Транскраніальна стимуляція імпульсними струмами: новий напрям у покращенні соціального функціонування у дітей з аутизмом

Розлади аутистичного спектру (РАС) є складним нейророзвитковим порушенням, яке охоплює широкий спектр симптомів — від дефіциту соціальної взаємодії до стереотипної поведінки. За даними епідеміологічного дослідження у США 2020 року, один випадок РАС припадає на кожні 36 дітей у віці 8 років. У таких дітей також часто спостерігаються порушення сну, що може погіршувати поведінкові симптоми та виснажувати батьків і опікунів.

Хоча фармакотерапія та поведінкова терапія є основними напрямками лікування, вони мають свої обмеження: ліки можуть спричиняти побічні ефекти, а поведінкова терапія — є тривалою і дорогою, що впливає на прихильність до лікування. З огляду на це, дослідники шукають нові нефармакологічні підходи.

Один із перспективних методів — транскраніальна стимуляція імпульсними струмами (tPCS), яка використовує слабкий (<2 мА) імпульсний струм певної частоти для модуляції мозкової активності через шкіру голови. Цей метод вже показав безпеку у дітей із церебральним паралічем, а дослідження з tDCS (аналогічної технології) демонстрували позитивний ефект у дітей з РАС. На відміну від tDCS, tPCS використовує вищі частоти, що знижує імпеданс шкіри й може призводити до м’яких нейрофізіологічних змін.

Мета дослідження

Визначити безпечність і ефективність префронтально-мозочкової tPCS у покращенні соціального функціонування та сну у дітей з РАС віком 3–14 років.

Методи

Дослідження мало багатоцентровий, подвійний сліпий, рандомізований дизайн із фіктивною контрольною групою. У ньому взяли участь 8 лікарень у Китаї. Період включення тривав з 1 травня 2022 по 30 листопада 2023 року. До участі допускалися діти з підтвердженим діагнозом РАС за DSM-5 і коефіцієнтом інтелекту вище 35 балів. Виключали пацієнтів з епілепсією, тяжкими психіатричними розладами, імплантованими пристроями, активними інфекціями шкіри голови, обструктивним апное уві сні, прийомом антипсихотичних засобів або досвідом попередньої неінвазивної стимуляції мозку.

Учасники були рандомізовані у співвідношенні 1:1 на групи активної tPCS і фіктивної tPCS. Стимуляцію проводили 5 днів на тиждень по 20 хвилин щодня протягом 4 тижнів. Катод розміщували над лівою дорсолатеральною префронтальною корою, анод — над правою півкулею мозочка. Після кожного сеансу tPCS проводили 1-годинну поведінкову терапію, яка включала аналіз поведінки, логопедичні заняття, ігрову терапію тощо.

Безпека контролювалася протягом усього періоду лікування, включаючи лабораторні дослідження та збір повідомлень про побічні ефекти. Усі процедури проходили з дотриманням етичних стандартів Гельсінської декларації.

Результати

Загалом у дослідження було залучено 312 учасників, з них 155 — у групі активної tPCS та 157 — у фіктивній групі. Середній вік становив 5,1 року, більшість дітей (88,5%) були у віці 3–6 років.

Після 20 сеансів середній бал за шкалою ATEC знизився на 7,17 бала (10,7%) у групі активної tPCS порівняно з 4,13 бала (5,8%) у групі фіктивної tPCS. Різниця між групами становила -3,50 бала (95% ДІ від -5,56 до -1,43; P < 0,001). Найбільше покращення спостерігалося у субдомені комунікабельності (різниця -1,72 бала; P < 0,001).

Аналіз вторинних показників (шкала ABC) показав зниження загального балу на 6,0 бала (8,5%) у групі активної tPCS порівняно з 1,6 бала (2,4%) у фіктивній (різниця -4,00; P < 0,001). Значуще покращення також фіксували в сенсорному субдомені (різниця -0,86 бала; P = 0,009).

Щодо сну, оцінка за шкалою CSHQ показала зниження на 4,2 бала (7,3%) у групі активної tPCS і 1,9 бала (3,3%) у фіктивній (різниця -2,19 бала; P < 0,001). Покращення особливо стосувалося денної сонливості.

Дослідницький аналіз показав, що 54,2% дітей у групі активної tPCS досягли клінічно значущого зниження балів ATEC (≥10%) порівняно з 30,6% у фіктивній. За шкалою ABC — 40,6% проти 19,7%.

Побічних ефектів не зареєстровано. Усі процедури добре переносились. Зниження інтенсивності струму (0,7 мА) у порівнянні з попередніми дослідженнями (1–1,5 мА) могло сприяти більшій безпеці у педіатричній популяції.

Обговорення

Це перше добре організоване багатоцентрове дослідження tPCS у дітей з аутизмом. Отримані результати підтверджують, що префронтально-мозочкова tPCS може ефективно модулювати соціальну поведінку та покращувати якість сну. Ймовірно, терапевтичний ефект пояснюється впливом на функціональні ланцюги між лівою префронтальною корою та правою мозочковою півкулею. Зниження збудливості в префронтальній ділянці та покращення лобно-задньої функціональної зв’язності, яка часто порушена при РАС, могло зумовити позитивну динаміку.

Стимуляція мозочка може також впливати на регуляцію циркадних ритмів та механізми сну, як це було описано в попередніх дослідженнях у дітей з РАС та пацієнтів із біполярними розладами.

Хоча tPCS покращувала як сон, так і соціальні функції, постфактум аналіз не виявив статистично достовірного зв’язку між цими двома змінами, що дозволяє припустити наявність окремих, незалежних механізмів дії.

Перегляньте запис:

Обмеження

88,5% учасників були молодші 7 років, тому результати можуть бути менш узагальненими для старших дітей. Учасники не приймали психотропних препаратів, що також звужує рамки застосування. Відсутність довгострокового спостереження через пандемію COVID-19 обмежує оцінку тривалості ефекту. Не проводилися об’єктивні нейрофізіологічні вимірювання, які могли б підтвердити механізми змін.

Висновки

У рандомізованому клінічному дослідженні префронтально-мозочкова транскраніальна стимуляція імпульсними струмами показала безпечність та ефективність у дітей віком 3–14 років з РАС. 20 сеансів tPCS протягом одного місяця сприяли значному покращенню соціального функціонування та сну порівняно з фіктивною стимуляцією. Отримані дані підтверджують доцільність подальших досліджень, зокрема в умовах реальної клінічної практики.

ДЖЕРЕЛО: Jamanetwork

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.