Оцінка та невідкладне лікування травм шийного відділу хребта у дітей та підлітків

Епідеміологія

Травми шийного відділу хребта (С-хребта) рідко зустрічаються у дітей, але їх частота становить 1–2% серед пацієнтів із тупою травмою. Основними причинами травм є різні механізми, що включають автомобільні аварії, падіння з висоти, спортивні травми та інші серйозні механічні дії.

Механізм і характер травм залежать від віку дитини. У дітей віком до 8 років травми частіше зачіпають верхню частину С-хребта (C1–C2), тоді як у старших дітей пошкодження частіше розташовуються у субаксіальній частині (C3–C7). Найпоширенішими травмами у молодших дітей є пошкодження, викликані падіннями або автомобільними аваріями. У старших дітей причиною травм часто є спортивні та дорожні події.

Пошкодження шийного відділу хребта можуть призводити до тяжких наслідків, таких як хірургічне втручання, неврологічний дефіцит (у 21% випадків) та летальні випадки (у 7% пацієнтів).

Анатомічні особливості

У дітей молодшого віку (до 8 років) є анатомічні особливості, що роблять їх шийний відділ більш вразливим до травм:

• Велика голова відносно тулуба: Окружність голови у дитини досягає 50% дорослого розміру, що збільшує навантаження на шийний відділ.
• Незрілість структур хребта: У молодшому віці точки опори шийного відділу зміщені вгору (на рівень C2–C3) і з віком переміщуються до рівня C5–C6.
• Підвищена рухливість хребта: Слабкі м’язи шиї, незрілі суглобові структури та горизонтальні фасетки створюють більший ризик зміщення та травмування хребців.

Стабілізація хребта є критично важливим етапом у лікуванні пацієнтів, особливо дітей, які перенесли травми хребта. Ураження шийного відділу хребта (С-хребта) може бути небезпечним для життя через тісний зв’язок із дихальними шляхами, центральною нервовою системою та функціями кровообігу. У статті розглянуто основні клінічні принципи стабілізації хребта, важливість ранньої діагностики та методи лікування.

1. Обмеження рухів хребта

Обмеження рухів С-хребта – це першочергова задача під час оцінки стану пацієнта із тупою травмою.

Ключові аспекти:

• Клініцист повинен запідозрити ураження С-хребта у кожної дитини з тупою травмою, особливо у пацієнтів зі зміненим психічним станом чи значною травмою голови, шиї чи тулуба.
• Іммобілізація хребта здійснюється шляхом ручного обмеження рухів під час діагностичних та лікувальних процедур.

Важливо:

Навіть мінімальні рухи можуть призвести до погіршення стану при нестабільних ушкодженнях. Тому забезпечення фізичного спокою є пріоритетним завданням.

2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів

У пацієнтів із травмою хребта підтримка дихальних шляхів повинна проводитись без зайвого навантаження на С-хребет.

Методи забезпечення прохідності:

• Висунення щелепи або підняття підборіддя для відкриття дихальних шляхів.
• Проведення інтубації із стабілізацією С-хребта, що здійснюється асистентом, особливо при швидкій послідовній інтубації (RSI).

Примітка:

Штучна вентиляція легень і використання спеціального обладнання з підтримкою положення хребта може бути необхідним у критичних випадках.

3. Спинальний шок

Спинальний шок – це тимчасова втрата функцій спинного мозку після травми, що супроводжується гіпотензією та брадикардією.

Лікувальні заходи:

• Використання атропіну для корекції брадикардії.
• Вазоактивна терапія та стимуляція серцевої діяльності.
• Реанімація рідинами для компенсації втрати крові.

Важливо:

Гіпотензія після травми зазвичай розглядається як наслідок кровотечі, але у випадках неврологічного дефіциту слід підозрювати нейрогенний шок.

4. Оцінка стану хребта

Основні принципи:

• Пацієнти із тупими травмами з болем, чутливістю у грудях або неврологічними симптомами повинні пройти детальне обстеження.
• Оцінка за шкалою коми Глазго (GCS) допомагає визначити тяжкість травми.

Таб. 1 Шкала ком Глазго та педіатрична шкала ком Глазго

Шкала коми Глазго (GCS) оцінюється від 3 до 15, де 3 є найгіршим, а 15 – найкращим. Він складається з 3 параметрів: найкраща реакція очей (E), найкраща вербальна реакція (V) і найкраща моторна реакція (M). Компоненти GCS повинні бути записані окремо; наприклад, E2V3M4 призводить до GCS 9. Традиційно GCS визначає тяжкість черепно-мозкової травми (ЧМТ) наступним чином: ≤8: важка черепно-мозкова травма, від 9 до 12: травма середнього ступеня тяжкості та бал ≥13 або вище: легка травма.

Діагностичні кроки:

• Візуальний огляд шиї після зняття шийного коміра (з обов’язковим ручним обмеженням рухів).
• У разі нормальних показників життєвих функцій, відсутності болю та чутливості по задній серединній лінії шийного відділу хребта пацієнту можна здійснити клінічне очищення без візуалізації.

5. Візуалізація шийного відділу хребта

Обстеження хребта за допомогою візуалізаційних методів є критично важливим для оцінки ступеня пошкодження.

Показання для різних методів візуалізації:

1. Комп’ютерна томографія (КТ):
   Використовується для пацієнтів із тяжкими травмами (GCS ≤8) або неврологічними дефіцитами.
2. Звичайні рентгенограми:
   Виконуються у пацієнтів із середнім ризиком травми.
3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ):
   Застосовується для деталізації ушкоджень спинного мозку або м’яких тканин.

Примітка: Рентгенолог із педіатричним досвідом або хірург повинен аналізувати результати візуалізації.

6. Грудопоперековий відділ хребта

Діти із травмами шийного відділу повинні також проходити обстеження грудопоперекового відділу для виключення мультисистемних пошкоджень.

Алгоритм дій:

1. Виконання КТ або рентгенографії грудопоперекового відділу.
2. Оцінка результатів із залученням спинномозкових хірургів.

7. Консервативне лікування стабільних переломів

Рекомендації:

• Використання напівжорсткого коміра.
• Амбулаторне лікування із призначенням анальгетиків (ібупрофен, ацетамінофен).
• Контрольне обстеження у хірурга протягом 1–2 тижнів після травми.

Примітка:

Виписка пацієнта повинна здійснюватися лише після консультації з дитячим спинномозковим хірургом.

Перегляньте запис:

8. Управління важкими випадками

Критерії для госпіталізації:

• Переломи із неврологічним дефіцитом.
• Нестабільні переломи або ушкодження, що потребують хірургічного втручання.
• Симптоми спінальний шоку без чітких змін на візуалізації (SCIWORA).

Повний догляд:

Команда спеціалістів (дитячі нейрохірурги, ортопеди) повинна забезпечити комплексне лікування з дотриманням сучасних стандартів.

Висновки

Стабілізація хребта у дітей із травмою є надзвичайно важливим етапом для збереження їхнього життя та здоров’я. Рання діагностика, обмеження рухів, належна візуалізація та індивідуальний підхід до лікування є ключовими факторами ефективного менеджменту таких пацієнтів. Координація між мультидисциплінарними командами фахівців забезпечує максимальне відновлення функцій та запобігання ускладнень.

Важливо пам’ятати: кожен випадок травми хребта у дитини потребує уважного та своєчасного підходу з використанням найсучасніших протоколів лікування.

ДЖЕРЕЛО: UpToDate

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.