Яким був 2024 рік для дітей?
Дата публікації: 28.11.2024
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: психічне здоров’я, ООН, дискримінація, конвенція ООН
Керівні принципи Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини (КООНПД) включають недискримінацію, першочергове врахування найкращих інтересів дитини в усіх діях щодо дітей, невід’ємне право дитини на життя та максимальний розвиток, а також право дитини вільно висловлювати свої погляди та на те, щоб ці погляди сприймалися серйозно в усіх питаннях, які їх стосуються. У листопаді 2024 року виповнюється 35 років Конвенції ООН про права людини, яку ратифікували всі країни, крім США. Багато з нас були серед перших поколінь дітей та молоді, які відчули переваги Конвенції ООН про права дитини. Як дорослі, які піклуються про добробут сучасних дітей, чи достатньо ми робимо для захисту їхніх прав?
Через погіршення психічного здоров’я, розлади харчової поведінки, ожиріння, самоушкодження, академічну відокремленість і надмірну активність в Інтернеті діти та молодь показують нам, що світ у 2024 році не в порядку. Добробут дітей підривається вивченими упередженнями дорослих, які дискримінують природне красиве розмаїття нашої людської раси. Сюди входить дискримінація за ознаками статі, форми тіла та ваги, спадщини та походження, нейротипу, фізичних здібностей, професії, типів інтелекту тощо. Не менш шкідливим, але майже не досліджуваним і не обговорюваним є адольтизм — структурна дискримінація, яку відчувають діти лише тому, що вони діти. Адультизм проявляється безліччю явних і непомітних способів, які є шкідливими для дітей, їхніх батьків і сімей. Діти — одна третина людства — є єдиною групою населення, якій повсюдно відмовляють у голосуванні. Це виключення з демократії існує, попри вагомі аргументи на користь виборчого права дітей (з голосуванням дітей від народження) для реформування національної політики справді орієнтованими на дитину способами.
Під час пандемії COVID -19 діти зазнавали систематичної дискримінації на користь дорослих щодо доступу до вакцин, освіти та медичних послуг. У США різниця в оплаті праці між педіатрами та фахівцями, орієнтованими на дорослих, є прикладом системної недооцінки дітей та людей, які за ними доглядають. Три чверті дітей віком 2–4 роки в усьому світі, незалежно від достатку родини, зазнають фізичних покарань або психологічної агресії з боку своїх дорослих вихователів вдома. Через, здавалося б, нешкідливі щоденні звички на всіх рівнях суспільства ми ставимо потреби та зручності дорослих вище потреб і прав дітей. Висуваючи інтереси суспільств, які включають дітей, Хелен Скаутеріс та її колеги кидають виклик цій владі дорослих та віковій ієрархії в міжособистісних стосунках і діях дорослих, які займають владні позиції.
Перегляньте записи:
Найбільш руйнівним проявом дорослості є наша спільна нездатність захистити дітей від насильства війни. У звіті «Зупиніть війну проти дітей 2024» зазначено, що 473 мільйони дітей, кожна п’ята у всьому світі, живуть у зонах конфлікту або тікають із них. Ці діти безпосередньо зазнають незбагненного фізичного та психічного насильства. Загартовані та мілітаризовані, багато хто дізнається, що домінування через насильство є нормальним. З 2010 року кількість серйозних порушень щодо дітей під час війни зросла майже втричі. Геополітична боротьба за владу продовжується з нехтуванням психічної, фізичної та емоційної безпеки дітей і зневагою до їхніх прав на життя та максимально можливий розвиток. Ініціювання або потурання війні, по суті, є актом, що стосується дітей. У звіті «Зупиніть війну» зазначено, що шляхи до миру доступні.
З кожним поколінням дітей ми маємо повторювану наївну надію, що вони зможуть вирішити проблеми світу та привести нас до більш справедливого та справедливого майбутнього. Але надто часто в дитинстві нехтують їхньою притаманною гідністю, нехтують їхньою незіпсованою мудрістю та не поважають їхню самостійність, і їх контролюють і змушують прийняти штучну людську ієрархію. Діти вважаються вразливими, цінними, такими, що потребують захисту, але врешті-решт — навіть у демократичних країнах — ми продовжуємо виховувати та навчати дітей таким чином, щоб нормалізувати репресивну динаміку влади та тримати їх у вразливому становищі. Наслідки цього несправедливого дисбалансу сил повторюються у залякуванні дітей дітьми та націй націями.
Уявіть собі хвилі, якби ми, як окремі дорослі, виявляли справжню солідарність і доброту з усіма дітьми та молоддю. Замість того, щоб покладати тягар надії на безпечне майбутнє на плечі цього та наступних поколінь дітей, ми повинні бути поколінням дорослих, яке визнає та ламає власні упередження та зумовлені дискримінаційні тенденції. Ми маємо бути поколінням дорослих у 2025 році, яке змінить наше ставлення до дітей, якщо ми хочемо припинити цикли насильства один проти одного та нашої планети.
ДЖЕРЕЛО: The Lancet
На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.