Критерії життєдіяльності та МКФ: підхід до оцінювання повсякденного функціонування людини

Вступ

В Україні запроваджується нова система оцінювання повсякденного функціонування особи, що спрямована на забезпечення прозорості та орієнтації на реальні потреби людини. Нова модель оцінювання базується на принципах Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), що дозволяє враховувати не лише медичні аспекти, а й соціальні фактори, середовище та бар’єри.

Такий підхід сприяє індивідуалізації підтримки, підвищенню її ефективності та створенню умов для максимальної незалежності людини у суспільстві.

Основні поняття

Життєдіяльність – це діяльність людини, яка включає самообслуговування, пересування, орієнтацію, спілкування, контроль поведінки, здобуття освіти та трудову діяльність. Вона відображає здатність людини жити повноцінним життям і взаємодіяти із суспільством.

Обмеження життєдіяльності – це порушення функцій організму або зовнішні фактори, що ускладнюють виконання повсякденних завдань та обмежують участь у житті суспільства.

Повсякденне функціонування – здатність людини виконувати звичні завдання у своєму житті відповідно до її стану здоров’я.

Компенсатори обмежень життєдіяльності – засоби, послуги чи пільги, які допомагають людині адаптуватися до обмежень (наприклад, лікарські засоби, медичні вироби, допоміжні технології тощо).

МКФ як основа оцінювання

МКФ – це універсальний інструмент, розроблений ВООЗ для оцінки функціонування людини у взаємодії із середовищем. Основні принципи:

• Фокус на активності та участі: оцінюється не лише наявність діагнозу, а й здатність людини до взаємодії з суспільством.
• Контекстуальні фактори: аналізується середовище та його вплив на функціонування.
• Універсальність і нейтральність: застосовується незалежно від віку, культури чи діагнозу.

Нова система оцінювання в Україні враховує:

• Індивідуалізований підхід: акцент на реальних функціональних можливостях людини.
• Аналіз бар’єрів і підтримки: оцінка середовища та його впливу.
• Комплексне оцінювання активності та участі: розгляд можливостей людини працювати, навчатися та адаптуватися.

Категорії життєдіяльності

Оцінювання здійснюється за ключовими категоріями:

Самообслуговування

• Легкий ступінь: можливість самостійного виконання завдань з мінімальною допомогою.
• Помірний ступінь: регулярна допомога у повсякденному житті.
• Виражений ступінь: необхідність постійної сторонньої допомоги.
• Серйозний ступінь: повна залежність від інших осіб.

Пересування

• Легкий ступінь: людина може ходити самостійно з короткими перервами.
• Помірний ступінь: необхідність у допоміжних засобах (палиця, ходунки).
• Виражений ступінь: обмежена здатність пересуватися навіть із засобами підтримки.
• Серйозний ступінь: повна залежність від допомоги інших.

Орієнтація

• Легкий ступінь: здатність орієнтуватися з допомогою коригувальних засобів (окуляри, слуховий апарат).
• Помірний ступінь: потреба у додатковій підтримці у незнайомих місцях.
• Виражений ступінь: значні труднощі орієнтації.
• Серйозний ступінь: неможливість самостійної орієнтації.

Спілкування

• Легкий ступінь: потреба у допоміжних засобах для комунікації.
• Помірний ступінь: складнощі у спілкуванні з незнайомими людьми.
• Виражений ступінь: можливість комунікації лише у вузькому колі людей.
• Серйозний ступінь: відсутність можливості самостійного спілкування.

Контроль за поведінкою

• Легкий ступінь: рідкісні труднощі у нових ситуаціях.
• Помірний ступінь: необхідність контролю у складних умовах.
• Виражений ступінь: потреба у постійному нагляді.
• Серйозний ступінь: повна відсутність контролю за поведінкою.

Реабілітаційний потенціал

Оцінюється за трьома рівнями:

• Біологічний: фізичні можливості організму.
• Соціальний: інтеграція у суспільство.
• Психологічний: емоційна стійкість та мотивація до адаптації.

Групи інвалідності та строки їх встановлення

Групи інвалідності визначаються за ступенем порушень:

• III група: помірні обмеження життєдіяльності.
• II група: виражені обмеження, що ускладнюють самостійне життя.
• I група: значні обмеження, що потребують постійного стороннього догляду.

Термін встановлення інвалідності:

• Безстроково: при незворотних порушеннях.
• На 5 років: для тяжких хронічних станів.
• На 1-3 роки: для осіб, що проходять повторне оцінювання.

Виклики та підготовка до змін

Основні труднощі:

• Нерозуміння критеріїв: пацієнти та лікарі звикли оцінювати діагноз, а не функціонування.
• Перехідний період: необхідність навчання фахівців та адаптації до нових методів оцінювання.
• Інформування населення: донесення принципів, що діагноз ≠ інвалідність.

Висновки

Запровадження нової системи оцінювання сприяє покращенню реабілітації, соціальної підтримки та адаптації середовища. Це дозволить створити інклюзивне суспільство, де кожна людина отримає можливість реалізувати свій потенціал та отримати необхідну підтримку.

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.