5, 7, 10 препаратів щодня: коли лікування вже стає окремим ризиком?

Кількість препаратів у схемах лікування людей старшого віку продовжує зростати. Нове дослідження JAMA показало: у 2021–2023 роках уже 35,7% американців віком 62–85 років регулярно приймали щонайменше п’ять рецептурних препаратів одночасно, а понад кожен п’ятий використовував комбінацію з потенційно серйозною лікарською взаємодією. Водночас важливе уточнення: проблема не в самій цифрі «5» чи «10», а в тому, наскільки кожен препарат необхідний, сумісний з іншими та безпечний для конкретного пацієнта.

Дослідження Polypharmacy and Drug-Drug Interactions Among Older Adults опубліковане 24 вересня 2026 року в JAMA. Автори порівняли використання рецептурних і безрецептурних препаратів та дієтичних добавок серед людей старшого віку у США у 2015–2016 та 2021–2023 роках.

Що в дослідженні вважали поліпрагмазією

До аналізу увійшли дві національно репрезентативні вибірки людей віком 62–85 років, які проживали в громаді: 2754 учасники у 2015–2016 роках і 2186 — у 2021–2023 роках. Середній вік становив відповідно 70,2 та 70,8 року.

Регулярним використанням вважали прийом препарату або добавки щодня чи щотижня. Поліпрагмазію визначали як одночасне регулярне використання щонайменше п’яти засобів. Автори окремо оцінювали рецептурні препарати, безрецептурні засоби й дієтичні добавки.

Тобто «п’ять препаратів» у цьому дослідженні — це дослідницьке визначення поліпрагмазії, а не межа, після якої лікування автоматично стає неправильним.

Кількість препаратів зростає

Частка людей, які використовували хоча б один рецептурний препарат, практично не змінилася: 84,2% у 2015–2016 роках проти 84,8% у 2021–2023 роках. Використання дієтичних добавок також залишалося стабільним — 65,6% проти 66,8%, а безрецептурних препаратів дещо зменшилося — з 60,1% до 55,1%.

Натомість зросла саме поліпрагмазія. П’ять і більше рецептурних препаратів одночасно приймали 31,0% учасників у 2015–2016 роках і вже 35,7% у 2021–2023 роках. Для дієтичних добавок відповідний показник зріс із 12,6% до 16,7%.

Отже, сам факт використання ліків у старшому віці майже не змінився, але схеми лікування стають складнішими.

Понад кожен п’ятий має потенційно серйозну взаємодію

Дослідники окремо шукали комбінації, які база Cerner-Multum Lexicon Plus класифікувала як потенційно великі лікарські взаємодії — тобто клінічно значущі комбінації, для яких ризик взаємодії потенційно переважає користь.

У 2015–2016 роках щонайменше одну таку комбінацію використовували 25,7% учасників. До 2021–2023 років показник знизився до 22,3%.

Тобто тенденція дещо покращилася, але масштаб проблеми залишається значним: понад один із п’яти людей старшого віку використовував схему з потенційно серйозною лікарською взаємодією.

Для порівняння, у дослідженні цієї ж групи за 2010–2011 роки потенційно серйозні взаємодії виявляли приблизно у 15% літніх американців.

Які препарати найчастіше входять у такі комбінації

У 2021–2023 роках серед терапевтичних груп, які найчастіше були залучені до потенційно серйозних взаємодій, лідирували антидепресанти — 7,21%, статини — 5,23% та антитромбоцитарні препарати — 4,47%.

Особливу увагу автори звертають на антидепресанти. Потенційні взаємодії за їх участю можуть бути пов’язані, зокрема, із серотоніновим синдромом або подовженням QT та аритміями. Тому дослідники вважають такі комбінації одним із пріоритетних напрямів для перегляду медикаментозної терапії у старших пацієнтів.

Це не означає, що сам антидепресант, статин чи антитромбоцитарний препарат є «небезпечним». Ризик виникає в конкретному поєднанні препаратів і в конкретного пацієнта.

Одних небезпечних комбінацій стало менше, інших — більше

Певні зміни виглядають позитивно. Частота потенційно серйозних взаємодій за участю опіоїдних анальгетиків знизилася з 5,56% до 4,04%, а бензодіазепінів — із 2,05% до 0,87%.

Водночас частка взаємодій із міорелаксантами майже подвоїлася — з 1,35% до 2,49%. Автори звертають увагу, що це може мати особливе значення для старших пацієнтів через ризики, пов’язані з препаратами, які впливають на центральну нервову систему.

Тобто структура медикаментозного ризику змінюється — і простого правила «уникайте певної групи препаратів» тут недостатньо.

Чому 7 чи 10 препаратів не обов’язково означають неправильне лікування

Пацієнт із цукровим діабетом, серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, фібриляцією передсердь та іншими хронічними станами цілком може мати обґрунтовану багатокомпонентну терапію.

Тому поліпрагмазія ≠ автоматично надмірне лікування.

Проблема починається тоді, коли в схемі залишаються препарати без актуального показання, дублюється терапія, змінюється функція нирок або печінки, з’являється новий препарат, який взаємодіє з уже призначеними, або пацієнт паралельно використовує безрецептурні засоби й добавки, про які лікар не знає.

Саме тому автори говорять не просто про скорочення кількості таблеток, а про зменшення необґрунтованої поліпрагмазії та попередження клінічно значущих взаємодій.

Чому перегляд списку ліків має стати окремою частиною прийому

Дослідження підтримує практику регулярного medication review: лікарю важливо бачити повний перелік того, що пацієнт реально приймає, а не лише препарати з останнього рецепта.

До такого переліку мають входити рецептурні ліки, безрецептурні засоби та дієтичні добавки. Особливо актуальним перегляд стає після госпіталізації, зміни лікаря, появи нового діагнозу або додавання нового препарату до вже складної схеми.

За потреби наступним кроком може бути депрескрайбінг — контрольоване скасування або зменшення дози препарату, для якого ризики вже переважають користь. Автори дослідження прямо називають ініціативи з депрескрайбінгу одним із напрямів зменшення медикаментозної шкоди.

Але 22,3% — це не частота реальних ускладнень

Це принципове обмеження роботи.

Дослідники визначали потенційні лікарські взаємодії за комбінаціями препаратів, але не встановлювали, скільки пацієнтів фактично перенесли кровотечу, аритмію, серотоніновий синдром, падіння чи інше ускладнення саме через цю взаємодію. Також дослідження не мало достатньої інформації про індивідуальні фактори, які можуть збільшувати або зменшувати ризик, і не враховувало взаємодії нижчої тяжкості.

Тому коректний висновок не в тому, що кожен п’ятий літній пацієнт уже зазнає шкоди від медикаментів. Понад кожен п’ятий використовує комбінацію, яка потенційно може спричинити серйозну взаємодію і тому потребує клінічної оцінки.

І саме тут заголовкові «5, 7, 10 препаратів» набувають практичного сенсу: ризик визначає не лише кількість таблеток, а те, чи залишається кожна з них необхідною, безпечною та сумісною з усіма іншими.

ДЖЕРЕЛО: JAMA

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.