CDC встановлює нові стандарти для лікарень для боротьби з сепсисом

У середу вдень у 2012 році 12-річний Рорі Стонтон отримав подряпину під час гри в баскетбол у середній школі. Його вчитель фізкультури заклеїв порізи на руці двома пластирами. До четверга у Рорі була температура до 104 градусів (за Фаренгейтом — прим. ред.), блювота та біль у ногах, але працівники відділення невідкладної допомоги NYU Langone Health запідозрили зневоднення й дали йому рідини та ліки від нудоти. У п'ятницю хлопчик був у важкому стані. До неділі він помер. За даними лікарні, причиною став важкий септичний шок.

Понад десять років потому мати Рорі, Орлейт Стонтон, вірить, що нарешті можуть настати зміни, що подібних трагедій у майбутньому буде менше. Минулого тижня CDC опублікували нові рекомендації, які допоможуть лікарням швидко виявляти та лікувати випадки сепсису.

Дорожня карта, 35-сторінковий документ, у якому викладено «основні елементи» лікарняної програми лікування сепсису, покликана допомогти адміністраторам об’єднати експертів із різних медичних дисциплін для швидшого виявлення та лікування сепсису.

Доктор Раймунд Дантес, медичний консультант CDC та один із експертів, які розробили нові рекомендації, сказав, що вони мали на меті «доповнити клінічні рекомендації», детально описуючи інфраструктуру, необхідну для оснащення медичних працівників на передовій.

Міжвідомча група з питань сепсису повинна «виглядати приблизно так, як інші лікарняні команди кодів», — сказав доктор Кріс ДеРіензо, головний лікар Американської асоціації лікарень, на брифінгу в четвер. Він порівняв команди з «добре налаштованою командою NASCAR, скоординованою для швидкої дії при перших ознаках сепсису».

Сепсис — це екстремальна імунна відповідь на інфекцію, яка ініціює ланцюгову реакцію в організмі, що може призвести до пошкодження тканин, відмови органів і смерті. Приблизно кожна третя людина, яка померла в лікарні, хворіла на сепсис під час перебування там, згідно з даними CDC. Щороку приблизно у 1,7 мільйона дорослих у Сполучених Штатах розвивається сепсис, і близько 350 000 з них помирають або потрапляють до хоспісу.

Незважаючи на поширеність захворювання, у лікарнях часто неправильно діагностують хворобу, оскільки вона маскується загальними симптомами, такими як лихоманка та тремтіння, липкість і задишка, за словами доктора Хеллі Прескотт, експерта з сепсису з Мічиганського університету, яка допомогла розробити рекомендації CDC.

Виявлення сепсису та лікування також потребують координації між відділами та дисциплінами, що є слабким місцем у багатьох закладах охорони здоров’я.

Нове опитування понад 5000 лікарень показало, що приблизно 73% закладів мали сепсисні бригади, але лише 55% мали керівника, якому було виділено час для керування програмою. Лише близько половини лікарень інтегрують свої програми лікування сепсису з ініціативами щодо антибіотиків, незважаючи на те, що ці препарати є ключем до одужання.

Керівництво CDC досліджує найкращі практики для програм лікування сепсису як у великих лікарняних системах, так і в невеликих сільських закладах, включаючи те, як розподілити персонал і фінансові ресурси, запровадити процеси для покращення ідентифікації випадків і навчити співробітників шукати симптоми.

Зараз агентство каже, що програми проти сепсису повинні включати фахівців з антимікробного управління лікарні, відділення невідкладної допомоги, інфекційного відділення та навіть аптеки — і повинні керуватися як лікарем, так і медсестрою.

Кожна лікарня повинна мати добре відпрацьований протокол «кодування сепсису» та оперативну інформаційну панель для відстеження різних показників у веденні випадку та результатів.

Доктор ДеРієнцо сказав, що адміністратори лікарень повинні розглядати дорожню карту CDC не як приписний план, а як «риштування», на якому можна побудувати програму, яка відповідає місцевому контексту.

CDC також запропонував детальний інструмент оцінки, який допоможе застосувати вказівки в місцевих умовах, а також список перших кроків для 1400 лікарень у Сполучених Штатах, які, згідно з опитуванням, повинні починати з нуля.

Мати Рорі, пані Стонтон, яка заснувала фонд боротьби з сепсисом разом зі своїм чоловіком Кіараном Стонтоном, визнала, що федеральні вказівки не йшли так далеко, як державні правила, які вони відстоювали через рік після смерті Рорі. (У 2013 році Нью-Йорк став першим штатом, який зобов’язав усі лікарні прийняти протоколи сепсису, відомі як «Правила Рорі».)

З усім тим, після багатьох років благань представників CDC вжити заходів, вона сподівається, що нові вказівки не сповзуть на дно купи завдань адміністраторів лікарень.

«Занадто пізно для Рорі», але не для трьох мільйонів інших, які, за прогнозами, помруть від сепсису в наступному десятилітті, сказала пані Стонтон в інтерв’ю. «Він так і не закінчив школу, коледж і не мав дівчини», — сказала вона. «Якби вказівки CDC діяли 11 років тому, коли наш син помер у великій лікарні Нью-Йорка, можливо, він би це зробив».

ДЖЕРЕЛО: https://www.nytimes.com