Антипсихотики можуть впливати на контроль рівня глюкози незалежно від збільшення ваги

Нові результати великого систематичного огляду та метааналізу, опубліковані у JAMA Psychiatry, вказують на те, що антипсихотичні препарати можуть порушувати гомеостаз глюкози незалежно від збільшення маси тіла. Дослідження охопило понад чотири десятиліття клінічних даних і демонструє, що навіть без приросту ваги антипсихотики асоціюються зі змінами рівня глюкози натщесерце, інсуліну та HbA1c.

У систематичний огляд увійшло 163 дослідження, опубліковані в період із 1970 по 2024 роки, з яких 127 рандомізованих клінічних випробувань включили дані для метааналізу параметрів гомеостазу глюкози.

• Кількість учасників: понад 29 000 осіб, які отримували антипсихотичні препарати, та 15 000 осіб, які отримували плацебо.
• Провідні діагнози: розлади спектра шизофренії (56 досліджень) та біполярний розлад (48 досліджень).
• Популяції: 86% випробувань — за участю дорослих, решта — дітей і підлітків.
• Лікарські засоби: загалом проаналізовано 15 різних антипсихотичних засобів.
• Первинні кінцеві точки:
  • зміни рівнів глюкози натщесерце;
  • зміни рівнів інсуліну натщесерце;
  • зміни рівнів глікованого гемоглобіну (HbA1c).
• Вторинні кінцеві точки: гіперглікемія, інсулінорезистентність та інші порушення метаболізму глюкози.

Дослідження охоплювало широкий спектр доз, тривалостей лікування та попереднього впливу антипсихотиків, що дозволило провести стратифікаційний аналіз за віком, діагнозом, типом препарату й дозуванням.

Порівняно з плацебо, антипсихотики достовірно підвищували метаболічні показники, що свідчить про незалежний вплив на регуляцію глюкози.

• Глюкоза натщесерце: середня різниця 0,72 мг/дл (P < 0,001).
• Інсулін натщесерце: середня різниця 1,94 мкМО/мл (P < 0,001).
• HbA1c: середня різниця 0,04% (P < 0,001).
• Ризик гіперглікемії: відношення шансів (ВШ) 1,29 (P = 0,02).
• Інсулінорезистентність: статистично значущих відмінностей не виявлено.

Важливо, що жодна з цих змін не корелювала зі збільшенням маси тіла, що підтверджує існування механізмів дисглікемії, не пов’язаних із ожирінням.

Аналіз за підгрупами не продемонстрував суттєвих відмінностей за типом препарату, дозою, віком, діагнозом або супутнім лікуванням. Це свідчить про класовий ефект антипсихотиків щодо глікемічної регуляції.

Отримані дані мають суттєве клінічне значення. Популяції, що отримують антипсихотики — особливо пацієнти з психотичними чи афективними розладами — вже схильні до підвищеного ризику метаболічних порушень, зокрема інсулінорезистентності, цукрового діабету 2 типу та серцево-судинних ускладнень.

Таким чином, додатковий дисглікемічний ефект, навіть незалежний від маси тіла, посилює ризик довгострокових наслідків. Дослідники наголошують, що вибір антипсихотика має враховувати потенційний вплив на метаболізм глюкози, а моніторинг рівня глюкози та HbA1c повинен бути стандартом ведення таких пацієнтів.

Перегляньте запис:

Практичні наслідки

«Дисглікемія, викликана антипсихотичними препаратами, наражає населення, яке вже вразливе до метаболічної дисрегуляції, на ще більший ризик довгострокових наслідків для здоров’я», — підкреслюють автори.

На думку дослідників, ці результати мають стимулювати:

• розробку нових антипсихотичних засобів із мінімальними кардіометаболічними побічними ефектами;
• впровадження супутніх метаболічних втручань (зміни способу життя, контроль харчування, фізичну активність, медикаментозну профілактику гіперглікемії);
• розширення критеріїв безпеки у клінічних дослідженнях антипсихотиків, що враховують не лише зміну ваги, а й параметри глікемічного контролю.

Автори визнають низку методологічних обмежень:

• обмежена кількість досліджень для окремих антипсихотичних засобів;
   
• коротка тривалість більшості випробувань, що не дозволяє адекватно оцінити зміни HbA1c;
• недостатні дані щодо попереднього впливу препаратів;
• відсутність «золотого стандарту» вимірювання чутливості до інсуліну (наприклад, clamp-тестів);
• потенційні ефекти стелі у популяціях із підвищеним базовим ризиком метаболічних порушень;
• неоднорідність дозування та тривалості лікування між дослідженнями;
• можливість систематичної помилки через агрегацію результатів на рівні досліджень.

Попри це, метааналіз є наймасштабнішим на сьогодні порівнянням впливу антипсихотиків на гомеостаз глюкози, що забезпечує вагомість отриманих висновків.

Перегляньте запис:

Метааналіз підтверджує, що антипсихотичні препарати здатні викликати порушення контролю глюкози незалежно від збільшення маси тіла. Цей ефект, ймовірно, реалізується через прямий вплив на периферичну або центральну регуляцію метаболізму глюкози, включно з можливим впливом на β-клітини підшлункової залози або чутливість до інсуліну.

Отримані результати мають бути враховані при виборі фармакотерапії для пацієнтів із психотичними розладами, особливо тих, хто має підвищений ризик розвитку цукрового діабету.

ДЖЕРЕЛО: medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.