Клінічний випадок: Перелом великогомілкової кістки у 20-місячної дитини

Анамнез та обстеження

До відділення невідкладної допомоги було доставлено 20-місячного хлопчика, раніше без супутніх захворювань, зі скаргами на біль та набряк лівої гомілки, що тривали протягом двох годин. Симптоми виникли одразу після травматичного епізоду — падіння, спричиненого підвертанням стопи внаслідок штовхання братом/сестрою. При огляді дитина виявляла плач та відмовлялася спиратися на ліву нижню кінцівку. Пальпаторно виявлено болючість у ділянці лівої гомілки та дискомфорт при пасивному тильному згинанні гомілковостопного суглоба.

Діагностика

Обговорення: Перелом великогомілкової кістки у малюка

Перелом великогомілкової кістки у малюка є типовим спіральним переломом великогомілкової кістки, який найчастіше зустрічається у дітей раннього віку, що починають ходити, або дошкільнят. Зазвичай він є наслідком низькоенергетичних торсійних травм або падінь. Кульгавість у дітей молодшого віку є поширеною причиною звернення до медичних закладів та вимагає диференціальної діагностики, що включає й перелом великогомілкової кістки у малюка. Цей вид перелому переважно спостерігається у дітей віком від 9 місяців до 3 років.

Механізм травми часто пов'язаний з обертальною силою, що прикладається до великогомілкової кістки, при цьому стопа та гомілковостопний суглоб залишаються фіксованими, що призводить до внутрішньої ротації верхньої частини гомілки. Типові ситуації включають падіння під час ходьби або бігу, а також падіння з невеликої висоти. Термін "toddler's fracture" був вперше запропонований Данбаром та співавт. у 1964 році для опису беззміщеного спірального або косого перелому в дистальній третині великогомілкової кістки, що поширюється медіально донизу.

У 1990-х роках термінологія еволюціонувала до "дитячого випадкового спірального перелому великогомілкової кістки" (CAST-перелом), що розширило визначення та охоплює дітей віком до 8 років. Поширеність цих переломів, раніше відомих як TF (акронім для toddler's fracture), варіюється в різних дослідженнях, з показниками від 2,5 на 1000 дітей щорічно до 1 на 1000 дітей. Історично пропонувалися різні підходи до лікування TF, проте останні дослідження вказують на значну варіабельність у веденні таких випадків на практиці.

Перегляньте запис:

Клінічна оцінка та рентгенологія

Діагностика перелому великогомілкової кістки у малюка може бути складною при первинному огляді через можливу відсутність чіткого анамнезу травми, а також через неспецифічні прояви, такі як плач, що не завжди точно локалізує джерело болю. Дослідження показують, що не завжди є чіткий анамнез травматичної події.

Незважаючи на те, що нездатність переносити вагу раніше вважалася вирішальним показником при першому описі фіброміалгії великогомілкової кістки (термін, що використовувався для опису TF), ця ознака, хоча й чутлива (82%), не має високої специфічності (30%). Локальна болючість є також чутливою (71%) і значно більш специфічною (67%) ознакою. Обережні спроби аксіального торсійного напруження гомілкової кістки можуть іноді надавати діагностичні підказки, хоча цей маневр може бути ускладнений, якщо дитина відчуває сильний біль та чинить опір.

Рентгенологічні дані є ключовими для підтвердження перелому, однак при TF візуалізація лінії перелому на початкових рентгенограмах може бути складною. Клінічна підозра на перелом є важливою для своєчасного початку лікування. Повторне рентгенологічне дослідження через 10-14 днів може бути корисним для підтвердження діагнозу, оскільки до цього часу лінія перелому може стати більш вираженою. Рекомендується виконання щонайменше двох проєкцій (передньо-задньої та бічної) для візуалізації. Включення внутрішньої косої проєкції може покращити показники виявлення. Однак слід враховувати дискомфорт пацієнта, пов'язаний з додатковими маніпуляціями для проведення рентгенографії.

У випадках, коли стандартні рентгенограми не є остаточними, може бути розглянуто використання сонографії у відділенні невідкладної допомоги для діагностики TF, використовуючи гематому перелому як орієнтир.

Лікування та прогноз

На відміну від більш серйозних переломів, переломи великогомілкової кістки у малюків часто є незначними та можуть бути нечіткими на початкових рентгенограмах, але стають більш помітними на наступних дослідженнях через 1-2 тижні. Лікування зазвичай включає іммобілізацію (накладання шини), адекватне знеболення та уникнення навантаження на уражену кінцівку. У даному клінічному випадку, через 6 тижнів спостереження, перелом повністю консолідувався, що дозволило дитині повернутися до нормальної активності та повноцінного навантаження на ногу.

ДЖЕРЕЛО: Journal medizzy

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.