Шанс на життя без протеза. Як українцям рятують кінцівки, які могли ампутувати

У 2010 році у Сергія були сильні болі в спині та суглобах. Понад 3 роки лікарі лише розводили руками, бо всі аналізи були в нормі, ставили діагноз – здоровий.

«Якби це відбувалося зараз, то всі би думали, що я ухилянт, – жартома зауважує Сергій.

Врешті-решт чоловіку пощастило – про його випадок почула лікарка з Ізраїлю. Вона зустрічала схожі симптоми у дослідженнях лікарів зі США. Дообстеження підтвердило вкрай рідкісний та складний діагноз. Лікування у Національному інституті здоров'я США тривало понад 2 роки.

Медики хотіли ампутувати ногу, але Сергій благав у будь-який спосіб лишити кінцівку. Їм вдалося.

Нині чоловік ходить на двох своїх ногах. І робить все, аби якомога більше українців, зокрема військових, зберегли свої кінцівки від ампутації.

Після повернення зі США Сергій Сошинський заснував фонд «Здоровʼя українського народу», одним з проєктів якого є програма «#Врятуй кінцівку».

Як лікарям вдається уникнути ампутацій після складних поранень та як можна стати учасником програми – читайте в матеріалі.

Причини втрати кінцівок на фронті

За даними Національної служби здоров’я України, протягом 2022-2024 років держава провела 93 566 ампутацій та надала понад 90 тисяч протезів.

Насамперед руку або ногу може відірвати ще на полі бою. На жаль, такі кінцівки не можливо пришити назад через рвані краї рани та інфікування. У цьому і всіх інших випадках на поранену кінцівку накидають турнікет, аби уникнути критичної крововтрати.

Бойовий медик з псевдо «Феб» пояснює, що турнікет призначений перекрити кровотік. Тому нижче місця накладання турнікета мʼязи та нерви певний час живуть без притоку крові – використовують власний запас кисню та поживних речовин.

Якщо кінцівки вже тривалий час (понад 4 години) позбавлені живлення кровʼю, то в кровотік можуть додатися продукти розпаду власних тканин, бактеріальні інфекції, токсини і патогени.

Тож тканини починають поступово відмирати.

Тому однією з причин втрати ніг чи рук можуть бути наслідки турнікетного синдрому (відмирання тканин, судин та нервів через тривале стиснення.)

Коли вмирає м'язова тканина, вона вивільняє до кровотоку низку сполук. Наприклад, міоглобін – «молодший брат» гемоглобіну, який переносить кисень. Але у кровотоку він може призвести до ниркової недостатності, забивши ниркові канальці.

пояснює «Феб»

Тобто при тривалому використанні турнікета постає питання не про порятунок кінцівки, а життя пацієнта, бо токсини накопичуються. Наприклад, бійцю Олександру, який чекав на евакуацію 36 днів з турнікетом на пораненій нозі на позиціях під Вовчанськом, дивом вдалось вижити. Кінцівку йому амптутували.

Зберегти кінцівку може допомогти медична маніпуляція, яку називають конверсією турнікета (підхід, при якому ухвалюється рішення щодо доцільності подальшого використання турнікета). Її має проводити фахівець – бойовий медик або лікар, попередньо затампонувавши рану тиснучою повʼязкою.

Стан кожного пацієнта та його кінцівок оцінюють індивідуально залежно від тривалості евакуації, кольору та рухливості кінцівки. Оцінку та конверсію, якщо вона можлива, проводять якнайшвидше, але не довше ніж через 4 години від накладання турнікета.

Бойовий медик «Феб» каже, що в їхньому формуванні лікарі борються за порятунок кінцівки кожного пораненого, якщо є бодай мінімальний шанс на це.

Але навіть якщо на стабпункті військовому зберегли кінцівку, лікарі в медзакладах з низки причин (наприклад, незворотне пошкодження нервово-судинного пучка) можуть вирішити її ампутувати.

Порятунок кінцівки замість ампутації

За словами Сергія Сошинського, у багатьох медзакладах не вистачає апаратів зовнішньої фіксації (альтернатива гіпсу, завдяки якій можна одночасно фіксувати кістку та лікувати інфекції на шкірі), пластин, шурупів. Рідкісними є й постійні та тимчасові ендопротези суглобів, металеві пластини для кісткової пластики тощо. Але усі ці «запчастини» необхідні для того, щоб зберегти та відновити травмовані кінцівки.

Через нестачу цих деталей часто хлопці лежать в лікарнях довше, ніж мали б, або навіть втрачають функції кінцівок через довгу бездіяльність. У багатьох випадках це призводить до ампутацій.

Восени 2022 року Сергій Сошинський започаткував проєкт «#Врятуй кінцівку», щоб якомога більше українців могли зберегти свої руки та ноги.

«Понад 50% кінцівок, які йдуть на ампутацію, можна врятувати без втрати функції. Але для того потрібен ресурс, своєчасне хірургічне втручання і, відповідно, кошти, ліки та девайси», – наголошує очільник фонду.

Першою пацієнткою програми була Світлана. Під час повномасштабного вторгнення її сімʼя на Київщині потрапила під обстріл. Чоловік Світлани загинув, а жінка отримала складну травму гомілки – усі кістки стопи були розтрощені.

Хірурги хотіли ампутувати кінцівку, але 64 лікарі під час консиліуму вирішили, що стопу можна врятувати. За 2 роки Світлані провели 20 операцій, і тепер вона може вільно пересуватися.

«Якщо більшість лікарів на консиліумі стверджує, що кінцівку можна спробувати зберегти, то в 99% випадків це вдається», – додає Сергій Сошинський.

Як відбувається відновлення розтрощених кісток та суглобів

Хірург-ортопед Василь Гайович, який працює в проєкті, зауважує, що через активні бойові дії в Україні багато пацієнтів мають складні поранення з ураженням суглобів, мʼязів та множинними переломами. Кінцівки з такими травмами зазвичайне функціональні і підлягають ампутації.

«Якщо пошкоджено плече, то рука тримається на нервах, судинах та мʼязах. А це – добрих 10 кг та більше. Кожен рух супроводжується нестерпним болем, який, до речі, проявляється й вночі. Пацієнти не сплять, перебувають у жахливому психоемоційному стані. Навіть закінчують життя самогубством», – підсумовує він.

Фахівець додає, що заняття з реабілітації для таких людей не мають ефекту, адже щоб рука чи нога працювала, потрібно, щоб усі кістки були на місці, бо це – каркас організму. Навіть протез таким пацієнтам поставити складно, бо для нього не вистачає «опори». Не менш важливі й інші тканини, але їх можна пересадити з інших ділянок тіла.

Ми зберігаємо все, що вціліло: м'язи, нерви, судини. Якщо кістки можна з'єднати – встановлюємо спеціальні пластини. Замість суглоба встановлюємо спейсер (тимчасовий протез суглоба) або ендопротез (постійний штучний суглоб). Можемо також провести мʼязову та кісткову пластику, якщо є дефекти.

Він пояснює, що для заміни кісткової тканини найчастіше використовують фрагменти кісток тазу. Мʼязову та нервову тканину зазвичай беруть зі спини та пересаджують на ділянки плеча, ліктя тощо. Мозок людини швидко перевчається – мʼязи після пересадки адаптуються до виконання нових функцій.

Як рятують пошкоджені плечі і лопатки

Одним з пацієнтів, якому хотіли відрізати кінцівку, був 26-річний військовослужбовець Олександр Мартьяненко. Він служив на контракті ще до повномасштабного вторгнення. Велику війну зустрів під Авдіївкою.

Важке поранення отримав під час харківського контрнаступу. В трьох метрах від нього розірвався танковий снаряд – уламками розтрощило плече і лопатку, а один осколок «засів» у легені. У прифронтових госпіталях бійцю надали необхідну допомогу, дістали уламки. Але відновити руку ніхто з лікарів не брався – пропонували ампутацію.

Фахівців для хлопця шукали родичі і побратими. Зрештою знайшли проєкт «#Врятуй кінцівку» та лікаря, який взявся провести складну операцію. Військовослужбовець пояснив медикам, що йому потрібно, аби він знову міг рухати рукою та наводити дрони на ворожі позиції.

Хірург замінив плечовий суглоб та провів кісткову пластику – йому вдалося майже повністю відновити анатомію суглоба та опорність кінцівки. Олександр зможе виконувати усі рухи цією рукою після операції та реабілітації.

Хірург додає, що чимало його пацієнтів повернулись на фронт. Один з них після відновлення плеча та лопатки знову опинився на нулі. Бронежилет протер шкіру та оголив пластину, що тримала кістку. Фіксатор видалили, а також змінили тимчасовий ендопротез на постійний. Незабаром він повернеться в стрій.

Чи можна врятувати руку, якщо вирвало лікоть

Травми ліктя – більш поширені, бо ця частина не закривається бронежилетом та не має захисту. У таких пацієнтів доводиться робити шкірну, мʼязову та кісткову пластику, ставити штучні суглоби та лікувати пошкоджені нерви. Усе це заради того, щоб людина могла пити, їсти, ходити в туалет, працювати та навіть – воювати, адже рука без ліктя працювати не зможе.

Василь Гайович

До програми включають не лише військових, а й цивільних. Так до проєкту долучився офіціант Валерій, що працює в одному з ресторанів столиці. Він отримав травму у жовтні 2022 року, коли поспішав на роботу під час масованої атаки на Київ. Чоловік пам'ятає події фрагментами: почув вибух, а тоді побачив, як з руки тече кров. Валерій шукав турнікет по найближчих машинах та закладах, аби не стекти кровʼю. Врешті-решт йому перетягнули руку ременем та доставили в лікарню.

Уламком під час вибуху з руки вирвало лікоть, а передпліччя висіло на шматку шкіри й мʼязів. Валерій перед операцією попросив хірурга лишити йому кінцівку. Лікар запевнив пацієнта, що зробить усе можливе.

За 1,5 місяця офіціанту Валерію провели 7 операцій, але під час загоєння у рану потрапила інфекція. Лікарі відмовляли пацієнта від подальших операцій та наполегливо пропонували відрізати передпліччя.

У рамках програми «#Врятуй кінцівку» йому вилікували інфекцію, поставили ліктьовий протез, зшили розірвані мʼязи. Через рік Валерій повернувся на улюблену роботу. Попереду ще кілька операцій, але чоловік щасливий, що має свою руку, а не протез.

Критерії та вимоги до пацієнтів для участі в проєкті «Врятуй кінцівку»

В рамках проєкту вже відновили понад 1,2 тисячі кінцівок. Але в середньому на лікування потрапляють близько 10% людей, які подають заявки.

Для участі є кілька критеріїв.

Першим та основним є складність випадку з медичної точки зору. Якщо вже є прямі покази до ампутації, то збирають консиліум з українських та закордонних лікарів, щоб підтвердити або спростувати попередні висновки.

Якщо медки переконані, що у пацієнта є шанси відновити кінцівку, то пацієнта візьмуть до програми.

Важливо, аби у пораненого не було складних супутніх хвороб, як-от гепатит, СНІД, цукровий діабет тощо. Вони обтяжують процес одужання та вимагають додаткових витрат.

Другим критерієм є вік. Нині запровадили обмеження до 45 років, щоб організм пацієнта мав кращі можливості для відновлення.

«Майже 60% наших пацієнтів повертаються в стрій, тому вкрай важливо, аби це були дуже мотивовані та молоді люди, які виборюють нашу Незалежність», – зауважує Сергій Сошинський.

Третій критерій – відкритість пацієнта та бажання допомагати іншим пораненим.

Сергій пояснює, що йдеться про спілкування з донорами та фондом, готовність поділитися своєю історією та результатами лікування.

Гроші ми збираємо через фандрейзинг, а це – соціальний маркетинг. Тобто пацієнт має й сам прагнути спілкування з тими людьми, які фактично сплачують його операцію.

ДЖЕРЕЛО: УП.Життя

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.