Ліки від діабету демонструють різний вплив на захист печінки

sasirin pamai / Shutterstock.com

Нове дослідження, опубліковане в журналі Diabetes Care, продемонструвало, що антигіперглікемічні препарати можуть по-різному впливати на печінкові наслідки у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2). Результати великого мережевого метааналізу показали, що окремі класи препаратів асоціювалися з різним ступенем захисту від гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК), декомпенсації цирозу та прогресування фіброзу печінки.

Аналіз охопив 46 обсерваційних досліджень із включенням 7 124 845 пацієнтів із ЦД2, що робить його одним із найбільших досліджень щодо взаємозв’язку між цукровим діабетом та довгостроковими печінковими наслідками.

Чому це важливо?

Цукровий діабет 2 типу сьогодні розглядають не лише як метаболічне захворювання, а як один із ключових факторів ризику розвитку стеатотичної хвороби печінки, фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми.

Водночас донині залишалося незрозумілим, чи всі антигіперглікемічні препарати однаково впливають на ризики прогресування ураження печінки.

Саме тому дослідники виконали систематичний огляд та мережевий метааналіз для оцінки впливу різних класів препаратів на основні несприятливі печінкові події.


Перегляньте запис:


Дизайн дослідження

У дослідження включили:

  • 46 обсерваційних робіт
  • 7 124 845 дорослих пацієнтів
  • середній вік — 55,7 року
  • чоловіки — 33,7%

Порівнювали сім основних класів цукрознижувальних препаратів:

  • метформін;
  • агоністи рецепторів GLP-1;
  • інгібітори SGLT2;
  • інгібітори DPP-4;
  • тіазолідиндіони;
  • препарати сульфонілсечовини;
  • інсулін.

Оцінювали виникнення таких кінцевих точок:

Первинні результати:

  • розвиток гепатоцелюлярної карциноми;
  • декомпенсація цирозу:
    • асцит;
    • спонтанний бактеріальний перитоніт;
    • кровотеча з варикозно розширених вен;
    • печінкова енцефалопатія;
  • розвиток цирозу.

Вторинні результати:

  • печінкова недостатність;
  • трансплантація печінки;
  • смертність, пов’язана із захворюваннями печінки;
  • прогресування портальної гіпертензії.

Тіазолідиндіони продемонстрували найкращий захист від гепатоцелюлярної карциноми

У 38 дослідженнях, які включали 61 порівняння, саме тіазолідиндіони показали найвищий рівень захисту щодо ризику розвитку ГЦК.

Показник ранжування SUCRA становив:

92%

Порівняно з іншими класами ризик розвитку ГЦК був нижчим:

  • порівняно з інгібіторами DPP-4: HR 0,50
  • порівняно з агоністами рецепторів GLP-1: HR 0,71
  • порівняно з інсуліном: HR 0,19
  • порівняно із сульфонілсечовинами: HR 0,69

Ці результати можуть свідчити про потенційний вплив тіазолідиндіонів на метаболічні механізми прогресування стеатотичного ураження печінки.

Агоністи рецепторів GLP-1 найкраще захищали від декомпенсації цирозу

У 25 дослідженнях, які включали 44 порівняння, агоністи рецепторів GLP-1 показали найвищі показники профілактики декомпенсації цирозу.

Показник SUCRA становив:

100%

Їх використання асоціювалося зі зниженням ризику порівняно з:

  • інгібіторами DPP-4 — HR 0,73
  • інсуліном — HR 0,16
  • метформіном — HR 0,86
  • інгібіторами SGLT2 — HR 0,90
  • препаратами сульфонілсечовини — HR 0,66
  • тіазолідиндіонами — HR 0,75

Крім цього, агоністи GLP-1 продемонстрували:

Найнижчий ризик кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу

SUCRA:

79%

Найкращі результати щодо профілактики печінкової енцефалопатії

SUCRA:

80%

Отримані результати можуть мати особливе значення для пацієнтів із MASLD/MASH та супутнім ЦД2.

Інгібітори SGLT2 показали найкращий захист від прогресування цирозу

У 12 дослідженнях, що включали 22 порівняння, інгібітори SGLT2 продемонстрували найкращі результати щодо профілактики переходу до цирозу.

SUCRA становив:

88%

Порівняно з іншими препаратами ризик був нижчим:

  • порівняно з інсуліном — HR 0,45
  • порівняно з інгібіторами DPP-4 — HR 0,66
  • порівняно з агоністами GLP-1 — HR 0,66

Крім цього, саме інгібітори SGLT2 показали найкращі результати щодо зниження смертності, пов’язаної із захворюваннями печінки:

SUCRA:

73%

Ці результати узгоджуються з сучасними даними щодо позитивного впливу цього класу препаратів на стеатоз, масу тіла, інсулінорезистентність та кардіометаболічний ризик.

Інсулін асоціювався з найгіршими печінковими наслідками

У дослідженні інсулін демонстрував найнижчі результати практично за всіма печінковими кінцевими точками.

Для:

  • розвитку гепатоцелюлярної карциноми;
  • декомпенсації цирозу

показники SUCRA були:

менше 1%

Автори зазначають, що ці результати не свідчать про шкідливість інсуліну як таку, а можуть частково відображати більш тяжкий метаболічний профіль пацієнтів, які потребують інсулінотерапії.

Клінічне значення результатів

Автори підкреслюють, що антигіперглікемічні препарати не є еквівалентними щодо впливу на печінкові наслідки.

При виборі терапії у пацієнтів із:

  • MASLD;
  • MASH;
  • фіброзом печінки;
  • цирозом;
  • високим ризиком ГЦК

доцільно враховувати не лише кардіоренальні переваги, а й потенційний вплив на печінку.

Можливо, у майбутньому печінкові кінцеві точки стануть одним із додаткових критеріїв вибору терапії у пацієнтів із ЦД2.

Обмеження дослідження

Автори зазначають кілька важливих обмежень:

  • усі включені роботи були обсерваційними;
  • неможливо зробити остаточні причинно-наслідкові висновки;
  • ймовірне дублювання частини когорт;
  • відмінності між дослідженнями щодо:
    • ступеня ураження печінки;
    • супутніх захворювань;
    • визначення кінцевих точок;
  • у більшості робіт були відсутні дані про:
    • дози препаратів;
    • прихильність до лікування;
    • тривалість терапії.

Висновки

Великий мережевий метааналіз показав різний вплив цукрознижувальних препаратів на печінкові наслідки у пацієнтів із ЦД2:

  • тіазолідиндіони асоціювалися з найнижчим ризиком гепатоцелюлярної карциноми;
  • агоністи рецепторів GLP-1 продемонстрували найкращий захист від декомпенсації цирозу;
  • інгібітори SGLT2 показали найвищу ефективність щодо профілактики прогресування цирозу та печінкової смертності.

Результати підкреслюють необхідність індивідуалізації терапії з урахуванням не лише глікемічного контролю, але й ризику прогресуючих захворювань печінки.


ДЖЕРЕЛО: medscape


На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Контроль глікемії у критично хворих доросл ...
Нові моделі тканин можуть допомогти вченим ...
Рекомендації ADA 2025: Що нового в управлі ...
Діти та ліки проти ожиріння: виклики реаль ...
Симптоми відміни стероїдів, пов'язані з пс ...
Вплив тривалості грудного вигодовування на ...
Діагностична цінність сцинтиграфії при інф ...