Від фосфатурії до кардіоваскулярного захисту: чи є фактор росту фібробластів-23 (FGF-23) ключовим елементом?

Смертність серед пацієнтів, які перебувають на підтримуючому гемодіалізі, залишається надзвичайно високою, із щорічним показником смертності 20% серед пацієнтів у США. На додаток, серцево-судинні захворювання є провідною причиною захворюваності та смертності в цій популяції. Фенотип пацієнта, який перебуває на підтримуючому гемодіалізі, є надзвичайно складним, і добре відомо, що ця група пацієнтів має високу поширеність як традиційних (наприклад, артеріальна гіпертензія та цукровий діабет), так і нетрадиційних серцево-судинних факторів ризику (наприклад, анемія, васкулярна кальцифікація), які сприяють надмірній серцево-судинній захворюваності та смертності. Дослідження на тваринах та у людей чітко показали, що порушення гормональних регуляторів мінерального обміну асоціюються з серцево-судинними захворюваннями, включаючи васкулярну кальцифікацію та гіпертрофію лівого шлуночка, які є поширеними ускладненнями кінцевої стадії захворювання нирок. Визначення основної мішені для втручання у складній патофізіології та гормональному середовищі уремії у людей на діалізі є важким і складним завданням. Протягом останніх двох десятиліть великомасштабні рандомізовані контрольовані дослідження, спрямовані на дозування діалізу, тип мембрани діалізу, статини, вторинний гіперпаратиреоз та васкулярну кальцифікацію, а також анемію не продемонстрували поліпшення клінічних результатів. На жаль, у всьому світі не було остаточно доведено жодної нової терапії, яка б знижувала захворюваність і смертність у популяціях, що отримують гемодіаліз. Останнім часом пошук нових мішеней зосереджений на дедалі складнішому середовищі мінерального обміну в уремічних пацієнтів на гемодіалізі.

Фактор росту фібробластів-23 (FGF-23) є гормоном, який синтезується та секретується остеоцитами у відповідь на кілька стимулів, включаючи паратиреоїдний гормон (ПТГ), вітамін D, сироватковий кальцій та підвищене споживання фосфату. FGF-23 функціонує головним чином як фосфатуричний гормон, підтримуючи гомеостаз фосфору, зв'язуючись із залежними від білка Клото рецепторами на базолатеральній мембрані проксимальних канальців нирки та гальмуючи реабсорбцію фосфату, що призводить до фосфатурії. Окрім фосфатуричної дії, FGF-23 також зв'язується з рецепторами в інших органах, включаючи паратиреоїдну залозу та міокард. Надмірна кількість FGF-23 у серці асоціюється з розвитком гіпертрофії лівого шлуночка у тваринних моделях хронічної хвороби нирок і підвищує ризик розвитку гіпертрофії лівого шлуночка у людей із хронічною хворобою нирок. Сироватковий FGF-23 є раннім маркером хронічної хвороби нирок, його концентрація зростає ще до підвищення рівня ПТГ або фосфору під час прогресування ниркової недостатності та він асоціюється з прогресуванням хронічної хвороби нирок. Крім того, підвищений рівень FGF-23 у сироватці крові у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, асоціюється з підвищеною загальною смертністю та смертністю від серцево-судинних захворювань незалежно від інших відомих факторів ризику. Попри ці провокаційні результати, не відомо, чи асоціюється зниження рівня FGF-23 у сироватці крові зі зменшенням серцево-судинної захворюваності та смертності при хронічній хворобі нирок.

ДЖЕРЕЛО: https://www.ahajournals.org/

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.