Клінічні аспекти хантавірусної інфекції: виклики діагностики та ведення пацієнтів

Дата публікації: 23.06.2025

Автори: Редакція платформи «Аксемедін» , Центр громадського здоров’я МОЗ України

Ключові слова: дихальна недостатність, ниркова недостатність, зоонози, профілактика вірусних інфекцій, хантавірусний легеневий синдром, геморагічна гарячка з нирковим синдромом, хантавірус

Хантавірусні інфекції — рідкісні, проте потенційно загрозливі для життя зоонозні захворювання, які викликаються арбовірусами з родини Hantaviridae. Їх основними клінічними формами у людей є геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) і хантавірусний легеневий синдром (ХЛС). Обидва стани характеризуються тяжким перебігом, високим ризиком ускладнень і значним навантаженням на систему інтенсивної терапії. З огляду на можливі спалахи в природно-осередкових регіонах та сезонну активність, медичним працівникам варто мати чітке розуміння шляхів передачі, клінічних ознак, діагностики, профілактики та ведення таких хворих.

Етіологія та шляхи передачі

Хантавіруси зберігаються в природі завдяки циркуляції між певними видами диких гризунів, кожен з яких є резервуаром для конкретного типу вірусу. Передача до людини відбувається аерогенно — внаслідок інгаляції аерозолів, що містять вірусні частки зі слини, сечі або фекалій інфікованих гризунів. Також можливе інфікування через:

  • пошкоджену шкіру та слизові оболонки при контакті з контамінованими поверхнями;
  • аліментарний шлях при вживанні зараженої їжі або води.

Передача від людини до людини для більшості хантавірусів не характерна.

Клінічні форми

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС)

Ця форма зустрічається в Європі та Азії. Інкубаційний період — 2–4 тижні. Класично захворювання проходить кілька стадій:

  1. Фебрильна фаза (3–7 днів): раптове підвищення температури, озноб, головний біль, міалгії, гіперемія обличчя та кон’юнктив, гіпотонія.
  2. Гіпотензивна фаза: зниження артеріального тиску, тахікардія, ризик шоку.
  3. Олігурична фаза (3–5 днів): порушення функції нирок, можливий розвиток гострої ниркової недостатності.
  4. Поліурична фаза: відновлення діурезу.
  5. Реконвалесценція: повільне одужання.

Можливе формування геморагічного синдрому: носові кровотечі, петехії, гематурія, крововиливи у склеру, шкіру.

Хантавірусний легеневий синдром (ХЛС)

Ця форма переважає на американському континенті, однак у глобалізованому світі її поява в інших регіонах — питання часу. Інкубаційний період — близько 2 тижнів. Клініка починається як грипоподібний стан: гарячка, міалгії, нездужання, сухий кашель. Потім настає раптове погіршення:

  • розвиток прогресуючої задишки,
  • набряк легень,
  • гіпоксична дихальна недостатність,
  • ризик швидкої смерті без інтенсивної терапії.

Смертність при ХЛС може досягати 35–50%.

Діагностика

Клінічна настороженість має ключове значення. Слід враховувати:

  • епідеміологічний анамнез (перебування в природі, контакт з гризунами чи їхніми екскрементами);
  • ранній розвиток гарячки з симптомами інтоксикації;
  • ураження нирок або легень.

Перегляньте записи:


Інструментальні й лабораторні дані:

  • Загальний аналіз крові — тромбоцитопенія, лейкоцитоз з нейтрофільозом, підвищення гематокриту;
  • Біохімічні показники — підвищення креатиніну, сечовини, печінкових трансаміназ;
  • Аналіз сечі — протеїнурія, мікрогематурія;
  • Рентгенографія або КТ грудної клітки — картина інтерстиціального або альвеолярного набряку;
  • Серологічні тести — антитіла IgM та IgG (для підтвердження).

Лікування

Специфічної етіотропної терапії в більшості випадків немає. Основою лікування є симптоматична та патогенетична терапія:

  • інфузійна підтримка з моніторингом рідини;
  • контроль за електролітним балансом;
  • при ГГНС — ниркова підтримка, у разі потреби — гемодіаліз;
  • при ХЛС — рання інвазивна вентиляція легень;
  • профілактика вторинної бактеріальної інфекції, тромбозів.

Рання госпіталізація у стаціонар із можливістю реанімаційної підтримки значно покращує прогноз.


Рекомендуємо пройти
безоплатний курс «Тропічні інфекції в Україні: малярія,
 гарячка Західного Нілу, хантавірусна інфекція» 


Профілактика

Первинна профілактика ґрунтується на уникненні контакту з джерелом інфекції. Практичні рекомендації:

  • не торкатися гризунів та їхніх залишків;
  • уникати підмітання сухих приміщень без попереднього зволоження — використовуйте вологе прибирання;
  • зберігати харчові продукти у закритих контейнерах;
  • під час перебування в лісі використовувати намети з москітними сітками;
  • дезінфікувати поверхні в разі ймовірного забруднення — особливо в дачах, коморах, сараях;
  • використовувати рукавички й респіратори при прибиранні місць проживання гризунів.

Висновки

Хантавірусні інфекції — рідкісні, але небезпечні захворювання, що потребують високої клінічної настороженості. Ниркова та легенева недостатність, викликана хантавірусами, часто розвивається швидко, тому рання діагностика та підтримка життєво важливих функцій є критично важливими. В умовах збільшення контактів з дикою природою профілактика має відігравати вирішальну роль.


На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Пероральна норовірусна вакцина: нова ера у ...
Клінічна настанова: Лікування важкого рефр ...
Всесвітній день без тютюну: медичні виклик ...
Атопічний дерматит: 5 речей, які потрібно ...
Проспективне багатоцентрове дослідження мі ...
Фізична активність у дітей пов'язана зі зб ...
Дайджест матеріалів спеціалізованих медичн ...