Мікропластик і кишковий мікробіом людини: перші докази впливу

Питання впливу мікропластику на здоров’я людини залишається однією з найактуальніших тем сучасної екотоксикології та гастроентерології. Вперше результати експериментального дослідження, представленого на UEG Week 2025 (Об’єднана європейська гастроентерологія), продемонстрували, що мікропластикові частинки безпосередньо змінюють мікробіом кишечника людини, викликаючи зрушення, які частково нагадують зміни, пов’язані з депресією та колоректальним раком.

Метою дослідження було експериментально оцінити, як різні типи мікропластику впливають на склад і метаболічну активність кишкової мікробіоти людини.

Для цього використовували зразки калу п’яти здорових добровольців, на основі яких створювали ex vivo культури мікробіому. Ці культури піддавали впливу п’яти найпоширеніших типів мікропластику:

• полістиролу (PS),
• поліпропілену (PP),
• поліетилену низької щільності (LDPE),
• полі(метилметакрилату) (PMMA),
• поліетилентерефталату (PET).

Дослідники застосовували концентрації, що відповідають середньому рівню впливу на людину, а також підвищені дози для аналізу дозозалежних ефектів. Вивчали такі показники:

• кількість життєздатних бактеріальних клітин;
• кислотність середовища (pH);
• зміни у складі мікробних родин;
• профіль коротколанцюгових жирних кислот (SCFA) та інших метаболітів.

Хоча загальна кількість бактерій залишалася стабільною, культури, оброблені мікропластиком, демонстрували зниження pH (підвищення кислотності), що вказує на зміну метаболічної активності мікробів.

Мікробіологічний аналіз показав специфічні зміни, залежні від типу полімеру. Відзначено порушення балансу між представниками родин Lachnospiraceae, Oscillospiraceae, Enterobacteriaceae та Ruminococcaceae — основних компонентів типу Bacillota, який відіграє вирішальну роль у травленні, синтезі коротколанцюгових жирних кислот і підтриманні кишкового бар’єра.

Також спостерігались зміни у хімічному складі метаболітів. Деякі полімери знижували рівень валеріанової та 5-амінопентанової кислот, інші впливали на лізин чи молочну кислоту, що свідчить про складну дозозалежну взаємодію між мікропластиком і метаболічними шляхами мікробів.

Важливо, що виявлені зміни мікробного складу повторювали закономірності, описані при депресії та колоректальному раку, що свідчить про потенційний зв’язок між впливом мікропластику та підвищеним ризиком захворювань.

Провідний дослідник Крістіан Пахер-Дойч пояснив, що точні механізми впливу поки не визначені, однак є кілька правдоподібних гіпотез:

1. Фізичний механізм: поверхня мікропластикових частинок може сприяти утворенню біоплівок, що створюють нові екологічні ніші для певних бактерій.
2. Хімічний механізм: деякі компоненти мікропластику або добавки (пластифікатори, барвники, стабілізатори) можуть безпосередньо змінювати метаболізм бактерій, викликаючи реакцію стресу та зміщення кислотності середовища.

Таким чином, мікропластик не лише пасивно присутній у травній системі, а може активно впливати на мікробіом через фізико-хімічну взаємодію, змінюючи його структуру, функції та рівновагу.

Перегляньте записи:

Отримані результати мають важливе значення, оскільки мікропластик виявляють у морепродуктах, солі, питній воді, навіть у повітрі, що робить вплив на людину повсюдним. Дослідники наголошують, що хоча наразі ще рано робити остаточні висновки про наслідки для здоров’я, дані свідчать про реальний біологічний ефект.

Мікробіом є центральним компонентом метаболічного, імунного та психоемоційного здоров’я людини, тому будь-які екзогенні фактори, що його змінюють, заслуговують на увагу. Зменшення впливу мікропластику — через обмеження використання одноразового пластику, очищення води, раціональне харчування — є доцільним запобіжним кроком.

ДЖЕРЕЛО: medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.