Проєкт стандарту допомоги після повторних втрат вагітності: індивідуальний план, обстеження та психологічний супровід

Дата публікації: 16.11.2026

Автори: Редакція платформи «Аксемедін» , Міністерство охорони здоров'я України

Ключові слова: антифосфоліпідний синдром, МОЗ, викидень, звичне невиношування вагітності, трансвагінальне узд, психологічна підтримка, повторна втрата вагітності, преконцепційна підготовка, трансвагінальне УЗД

user15285612 / magnific.com

Дві втрати вагітності — уже не ситуація, після якої пропонують просто «спробувати ще раз». МОЗ оприлюднило для громадського обговорення проєкт стандарту медичної допомоги «Звичне невиношування вагітності», який передбачає комплексне обстеження після двох і більше втрат, задокументований індивідуальний план допомоги, пошук потенційної причини та окремий психологічний супровід пацієнтки й членів її сім’ї.

Звичне невиношування вагітності у проєкті визначають як спонтанну втрату двох або більше внутрішньоматкових вагітностей, за винятком підтвердженого пухирного занеску та ектопічної вагітності. Враховуються як послідовні, так і непослідовні втрати, якщо вони підтверджені клінічно, ультразвуково або патоморфологічно. МОЗ розглядає цей стан як окрему нозологічну одиницю, що потребує системного діагностичного пошуку та персоналізованого ведення.

Після двох втрат — уже комплексне обстеження

Проєкт пропонує розпочинати діагностичний пошук після двох або більше втрат вагітності, особливо якщо жінка старше 35 років або має обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез. Такий самий підхід передбачається і для втрат вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Ведення пацієнтки покладається на лікаря-акушера-гінеколога в закладі, що надає спеціалізовану медичну допомогу, із залученням інших спеціалістів за показаннями. Для кожної пацієнтки має бути сформований узгоджений клінічний маршрут і задокументований індивідуальний план, у якому зазначають діагноз, необхідні обстеження та лікування. План має бути погоджений із самою пацієнткою, а вона повинна отримати інформацію про переваги й ризики запропонованих варіантів лікування, можливі побічні ефекти та планування наступної вагітності.

У проєкті наголошується, що ЗНВ є мультифакторним станом. Причини можуть бути анатомічними, генетичними, ендокринними, імунними, тромбофілічними та іншими, а в частини жінок встановити конкретний фактор не вдається навіть після обстеження. За наведеними в документі даними, частка ідіопатичного ЗНВ може становити 50–75%.

Що саме пропонують перевіряти?

Базою діагностики має бути детальний акушерсько-гінекологічний, репродуктивний, сімейний і соматичний анамнез із особливою увагою до терміну та перебігу попередніх вагітностей. Усім пацієнткам зі ЗНВ проєкт передбачає трансвагінальне УЗД органів малого таза для виявлення вроджених аномалій матки та внутрішньоматкової патології, зокрема лейоміоми й поліпів. Якщо є підозра на вроджену аномалію матки, бажаним методом визначено 3D-УЗД, а гістероскопію чи біопсію ендометрію пропонують проводити за показаннями.

Лабораторне обстеження не передбачається як однаковий «пакет аналізів» для кожної жінки. Наприклад, дослідження вовчакового антикоагулянта, антитіл до кардіоліпіну та β2-глікопротеїну I проводять за наявності клінічного критерію антифосфоліпідного синдрому. Якщо результат одного з лабораторних критеріїв позитивний, його необхідно повторити не раніше ніж через 12 тижнів.

Ендокринний пошук також залежить від клінічної картини. За ознак порушення функції щитоподібної залози визначають ТТГ, за аномального рівня ТТГ — вільний тироксин, а також антитіла до тиреоглобуліну й тиреопероксидази. При симптомах гіперандрогенії або синдромі полікістозних яєчників передбачено дослідження андрогенів і виключення інсулінорезистентності, при ознаках гіперпролактинемії — визначення пролактину. Діагностику цукрового діабету проводять відповідно до чинних галузевих протоколів.

Генетичний напрям також пропонується застосовувати диференційовано. При ознаках хромосомної патології або вроджених вад плода передбачається медико-генетичне обстеження. Серед бажаних заходів — цитогенетичне дослідження абортивного матеріалу після двох і більше викиднів у першому триместрі або після будь-якого викидня у другому триместрі. Для пацієнток із втратами у другому триместрі також може розглядатися обстеження на мутацію фактора V Лейден, мутацію гена протромбіну та дефіцит протеїну S, особливо за особистого або сімейного анамнезу тромбозів.


Перегляньте запис:


Лікування — не «одна схема для всіх», а відповідно до встановленої причини

Проєкт стандарту прямо прив’язує лікування до результатів клінічного, лабораторного та інструментального обстеження. При підтвердженому антифосфоліпідному синдромі передбачена комбінація низьких доз ацетилсаліцилової кислоти з нефракціонованим або низькомолекулярним гепарином у профілактичних дозах від моменту позитивного тесту на вагітність. За наявності факторів ризику венозного тромбоемболізму лікування може продовжуватися і в післяпологовому періоді.

Виявлені структурні зміни порожнини матки — перегородка, внутрішньоматкові спайки, певні типи субмукозної лейоміоми або поліп — можуть потребувати хірургічної корекції відповідно до чинних стандартів. При підтвердженій істміко-цервікальній недостатності допомога може включати трансвагінальний або трансабдомінальний серкляж.

Окремо визначено необхідність корекції ендокринних порушень. Лікування гіпотиреозу, тиреотоксикозу, цукрового діабету чи гіперпролактинемії пропонується розпочинати ще до зачаття і продовжувати після настання вагітності з контролем відповідних показників. При ЗНВ та ознаках загрози невиношування — клінічній підозрі на недостатність лютеїнової фази або вагінальній кровотечі на ранніх термінах — проєкт передбачає терапію прогестагенами відповідно до чинного стандарту щодо спонтанного викидня.

Для ідіопатичного ЗНВ передбачено підтримуюче ведення, психоемоційну допомогу, спостереження, рекомендації щодо способу життя та гормональну терапію прогестагенами. При спадкових тромбофіліях рішення щодо антикоагулянтів пропонується приймати індивідуально, з урахуванням ризику венозного тромбоемболізму та акушерського анамнезу, а не застосовувати їх автоматично при самому факті виявленої мутації.

Психологічна підтримка стає частиною стандарту, а не додатковою опцією

Одна з помітних відмінностей проєкту — психологічний стан пацієнтки розглядається як окрема складова медичної допомоги. Документ передбачає його оцінку, зокрема за допомогою Единбурзької шкали післяпологової депресії, а психологічна допомога має бути доступною не лише самій жінці, а й членам її сім’ї.

Проєкт передбачає індивідуальне та групове психологічне консультування, включно з кризовим, а за потреби — психотерапевтичні втручання. Консультації можуть проводитися і засобами телемедицини, що особливо важливо для пацієнток, які не мають безпосереднього доступу до відповідного фахівця.

У самому стандарті зазначено, що понад 40% пар після повторної втрати вагітності повідомляють про психологічні розлади, серед яких симптоми тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу, які можуть тривати місяцями. Тому психологічний супровід у запропонованій моделі є не формальним додатком до акушерської допомоги, а одним із її обов’язкових компонентів.


Перегляньте записи:


Навіть якість допомоги пропонують оцінювати за психологічним супроводом

У проєкті визначено три окремі індикатори якості. Перший — наявність у лікаря протоколу медичної допомоги та клінічного маршруту пацієнтки зі ЗНВ. Для цього показника запропоновано бажаний рівень 90% у 2026 році та 100% із 2027 року.

Ще два індикатори безпосередньо стосуються пацієнток: частка жінок зі ЗНВ, яким виконали трансвагінальне УЗД органів малого таза, та частка тих, кому провели діагностику психологічного стану. На етапі запровадження стандарту цільові відсотки для цих двох показників навмисно не встановлюють, щоб спочатку отримати реальну картину практики.

Таким чином, психологічна оцінка фактично стає одним із показників, за яким планується відстежувати якість медичної допомоги при повторних втратах вагітності нарівні з інструментальною діагностикою.

Що важливо запам’ятати?

Проєкт МОЗ пропонує вважати звичним невиношуванням дві або більше послідовні чи непослідовні втрати внутрішньоматкової вагітності та вже після двох втрат розпочинати діагностичний пошук. Ведення має координувати акушер-гінеколог, а для пацієнтки передбачено клінічний маршрут і письмовий індивідуальний план обстеження та лікування.

Водночас документ не пропонує призначати всім однаковий великий перелік аналізів. Трансвагінальне УЗД передбачене як обов’язковий елемент, тоді як дослідження на АФС, гормональні, генетичні та тромбофілічні обстеження залежать від анамнезу, клінічних ознак і показань. Так само лікування має бути етіологічно спрямованим — від корекції ендокринних порушень до лікування АФС чи анатомічної патології.

Окремий акцент зроблено на тому, що повторна втрата вагітності має не лише фізичні наслідки. Оцінка психоемоційного стану, індивідуальне, сімейне та кризове психологічне консультування пропонуються як повноцінна частина медичної допомоги.

І головне: це поки проєкт стандарту, а не чинний стандарт медичної допомоги. Документ оприлюднено для громадського обговорення 6 листопада 2026 року; пропозиції та зауваження приймаються протягом 15 днів із дати оприлюднення.


ДЖЕРЕЛО: Міністерство охорони здоров’я України


На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Дослідження мозку показує, що травматичні ...
Нове нервове пояснення задухи під тиском
Дослідження виявили спільні генетичні коре ...
Генетики вимкнули зайву хромосому у клітин ...
Запис майстер-класу «Відлуння війни: сучас ...
Нові підказки до розгадки механізмів загал ...
МОЗ оприлюднено проєкт постанови «Про затв ...