Чому ми пам’ятаємо одні життєві моменти, а інші — ні?

Деякі спогади легко пригадати — вони зберігають багато деталей і виглядають свіжими, ніби сталися щойно. Інші більш нечіткі, фрагментарні, або взагалі не спливають у пам’яті. Виникає питання: чому мозок вибірково закарбовує одні події, а інші залишає забутими?

Дослідження, проведене Бостонським університетом, пропонує можливу відповідь. Автори припустили, що навіть буденні спогади можуть набувати стійкості, якщо вони пов’язані з емоційно значущою подією — несподіваною, корисною або такою, що має сильний афективний вплив. Наприклад, споглядаючи за оголошенням виграшних чисел лотереї, людина, ймовірно, згадає деталі того, що відбувалося безпосередньо до цього, навіть якщо події були рутинними.1

Результати роботи, опублікованої у Science Advances, можуть стати основою для вдосконалення підходів до лікування розладів пам’яті та відкривають перспективи для оптимізації процесів навчання.

Пам’ять не є пасивною системою запису. Мозок вирішує, які події варто закріпити, і емоційні переживання можуть «повертатися в минуле», стабілізуючи крихкі спогади. Як зазначає Роберт М. Г. Рейнхарт, доцент кафедри психології та нейронауки Бостонського університету, метою когнітивної нейронауки тривалий час було розробити способи посилення корисних спогадів і послаблення шкідливих. У цьому дослідженні продемонстровано, що емоційний вплив може використовуватися цілеспрямовано для таких завдань.

У проєкті брали участь близько 650 осіб, проведено 10 окремих експериментів. Для аналізу застосовували штучний інтелект, що дозволило працювати з великим обсягом даних. Учасникам показували серії зображень, пов’язаних з різним рівнем винагороди. Наступного дня несподівано проводили тест на пам’ять.

Цей підхід дозволив дослідникам оцінити механізми ретроактивного та проактивного покращення пам’яті: пріоритетність спогадів, що відбувалися безпосередньо до чи після значущої події.

Було виявлено, що мозок працює за принципом ковзної шкали, вирішуючи, які спогади закріпити. Події, що відбувалися після емоційно значущого моменту, зберігалися краще, і сила цього ефекту залежала від інтенсивності самої події. Події, що сталися раніше, зберігалися лише у випадку схожості з ключовою подією (наприклад, наявності спільної візуальної ознаки).

Це стало першим підтвердженням у людей концепції «ступеневої пріоритизації» — нового принципу консолідації повсякденних спогадів.

Водночас виявлено, що якщо другорядні події мали власне емоційне забарвлення, ефект посилення пам’яті був менш вираженим. Отже, мозок надає пріоритет саме крихким, слабким спогадам, які могли б бути втрачені.

Перегляньте запис:

Хоча дослідження було зосереджене на механізмах кодування спогадів, його висновки мають широке застосування. В освітньому процесі поєднання емоційно виразного матеріалу з більш абстрактними поняттями може поліпшити запам’ятовування. У клінічних умовах відкриття може допомогти рятувати слабкі спогади, які втрачаються з віком, або, навпаки, зменшувати закріплення травматичних спогадів у пацієнтів із посттравматичними розладами.

Таким чином, робота дослідників з Бостонського університету довела, що пам’ять є динамічним процесом, у якому емоційні події впливають на пріоритетність збереження досвіду, формуючи вибіркову стійкість спогадів.

ДЖЕРЕЛО: Medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.