Інгібітори SGLT2 та біомаркери старіння: клінічне дослідження генагліфлозину у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу

овий діабет 2 типу (ЦД2) є одним із найпоширеніших метаболічних захворювань, кількість випадків якого за прогнозами Міжнародної федерації діабету досягне 700 млн у світі до 2045 року. Хвороба тісно пов’язана з біологічними процесами старіння, включно з укороченням теломер та накопиченням сенесцентних клітин, що сприяє прогресуванню ускладнень.

Інгібітори натрій-глюкозного котранспортера-2 (SGLT2i) зарекомендували себе як ефективний клас препаратів для контролю глікемії, редукції ваги та зниження серцево-судинного ризику. Однак їхній потенційний вплив на біомаркери старіння, зокрема на довжину теломер, до цього часу залишався недостатньо дослідженим.

Метою дослідження було оцінити вплив генагліфлозину на теломерну динаміку та інші маркери старіння у пацієнтів із ЦД2.

• Дизайн: багатоцентрове, рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо-контрольоване дослідження.
• Популяція: 142 учасники віком 35–70 років із діагнозом ЦД2.
• Інтервенція:
  • група лікування — пероральний генагліфлозин 10 мг/добу протягом 26 тижнів;
  • контрольна група — таблетка плацебо у тій самій схемі.
• Додаткові заходи: всі учасники отримували стандартизовані рекомендації зі способу життя (харчування, фізична активність).
• Оцінювані параметри:
  • довжина теломер у лейкоцитах периферичної крові;
  • рівень інсуліноподібного фактора росту-1 (IGF-1);
  • показники глікемічного контролю (HbA1c, глікемія натще);
  • вторинні маркери імунної функції.

Результати

• Теломерна динаміка:
  • подовження теломер відзначалося у 90,5% учасників групи генагліфлозину проти 65,6% у групі плацебо;
  • середня довжина теломер зросла достовірно більше в групі лікування.
• Метаболічні показники: у групі генагліфлозину зафіксовано покращення глікемічного контролю порівняно з плацебо.
• IGF-1: спостерігалося збільшення рівнів IGF-1 у групі активного лікування, що свідчить про потенційний вплив на системи регуляції росту та метаболізму.
• Імунна функція: дані свідчили про посилення окремих показників імунної відповіді.

Дослідники зазначили, що незначне подовження теломер у групі плацебо може пояснюватися немедикаментозними втручаннями у спосіб життя, але ефект генагліфлозину перевищував ці зміни, вказуючи на специфічний фармакологічний вплив.

Отримані результати підтверджують, що інгібітори SGLT2 можуть впливати не лише на глікемічний контроль, але й на біомаркери старіння. Теломери розглядаються як надійний маркер клітинного старіння, однак вони не є єдиним індикатором. Тому для остаточного підтвердження «омолоджувального» ефекту генагліфлозину необхідні масштабніші клінічні випробування з оцінкою ширшого спектра біомаркерів, включно з епігенетичними годинниками, рівнями прозапальних цитокінів та функціональними показниками старіння.

Ці результати відкривають перспективи інтеграції лікування ЦД2 із модифікацією процесів старіння, що може призвести до нової парадигми терапії метаболічних захворювань.

Генагліфлозин у рандомізованому клінічному дослідженні продемонстрував достовірне подовження теломер та покращення низки метаболічних і імунних параметрів у пацієнтів із ЦД2. Це свідчить про потенційний геропротекторний ефект препарату, що потребує подальшого вивчення у клінічних умовах з більшими вибірками та довшою тривалістю спостереження.

ДЖЕРЕЛО: Medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.