Нові ключі механізму стійкої до лікування депресії

Великий депресивний розлад (ВДР) - широко розповсюджений психічний розлад, який для багатьох є інвалідизуючим. Давно відомо, що на виникнення  впливають як генетичні фактори, так і навколишнє середовище. У новому дослідженні в галузі біологічної психіатрії вчені визначили ген, який взаємодіяв зі стресом, щоб опосередкувати аспекти стійкого до лікування ВДР у тваринній моделі.

Долучайтесь до цікавого семінару «Виклики в лікуванні фармакорезистентної епілепсії», що відбудеться 14.11.2023 о 17:00.

Цзін Чжан, доктор філософії з Медичного університету Фуцзянь і старший автор дослідження, сказав: «Нові дані свідчать про те, що ВДР є наслідком спільної роботи генетичних ризиків і факторів навколишнього середовища, тому дуже важливо дослідити, як вплив стресу і генів ризику спільно сприяють патогенезу ВДР».

Для цього автори використовували мишачу модель депресії, викликаної стресом, під назвою хронічний стрес від соціальної поразки (CSDS), в якій миші піддавалися впливу мишей-агресорів щодня протягом двох тижнів. Вони зосередилися на гені під назвою LHPP, який взаємодіє з іншими сигнальними молекулами в синапсах нейронів. Підвищена експресія LHPP у стресових мишей погіршувала депресивну поведінку, знижуючи експресію BDNF та PSD95 шляхом дефосфорилювання двох протеїнкіназ, CaMKIIα та ERK, під впливом стресу.

Доктор Чжан зазначив:

Цікаво, що мутації LHPP (E56K, S57L) у людей можуть посилювати сигналізацію CaMKIIα/ERK-BDNF/PSD95, що дозволяє припустити, що носійство мутацій LHPP може мати антидепресивний ефект у популяції.

ВДР є надзвичайно гетерогенним станом. Відмінності в типах депресії, з якими стикаються люди, впливають на те, як вони реагують на лікування. Велика підгрупа людей з депресією не реагує на стандартні антидепресанти та має «стійкі до лікування» симптоми депресії.

Ці пацієнти часто реагують на різні ліки, такі як кетамін або ескетаміну гідрохлорид, або на електросудомну терапію. Примітно, що ескетамін помітно полегшував поведінку, схожу на депресію, викликану ЛГПП, тоді як традиційний препарат флуоксетин цього не робив, що дозволяє припустити, що цей механізм може лежати в основі деяких видів депресії, стійкої до лікування.

Рекомендуємо долучатись до заходів що проходили та проходитимуть в межах Neurology Thursday.

Джон Кристал, доктор медичних наук, редактор журналу Biological Psychiatry, сказав про роботу: «Ми маємо обмежене розуміння нейробіології резистентних до лікування форм депресії. Це дослідження визначає механізм ризику депресії для поведінки, пов'язаної зі стресом, яка не реагує на стандартні антидепресанти, але добре реагує на кетамін. Це може свідчити про те, що механізми ризику, пов'язані з геном LHPP, проливають світло на маловивчену біологію резистентних до лікування форм депресії».

Доктор Чжан додав: «У сукупності наші результати визначають LHPP як важливого гравця в розвитку депресії, викликаної стресом, а це означає, що в майбутньому таргетування LHPP може стати ефективною стратегією в терапії депресії, викликаної стресом».

ДЖЕРЕЛО: https://medicalxpress.com