінічної картини. Оцінка нутритивного статусу, рівня фізичної активності, наявності супутніх метаболічних розладів та психоемоційного стану також є критично важливою. Лікування GLP-1 стимулює не лише втрату ваги, а й зменшення інсулінорезистентності, покращення контролю глікемії, зниження артеріального тиску та рівня ліпідів.


Перегляньте запис:


Клінічний приклад

Пацієнтка віком понад 60 років із ІМТ 43,2 потребувала ендопротезування колінного суглоба. Застосування GLP-1 дало змогу їй поступово знизити ІМТ до 39,9, а згодом — до 37, що дозволило провести планову операцію без відстрочок і з хорошими функціональними результатами. Протягом 3 місяців після досягнення цільового ІМТ вона стабільно зберігала вагу, що свідчить про сталий ефект терапії.

Висновки

GLP-1 агоністи відкривають нові можливості в підготовці пацієнтів із морбідним ожирінням до ортопедичних та інших хірургічних втручань. Вони дозволяють безпечно й ефективно досягати порогового ІМТ, знижувати ризик ускладнень та покращувати довгострокові результати лікування. Ключем до успіху є міждисциплінарна співпраця, персоніфікований підхід та довгостроковий супровід пацієнтів. У майбутньому така стратегія може стати стандартом клінічної практики у сфері хірургічного лікування пацієнтів із тяжким ожирінням.


ДЖЕРЕЛО: Medscape


На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Особенности дифференциальной диагностики с ...
Гіпо- та гіпертиреоз: вплив терапії на ліп ...
Персоніфікований підхід до лікування хроні ...
Профілактичне лікування туберкульозу в Укр ...
Хвороби відступили, але не зникли. Вакцина ...
В Україні дозволили бустерне щеплення прот ...
Експериментальна вакцина проти ВІЛ успішно ...