Одноразове введення ДНК забезпечило тривалий метаболічний ефект у багатонадійному дослідженні

Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 та глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду суттєво змінили сучасні підходи до лікування ожиріння та цукрового діабету 2 типу. Ці препарати впливають на інкретинові механізми, які беруть участь у регуляції апетиту, маси тіла, секреції інсуліну та рівня глюкози крові. Водночас клінічне застосування інкретинової терапії має певні обмеження.

Природні інкретини швидко руйнуються в організмі, тому лікування часто потребує регулярних ін’єкцій або щоденного приймання лікарських засобів. Після припинення терапії в частини пацієнтів може спостерігатися повторне збільшення маси тіла та погіршення глікемічного контролю. Це може впливати на довготривалу ефективність лікування та прихильність пацієнтів до терапії.

Новий підхід до тривалої дії інкретинів

Дослідники запропонували альтернативний підхід, який ґрунтується не на регулярному введенні готового препарату, а на доставленні клітинам генетичних інструкцій для тривалого синтезу терапевтичного білка. Для цього використовується кільцева плазмідна ДНК, яку вводять внутрішньом’язово з подальшою електропорацією.

Електропорація передбачає застосування коротких електричних імпульсів, які тимчасово підвищують проникність клітинних мембран. Це допомагає плазмідній ДНК потрапити всередину клітин, де вона може слугувати матрицею для синтезу терапевтичного білка.

Як працює ДНК-платформа

Після потрапляння плазміди до клітини вона не є готовим лікарським засобом у звичному розумінні. Натомість вона містить інструкцію для синтезу білка, який має імітувати дію інкретинових гормонів.

Такий підхід потенційно може забезпечити тривалішу дію після одноразового введення. Подібні платформи вже вивчають для довготривалої продукції терапевтичних білків, зокрема нейтралізувальних антитіл.

Генетичні конструкції для синтезу інкретинів

Для лікування метаболічних порушень були створені експериментальні генетичні конструкції, що кодують довготривалі форми GLP-1 і GIP. До їхньої структури включили фрагмент антитіла, який має уповільнювати руйнування синтезованих білків і подовжувати їхню циркуляцію в організмі.

У доклінічних моделях цукрового діабету після одноразового введення концентрація інкретинів залишалася терапевтично значущою до 70 діб. Це супроводжувалося стійким зниженням маси тіла та рівня глюкози крові без потреби в повторному введенні протягом періоду спостереження.

Порівняння з інкретиновою терапією

Окрему увагу дослідники приділили порівнянню з інкретиновим препаратом семаглутидом. Після завершення введення семаглутиду в експериментальних тварин маса тіла починала відновлюватися.

Натомість після одноразового введення ДНК-конструкції метаболічний ефект зберігався довше. Ці результати свідчать про потенційну можливість тривалішого контролю маси тіла та глікемії, однак вони потребують підтвердження у клінічних дослідженнях за участю людей.

Подвійна активація рецепторів GLP-1 і GIP

Наступним етапом стало створення експериментальної молекули за допомогою структурного моделювання із застосуванням штучного інтелекту. Новий білок поєднує структурні особливості GLP-1, GIP і сучасних інкретинових препаратів.

Його метою є одночасна активація рецепторів GLP-1 і GIP за принципом, подібним до дії подвійних інкретинових агоністів. У доклінічних моделях одноразове введення такої конструкції також супроводжувалося тривалим зниженням маси тіла у тварин.

Потенційні позаметаболічні ефекти

Окремий інтерес викликають можливі позаметаболічні ефекти інкретинової терапії. Клінічні спостереження свідчать, що агоністи інкретинових рецепторів можуть впливати не лише на масу тіла та глікемію, а й на перебіг деяких хронічних запальних станів.

Зокрема, дослідники розглядають потенційний зв’язок між інкретиновою терапією, метаболізмом та імунною системою. Це може мати значення для подальшого вивчення таких захворювань, як псоріаз, артрит та інші імунозапальні стани.

Перспективи застосування

Запропонована ДНК-платформа може мати ширший потенціал, ніж лише лікування метаболічних порушень. У майбутньому її можуть вивчати як спосіб тривалого синтезу різних терапевтичних білків при хронічних захворюваннях. Однак наразі результати отримані лише в доклінічних моделях.

Тому говорити про застосування такого підходу в рутинній клінічній практиці поки зарано.

Перед цим необхідно оцінити:

• ефективність у людей;
• безпеку довготривалої продукції терапевтичних білків;
• контрольованість дії після одноразового введення;
• можливі імунні реакції;
• ризики, пов’язані з ДНК-доставкою та електропорацією;
• тривалість і передбачуваність терапевтичного ефекту.

Висновок

ДНК-платформа для синтезу інкретинових білків є перспективним напрямом досліджень у сфері лікування ожиріння та цукрового діабету 2 типу. У доклінічних моделях одноразове введення генетичної конструкції забезпечувало тривале зниження маси тіла та рівня глюкози крові.

Такий підхід потенційно може зменшити потребу в частому введенні препаратів і забезпечити триваліший метаболічний контроль.

Водночас ефективність і безпека цієї технології мають бути підтверджені у клінічних випробуваннях, перш ніж її можна буде розглядати як реальний варіант лікування для пацієнтів.

ДЖЕРЕЛО: Health-ua

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.