Діабет, пов'язаний із недостатнім харчуванням, офіційно визнано діабетом 5-го типу

Діабет, що виникає на тлі хронічного недоїдання та має відмінні характеристики від діабету 1-го і 2-го типів, отримав офіційне визнання як діабет 5-го типу. Рішення було ухвалене 8 квітня 2025 року під час голосування на Всесвітньому діабетичному конгресі Міжнародної діабетичної федерації (IDF), що відбувався в Бангкоку, Таїланд. Цьому передувала експертна зустріч у січні 2025 року в Індії, де було підготовлено консенсусну заяву щодо цього захворювання. Документ невдовзі буде опубліковано.

Вперше діабет, пов’язаний з недоїданням, описали на Ямайці у 1955 році. Це захворювання найчастіше виявляють у молодих чоловіків у країнах із низьким та середнім рівнем доходу (СНД), особливо з індексом маси тіла менше 19. Цим пацієнтам часто помилково встановлюють діагноз цукрового діабету 1-го типу, хоча клінічна картина істотно відрізняється: відсутність кетозу або кетонурії навіть за наявності гіперглікемії та потреби в інсуліні.

У 1985 році Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно визнала цю форму захворювання як окремий тип діабету. Проте у 1999 році категорію було виключено через брак доказів прямого причинного зв’язку між недоїданням та виникненням діабету. Це рішення спричинило тривалу відсутність уваги до проблеми, особливо у світовій літературі.

Мередіт Хокінс, доктор медичних наук і професор медицини Медичного коледжу Альберта Ейнштейна, досліджує цю форму діабету з 2005 року. У 2010 році вона заснувала Глобальний інститут діабету Ейнштейна, щоб вивчати саме цю нішеву, але значущу патологію. У 2022 році її команда провела найсучасніше метаболічне тестування серед 73 чоловіків в Індії. З них 20 були класифіковані як пацієнти з діабетом 5-го типу, після виключення інших форм діабету за допомогою імуногенетичного аналізу.

Результати були несподіваними:

• значно нижча загальна секреція інсуліну у групі діабету 5 типу, ніж у пацієнтів з діабетом 2-го типу або у худих без діабету;
• вища швидкість поглинання глюкози, попри гіперглікемію;
• менша кількість вісцерального жиру та гепатоцелюлярних ліпідів, ніж у пацієнтів з діабетом 2 типу;
• низька ендогенна продукція глюкози.

Ці дані спростовують попередню гіпотезу про інсулінорезистентність як ключовий патогенетичний механізм цього типу діабету. Натомість виявлено глибокий дефект секреції інсуліну.

На думку Хокінс, надзвичайно важливо диференціювати діабет 5-го типу від діабету 1-го типу, адже високі дози інсуліну в таких пацієнтів можуть призвести до летальних наслідків. Наразі немає стандартизованих протоколів лікування, проте перші спостереження свідчать, що мінімальні дози інсуліну в комбінації з пероральними препаратами можуть бути найбезпечнішими.

Окрема увага має приділятися харчуванню таких пацієнтів: висока кількість білка, зниження вуглеводного навантаження, корекція дефіциту мікроелементів — усе це потенційно може покращити клінічні результати.

Хокінс регулярно виступає з лекціями на цю тему в університетах країн з обмеженими ресурсами. За її словами, в цих країнах клініцисти стикаються з діабетом 5 типу щодня, проте не знаходять його опису в підручниках, що написані в країнах з високим рівнем доходу.

Незабаром це зміниться... Я рада, що хвиля змінюється на стан, який настільки поширений серед бідних у світі, але яким так нехтують у західній літературі,

— сказала вона.

Робочій групі IDF доручено протягом двох років розробити офіційні діагностичні та терапевтичні критерії для діабету 5 типу, що відкриває новий розділ в діабетології.

Офіційне визнання діабету, пов’язаного з недостатнім харчуванням, як «діабету 5-го типу» — важливий крок у напрямку забезпечення рівного доступу до медичної допомоги, клінічного визнання та наукового вивчення цієї патології. Це також шанс для тисяч пацієнтів, які роками залишалися в «сірій зоні» діагностики й лікування, отримати належну допомогу на основі сучасних доказів.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.