10-хвилинне тренування полегшило посттравматичний стресовий розлад

Австралійські психологи виявили позитивний вплив коротких кардіотренувань на результат терапії постравматичного стресового розладу. Учасники, які доповнювали стандартне лікування щотижневими 10-хвилинними тренуваннями, і через шість місяців після завершення курсу мали нижчі показники розладу, ніж контрольна група.

Що не так із лікуванням зараз?

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може виникати після того, як людина переживає значну психологічну травму, наприклад, стає жертвою насилля чи свідком інших шокуючих подій. У такому разі вона може страждати від сильної тривожності, нічних кошмарів, а також постійного повертання думками й спогадами до тих жахливих подій, а іноді вони наче заново переживаються. Також характерною рисою є виникнення суттєвого дискомфорту у відповідь на стимули, що нагадують про травматичний досвід. Під час психотерапії ПТСР пацієнта поступово й повторювано піддають впливу цих стимулів, щоб замінити їхню асоціацію з травмою на асоціацію з чимось безпечним.

Але лікування не спрацьовує приблизно у половині випадків. Потенційно може допомогти покращення нейропластичності, за якої мозок може краще утворювати нові зв'язки й посилювати чи позбуватися старих. Тож це може посприяти формуванню нових, корисних асоціацій. Відомо, що кардіотренування збільшує у мозку концентрацію речовини, яка сприяє нейропластичності, тому дослідники Університету Нового Південного Вельсу припустили, що тренування може покращити дієвість терапії ПТСР.

То як тренування впливає на психотерапію?

Свою ідею науковці перевіряли з допомогою 130 дорослих учасників із підтвердженим ПТСР. Усі вони пройшли дев'ять 90-хвилинних сеансів терапії. Додатково половина з них виконала дев'ять 10-хвилинних щотижневих кардіотренувань, а інші, контрольна група — по дев'ять 10-хвилинних занять пасивної розтяжки.

Одразу після закінчення курсу відмінностей між учасниками не помітили. Але коли через шість місяців стан пацієнтів знову перевірили, то з'ясувалося, що лікування краще допомогло тим, хто був у групі тренування. Вони у середньому мали на 12 балів нижчий показник ПТСР, ніж у групі розтяжки, що вказує на помірний ефект. У групі тренування також більше людей (50 учасників) досягли мінімального клінічно значущого покращення, ніж у контрольній (41 учасник), а також відмітили суттєвіше зменшення проявів депресії.

І хоча з цього дослідження неможливо точно встановити механізм впливу короткого тренування, але автори вважають, що воно може справді допомогти покращити ментальне здоров'я при ПТСР. Вагомим його плюсом є простота та доступність для широкого кола пацієнтів. Але потрібні додаткові дослідження, щоб перевірити результати.

ДЖЕРЕЛО