Втрата слуху пов'язана зі змінами об'єму мозку та деменцією

Нове дослідження показало, що втрата слуху була пов'язана з меншим об'ємом мозку та на 71% вищим ризиком розвитку деменції, особливо у осіб, які є носіями алелі аполіпопротеїну Е (APOE) епсилон 4 (APOEε4). Крім того, використання слухових апаратів було пов'язано зі зниженим ризиком розвитку деменції.

Методологія

Дослідники проаналізували дані учасників, які пройшли аудіометрію чистих тонів для оцінки слуху, а потім були розділені на дві частково перекриваються вибірки.

Класифікація втрати слуху (на основі середніх значень чистих тонів з кращого вуха):

• нормальна (0–16 дБ)
• незначна (16–26 дБ)
• легка (26–40 дБ)
• помірна/тяжка (> 40 дБ)

Вибірка 1 включала понад 1600 учасників (середній вік 58 років; 54,5% жінок), які пройшли МРТ головного мозку для вимірювання:

• загального об'єму головного мозку,
• об'єму гіпокампу,
• об'єму гіперінтенсивності білої речовини (WMHV),

а також когнітивні тести у сферах пам’яті, виконавчих функцій і глобального когнітивного функціонування під час контрольних візитів.

Вибірка 2 включала понад 900 учасників віком 60 років і старше (середній вік 68 років; 55% жінок), за якими спостерігали протягом 15 років для відстеження випадків деменції всіх причин. Дослідники вимірювали зміни об'єму мозку на МРТ, когнітивні показники та випадки деменції, порівнюючи середні показники чистого тону й категорії втрати слуху з нейропсихологічними результатами, МРТ-даними та ризиком деменції з плином часу.

Висновок

Вищі середні пороги чистого тону, що свідчать про більш значну втрату слуху, були лінійно пов'язані з більшим WMHV (P = 0,048).
У порівнянні з учасниками без втрати слуху:

• ті, хто мав хоча б незначну втрату слуху, мали більший приріст WMHV (P = 0,03);
• ті, хто мав легку або більшу втрату слуху, мали менший загальний об'єм головного мозку (P = 0,02).

Збільшення втрати слуху було пов’язане зі швидшим зниженням виконавчих функцій за тестом Trail Making Test B-A (P = 0,02).
Учасники з легкою або більшою втратою слуху демонстрували більш різке когнітивне зниження (P = 0,009).

Протягом 15-річного спостереження:

• 13% учасників розвинули деменцію,
• 77% з них мали хворобу Альцгеймера.

Перегляньте записи:

Порівняно з людьми з нормальним слухом:

• учасники з легкою або більшою втратою слуху мали підвищений ризик деменції (HR = 1,71; P = 0,045);
• носії APOEε4 з втратою слуху мали майже утричі вищий ризик (HR = 2,9; P = 0,03).

Крім того, учасники з втратою слуху, які не користувалися слуховими апаратами, мали вищий ризик розвитку деменції (HR = 1,7; P = 0,04), особливо якщо вони були носіями APOEε4 (HR = 2,8; P = 0,03).

На практиці

«Закономірності взаємозв'язку між втратою слуху та прискореним накопиченням інтенсивності білої речовини вказують на судинне ураження мозку як можливий шлях між втратою слуху та когнітивним зниженням, але цей взаємозв'язок зберігався після коригування основних судинних факторів ризику, і інші потенційні шляхи ще належить дослідити», – пишуть дослідники.

Вони підкреслили, що це дослідження нагадує про важливість своєчасного виявлення та корекції втрати слуху, не лише з точки зору якості життя, а й як чинника профілактики деменції та збереження здоров’я мозку.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.