Літій при біполярному розладі: взаємозв’язок із ризиком дисфункції щитовидної залози та хронічної хвороби нирок

Літій є одним із основних стабілізаторів настрою, що застосовується для лікування біполярного розладу (БР), забезпечуючи ефективну профілактику маніакальних і депресивних епізодів. Проте його використання супроводжується потенційними ризиками, зокрема розвитком дисфункції щитоподібної залози та порушенням функції нирок. Недавнє когортне дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, вивчило цей зв’язок, а також визначило порогові рівні літію в сироватці крові, пов’язані з підвищеним ризиком цих ускладнень.

Літій і ризик гіпотиреозу, гіпертиреозу та ХХН

Дослідження охоплювало 7029 пацієнтів із біполярним розладом у Гонконзі, які отримували терапію стабілізаторами настрою, зокрема літієм. Вчені аналізували зв’язок між застосуванням літію та ймовірністю розвитку гіпотиреозу, гіпертиреозу та хронічної хвороби нирок (ХХН) на різних стадіях.

Результати показали, що:

• Літій підвищує ризик гіпотиреозу у 2 рази порівняно з іншими стабілізаторами настрою (скориговане співвідношення ризиків [aHR] – 2,00).
• Ризик ХХН стадії 3 або вище зростав на 35% у пацієнтів, які приймали літій (aHR – 1,35).
• Не виявлено статистично значущого зв’язку між застосуванням літію та більш важкими стадіями ХХН (ХХН 4+ та термінальною стадією ниркової недостатності, яка потребує діалізу чи трансплантації нирки).
• Гіпертиреоз не мав значущого зв’язку з лікуванням літієм, хоча в аналізах чутливості ризик виявлявся в підгрупах із вищими рівнями літію в крові.

Порогові рівні літію в сироватці крові, пов’язані з ризиками

У ході дослідження було встановлено критичні рівні літію, перевищення яких асоціюється з підвищеним ризиком дисфункції щитоподібної залози та нирок:

• Гіпотиреоз – при рівні літію понад 0,5028 мекв/л.
• Гіпертиреоз – при рівні понад 0,5034 мекв/л.
• Хронічна хвороба нирок (стадія 3+) – при рівні понад 0,5865 мекв/л.

Ці дані є важливими для клінічної практики, адже дозволяють персоналізувати терапію літієм, зменшуючи ризик розвитку ускладнень, які можуть негативно впливати на здоров’я пацієнта.

Альтернативи літію: порівняння з іншими стабілізаторами настрою

Дослідники також порівняли ризики соматичних ускладнень при застосуванні літію та інших стабілізаторів настрою, таких як вальпроат, оланзапін, кветіапін і рисперидон. Виявилося, що ці препарати загалом мали менший вплив на функцію щитоподібної залози та нирок порівняно з літієм:

• Ризик гіпотиреозу був нижчим у групах, які приймали вальпроат (aHR – 0,47), кветіапін (aHR – 0,47), оланзапін (aHR – 0,30) та рисперидон (aHR – 0,51).
• Ризик ХХН 3+ був знижений у пацієнтів, які отримували вальпроат (aHR – 0,75) та кветіапін (aHR – 0,65) порівняно з літієм.
• Гіпертиреоз розвивався рідше у пацієнтів, які приймали вальпроат (aHR – 0,51) та оланзапін (aHR – 0,29).
• Між групами не було значущої різниці в ризику ХХН 4+ та термінальної стадії ниркової недостатності.

Ці результати свідчать про те, що вальпроат, оланзапін, кветіапін і рисперидон можуть бути безпечнішими альтернативами для пацієнтів із високим ризиком тиреоїдної або ниркової патології.

Практичні висновки для лікарів

1. Моніторинг рівня літію в крові – важливий аспект безпечного лікування, оскільки навіть у межах терапевтичного діапазону можливий розвиток побічних ефектів.
2. Порогові значення літію слід враховувати при прийнятті клінічних рішень, оскільки навіть незначне перевищення рекомендованого рівня може підвищувати ризик дисфункції щитовидної залози та нирок.
3. Альтернативні стабілізатори настрою можуть бути доцільнішими для пацієнтів із супутніми ендокринними чи нефрологічними захворюваннями.
4. Тривалість лікування літієм також має значення: деякі дослідження вказують, що раннє припинення терапії підвищує ризик епізодів БР, тоді як тривале застосування потребує більшого контролю за функцією нирок.
5. Персоналізований підхід до лікування БР повинен враховувати не лише ефективність літію, але й його можливий вплив на соматичне здоров’я пацієнта.

Для людей, які отримують терапію літієм, важливо регулярно проходити лабораторні обстеження, що включають:

• Аналіз рівня літію в крові.
• Перевірку функції щитоподібної залози (рівень ТТГ, вільних Т3 і Т4).
• Оцінку стану нирок (рівень креатиніну, розрахунок швидкості клубочкової фільтрації).

Якщо у пацієнта є ризик розвитку ендокринних або нефрологічних ускладнень, лікар може розглянути можливість зміни терапії на альтернативні препарати.

Літій залишається ефективним препаратом для лікування біполярного розладу, проте його застосування пов’язане з підвищеним ризиком розвитку гіпотиреозу, ХХН та потенційно – гіпертиреозу. Останні дані свідчать про те, що навіть незначне підвищення рівня літію в крові може збільшувати ймовірність цих побічних ефектів. Моніторинг функції щитовидної залози та нирок повинен бути стандартною практикою при лікуванні літієм, а в окремих випадках доцільно розглянути альтернативні стабілізатори настрою, особливо для пацієнтів із високим ризиком ендокринних або нефрологічних ускладнень.

ДЖЕРЕЛО: JAMA Network Open

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.