Втручання у спосіб життя для лікування та ремісії діабету 2 типу та переддіабету у дорослих: клінічне практичне керівництво від Американського коледжу медицини способу життя

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) є однією з провідних проблем охорони здоров'я XXI століття. Його стрімке зростання пов’язане із збільшенням поширеності ожиріння, малорухливого способу життя та інших несприятливих факторів. ЦД2 характеризується хронічною гіперглікемією, що виникає внаслідок порушення інсулінової секреції та дії інсуліну, і веде до численних ускладнень, які суттєво погіршують якість життя та збільшують ризик смерті. З огляду на значний тягар хвороби, сучасні підходи до лікування роблять акцент на комплексні втручання у спосіб життя, які довели свою ефективність як у профілактиці, так і в лікуванні ЦД2.

Медицина способу життя виділяє шість основних стовпів втручань, які охоплюють ключові аспекти здорового функціонування організму: харчування, фізична активність, управління стресом, сон, соціальна зв’язаність та уникнення небезпечних речовин.

Харчування

Харчування є фундаментальною складовою медицини способу життя. Воно охоплює не лише вибір продуктів, але й поведінкові та соціальні чинники, які впливають на харчову поведінку. Раціон, що базується на цільних продуктах рослинного походження — овочах, фруктах, цільних зернах, бобових, горіхах та насінні, — є багатим на клітковину, антиоксиданти, вітаміни і мікроелементи. Така дієта сприяє нормалізації метаболічних процесів, зменшенню запалення та покращенню глікемічного контролю. Висока щільність поживних речовин і низький вміст насичених жирів і доданого цукру підтримують гомеостаз глюкози та сприяють зниженню ризику розвитку ускладнень ЦД2.

Таблиця 1. Порівняння дієтичних підходів для покращення контролю глікемії та досягнення ремісії діабету 2 типу

Роль харчування в терапії ЦД2 полягає не лише в контролі рівня глюкози, а й у корекції супутніх факторів ризику — ожиріння, дисліпідемії, артеріальної гіпертензії. Високотерапевтичні дієтичні плани, орієнтовані на максимально можливе включення рослинної їжі та мінімізацію оброблених продуктів, довели свою ефективність у досягненні ремісії діабету.

Фізична активність

Фізична активність — будь-яка рухова діяльність, що збільшує енергетичні витрати організму понад базовий рівень, є ключовим фактором у профілактиці та лікуванні ЦД2. Регулярна та цілеспрямована фізична активність покращує інсулінову чутливість, сприяє зниженню маси тіла, регулює метаболізм глюкози і ліпідів. Поєднання аеробних вправ і силових тренувань позитивно впливає на кардіореспіраторну витривалість та м’язову масу, що важливо для підтримання метаболічного балансу.

Крім того, фізична активність має суттєвий вплив на психічне здоров’я, зменшуючи прояви депресії та тривожності, що часто супроводжують хронічні захворювання. Зниження сидячого способу життя і збільшення загального рівня рухової активності слід розглядати як одну з пріоритетних цілей втручань у спосіб життя.

Управління стресом

Стрес є природною реакцією організму на виклики, але його хронічна або надмірна форма має несприятливі наслідки для здоров’я. Патофізіологічні механізми надмірного стресу включають підвищення рівня глюкокортикоїдів, порушення балансу вегетативної нервової системи та активацію запальних процесів. Це призводить до підвищення інсулінорезистентності, ожиріння, пригнічення імунної системи та збільшення ризику розвитку метаболічних захворювань.

Таблиця 2. Валідовані засоби оцінки психосоціальних факторів серед осіб із цукровим діабетом 2 типу

Управління стресом — важливий компонент комплексної терапії ЦД2. Використання психотерапевтичних технік, медитації, релаксаційних практик, а також навчання адаптивних стратегій подолання стресу покращує загальне самопочуття, знижує рівень тривоги та депресії, а відтак сприяє кращому контролю над метаболічним станом пацієнтів.

Сон

Порушення сну, як за якістю, так і за тривалістю, є незалежним фактором ризику розвитку метаболічних захворювань, зокрема ЦД2. Недостатній сон призводить до порушення регуляції апетиту, збільшення вироблення гормону голоду греліну, зниження лептину, що відповідає за відчуття насичення. Крім того, поганий сон погіршує чутливість тканин до інсуліну та знижує когнітивні функції.

Оптимальна тривалість сну становить 7–9 годин на добу. Відхилення в обидві сторони асоціюються зі збільшенням ризику смертності та розвитку хронічних захворювань. Відновлення нормального сну, виявлення і лікування порушень сну є невід’ємними елементами комплексного втручання в спосіб життя при ЦД2.

Перегляньте записи:

Соціальна зв’язаність

Якісні соціальні зв’язки відіграють важливу роль у збереженні психічного та фізичного здоров’я. Відчуття підтримки, емоційної близькості та соціальної інтеграції зменшує рівень стресу, покращує настрій та сприяє формуванню здорових поведінкових звичок.

Соціальна ізоляція та відсутність підтримки, навпаки, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку депресії, тривоги, хронічних запальних процесів та метаболічних порушень. Тому втручання, спрямовані на зміцнення соціальних зв’язків, підтримку однолітків та сімейних структур, мають суттєве значення в комплексному менеджменті ЦД2.

Уникнення небезпечних речовин

Вживання тютюну, рекреаційних наркотиків та надмірне споживання алкоголю суттєво підвищують ризик розвитку та ускладнень ЦД2. Ці речовини негативно впливають на метаболізм, підвищують запалення, погіршують функцію судин і імунної системи.

Процес відмови від шкідливих звичок є складним і потребує індивідуального підходу, комплексної підтримки, терпіння та мотивації. Важливим є застосування мультидисциплінарних стратегій, що включають психотерапевтичні, соціальні та медичні методи.

Обговорення

Комплексний підхід, що інтегрує всі шість основних складових втручань у медицину способу життя, забезпечує синергічний ефект у профілактиці, лікуванні та досягненні ремісії ЦД2. Відсутність балансу в будь-якому з цих напрямів може знижувати загальну ефективність втручань.

Практична імплементація таких втручань у клінічну діяльність потребує міждисциплінарної співпраці, включення медичних фахівців різних профілів, коучів зі здоров’я, психологів і соціальних працівників. Врахування індивідуальних особливостей пацієнта, його соціального контексту та готовності до змін є критично важливим для досягнення успіху.

Також рекомендуємо розділ Протоколи,
що містить адаптовані для системи охорони здоров’я України
клінічні настанови та протоколи, що слугують доказовою основою для ефективного лікування.

Висновки

Шість основних стовпів медицини способу життя — харчування, фізична активність, управління стресом, сон, соціальні зв’язки та уникнення небезпечних речовин — є фундаментальними складовими сучасного підходу до профілактики та лікування ЦД2. Впровадження цих втручань у клінічну практику покращує контроль глікемії, знижує ризик ускладнень, сприяє поліпшенню якості життя пацієнтів та зменшенню навантаження на систему охорони здоров’я.

Наступні кроки у дослідженнях мають бути спрямовані на подолання бар’єрів у впровадженні втручань, розробку ефективних моделей підтримки пацієнтів та оцінку довгострокових результатів комплексних програм медицини способу життя.

ДЖЕРЕЛО: Sage Journals

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.