Клітинну терапію вперше успішно націлили на агресивний рак мозку в мишей

Терапію модифікованими імунними клітинами вперше успішно націлили на клітини гліобластоми — агресивного виду пухлин у мозку з надзвичайно високою смертністю пацієнтів. Поки що технологію випробували лише на клітинах і пухлинах гліобластоми, вирощених в організмі мишей зі зразків пухлин пацієнтів.

Однак цей підхід принципово відрізняється від попередніх, адже впливає також на імунні клітини в межах пухлини, чого не вдавалося досягти в попередніх терапіях.

Чому гліобластому так важко лікувати

Через агресивність гліобластоми лише 5 % пацієнтів із таким діагнозом доживають до п’яти років після виявлення пухлини. У середньому пацієнти живуть рік-півтора після встановлення діагнозу.

Лікування ускладнює і те, що гліобластома формується не як окрема округла пухлина, а як деревоподібне утворення, яке простягається в різні ділянки мозку та навіть у кістки черепа. Крім того, гліобластома складається не лише з ракових клітин, а й з імунних клітин — макрофагів.

Замість боротьби з пухлиною ці макрофаги можуть захищати її від імунної відповіді. Через це клітини гліобластоми стають стійкими до імунотерапії. Раніше з цим намагалися боротися за допомогою антитіл.

Іншим підходом до лікування гліобластоми є використання змінених Т-лімфоцитів, які мають атакувати пухлину.

Таку терапію вже випробували за участі 72-річного пацієнта, однак успіх цього підходу не вдавалося відтворити. Вдосконалити цей підхід взялася команда науковців з Канади, США та Сполученого Королівства на чолі з фахівцями Макмастерського університету.

Як працює нова терапія

Спершу науковці шукали мішені для терапії модифікованими Т-лімфоцитами, або CAR-T терапії. Вони мали знайти такі мішені, які траплялися б як у клітинах гліобластоми, так і в змінених ними імунних клітинах.

Дослідники проаналізували вироблення РНК у здорових нейрональних стовбурових клітинах і клітинах гліобластоми. Так вони виявили ген GPNMB, що кодує білок на поверхні клітин.

Активність цього гена підвищена не лише в пухлинах гліобластоми, а й в інших видах раку:

• меланомі;
• остеосаркомі;
• одному з видів раку молочної залози.

Також активність GPNMB була підвищена в макрофагах, змінених під впливом гліобластоми.

Перегляньте запис:

Що показали експерименти з геном GPNMB

Коли науковці навмисно вимкнули ген GPNMB у клітинах гліобластоми від пацієнтів, ці клітини стали помітно менше ділитися. Коли клітини з вимкненим геном пересадили мишам, виживаність тварин із такими пухлинами була вищою, ніж у мишей зі звичайними клітинами гліобластоми.

Використовуючи лентивіруси, науковці доставили до Т-лімфоцитів гени, необхідні для їхнього націлення на клітини, на поверхні яких є білок, що кодується GPNMB. У культурі клітин такі модифіковані Т-лімфоцити знищували клітини гліобластоми від різних донорів.

Результати дослідження на мишах

Щоб перевірити, чи працюватиме такий захист у живому організмі, дослідники ввели мишам усередину черепа клітини гліобластоми, що світилися під ультрафіолетом. Завдяки цьому вони могли відстежувати ріст пухлини.

Дві дози CAR-T клітин повністю знищили пухлини та запобігли рецидиву протягом тривалого часу:

• понад 160 днів у 6 із 7 мишей з одним видом гліобластоми;
• понад 120 днів у всіх 6 мишей з іншим видом гліобластоми.

Ефективність такої терапії збереглася і в мишей з імунною системою, що нагадувала людську. Зокрема, це стосувалося мишей, які мали макрофаги з геном GPNMB.

Що це означає для лікування раку

Дослідники називають ген GPNMB важливою мішенню для терапії гліобластоми. Націлення на цей ген може не дати пухлинам уникати імунної відповіді.

Також цей підхід потенційно може бути важливим для інших видів раку, у клітинах яких ген GPNMB є надмірно активним. У майбутньому терапії, націлені на цей ген, можуть поєднувати з терапіями, що знищують конкретно один тип ракових клітин. Водночас науковці зазначають і обмеження своєї роботи.

Хоча терапія показала високу ефективність у доклінічних випробуваннях, її потрібно модифікувати перед початком випробувань на людях. Зокрема, ген GPNMB активний і в здорових стовбурових клітинах мозку, хоча й не настільки, як у ракових. Тому, ймовірно, терапію необхідно буде вводити безпосередньо в оточення пухлини.

ДЖЕРЕЛО: nauka

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.