Нейророзвиток: від ембріона до дорослого мозку

Нейророзвиток передбачає формування в мозку систем, відповідальних за навчання, пам’ять, соціальні навички та загальну функцію. Важливі процеси нейророзвитку, такі як нейрогенез, синаптична скорочення та нейропластичність, керують цією подорожжю, на яку сильно впливає взаємодія генетичних факторів і факторів середовища.

Введення в нейророзвиток

Основне визначення нейророзвитку стосується розвитку в мозку систем або мереж, відповідальних за навчання, пам’ять, соціальні навички та загальну роботу мозку.

Розвиток мозку починається незабаром після зачаття з такими критичними фазами, як клітинна диференціація, міграція, утворення синапсів і мієлінізація, які швидко розгортаються в ранньому віці, продовжуючись постнатально синаптичним скороченням і нейрогенезом у певних областях, таких як гіпокамп.

Цей процес доповнюється синаптичною пластичністю, яка визначається як здатність мозку змінювати зв’язки у відповідь на досвід, сприяючи навчанню та пам’яті, які зберігаються протягом усього життя.

Ранні стадії: від ембріона до плоду

Ранній ембріональний розвиток мозку починається з формування нервової пластинки, скупчення нервових клітин у дорсальній частині ембріона, яка пізніше утворює нервову трубку, яка згодом перетворюється на мозок і спинний мозок.

Ці нервові клітини неодноразово діляться та мігрують до різних частин мозку (переднього, середнього та заднього мозку), утворених нервовою трубкою, де вони виконуватимуть певні функції як нейрони або глія.

Передній мозок складається з півкуль головного мозку, тоді як середній мозок функціонує як міст, що містить важливі шляхи до та від переднього мозку. Зрештою, задній мозок містить стовбур мозку та мозочок. Решта частин нервової трубки, які не утворюють головного мозку структури головного мозку перетворюються на периферичні нерви та певні ендокринні залози.

Neurology Thursday повернулись! Перегляньте записи заходів, що завершились та не забудьте зареєструватись на ті, що ще будуть!

Розвиток мозку плода

У другому триместрі мозок плода, зокрема мозочок у задньому мозку, починає керувати певними рухами; стискання м’язів грудної клітини та рух діафрагми, які зазвичай називають «тренувальними вдихами», контролюються стовбуром мозку.

Цей період є критичним етапом у внутрішньоутробному розвитку. Префронтальна кора плода відчуває спалах синаптичного розвитку приблизно через 4-5 місяців після зачаття. Крім того, мозок, що розвивається, з’єднує спеціальні структури, які дозволяють людям мислити абстрактно, говорити та брати участь у складних соціальних стосунках у цій заплутаній мережі зв’язків.

Мієлінізація є ще одним ключовим процесом у розвитку мозку, необхідним для ефективної нейронної комунікації.Цей процес починається внутрішньоутробно в третьому триместрі і продовжується в постнатальний період до підліткового віку.

У ці періоди плід надзвичайно чутливий до шкідливих впливів і наявності фолієвої кислоти та омега-3 жирних кислот у раціоні матері. Крім того, було показано, що ретиноєва кислота, похідна вітаміну А, є незамінною молекулою, яка регулює синаптичний вибух у другому триместрі.

Розвиток мозку новонароджених і немовлят

Після народження мозок зазнає значних синаптичних змін. У зоровій корі головного мозку перевиробництво синапсів досягає піка приблизно в середині першого року життя, після чого відбувається скорочення до дошкільного віку, коли кількість синапсів досягає рівня дорослого. Подібні закономірності спостерігаються в областях мозку, пов’язаних зі слухом і мовою.

З іншого боку, префронтальна кора головного мозку, відповідальна за складну когнітивну поведінку, демонструє інший графік розвитку. Пік синаптичного перевиробництва досягається приблизно у віці одного року, але дорослий рівень синапсів досягається лише в пізньому підлітковому віці.

Нейропластичність досягає свого піку в ранньому дитинстві, що дозволяє мозку ефективніше фіксувати досвід, формуючи нейронні зв’язки на основі взаємодії з навколишнім середовищем. Це підкреслює важливість позитивного раннього досвіду та стимулювання, оскільки вони є незамінними для правильного когнітивного, емоційного і соціального розвитку.

Дитячий і підлітковий розвиток мозку

У період між підлітковим і дорослим життям діти розвивають мозкові зв’язки завдяки повсякденному досвіду та взаємодії з батьками та опікунами. Було показано, що діти, які відчувають більше позитивних взаємодій у ранньому віці, як правило, стають здоровішими та успішнішими в житті. Рано стимулювання та досвід мають тривалий вплив на шанси дитини на досягнення, успіх і загальне щастя.

Протягом цього часу відбувається безперервне ремоделювання мозку, а також нейрогенез, процес генерування нових нервових клітин. Обидва процеси життєво важливі для пам’яті та навчання.

Проте діти особливо вразливі до розладів нервової системи. Ці стани зазвичай виникають у ранньому дитинстві та можуть зберігатися в дорослому віці, впливаючи на різні аспекти життя.

Дорослий мозок: безперервний розвиток і пластичність

У зрілому віці мозок може відновлюватися після травм, адаптуватися до нових ситуацій і набувати нових здібностей завдяки синаптичній пластичності.На цей процес, що триває, також впливає старіння.

Старіння призводить до погіршення синаптичних зв’язків, зменшення білої речовини та зниження активності нейромедіаторів, що сприяє уповільненню когнітивної обробки та зниженню когнітивних функцій.

Здається, також відбувається нейрогенез у дорослих, але лише в певних областях мозку, наприклад у зубчастій звивині гіпокампа. З усім тим, щодо цієї концепції все ще існують суперечки.

Фактори, що впливають на розвиток нервової системи

На розвиток мозку можуть впливати кілька факторів, наприклад спадкові захворювання, генетична схильність і їх взаємодія з факторами навколишнього середовища, а також харчування матері, стрес, імунна активація та вплив тератогенів під час вагітності.

Ранній життєвий досвід і соціально-економічний статус під час дорослішання дитини можуть впливати на процес нервового розвитку.

Порушення розвитку нервової системи

Порушення розвитку нервової системи, такі як розлад аутистичного спектру (РАС) або синдром дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ), спадкові та пов’язані з поширеними та рідкісними генетичними варіантами.

Широкий спектр факторів навколишнього середовища, включаючи пренатальний вплив (наприклад, анемія матері, похилий вік батьків, токсичні хімікати, діабет матері) і постнатальні фактори (наприклад, низька вага при народженні, неонатальні проблеми), також були пов’язані з порушенням розвитку.

Ранніми ознаками порушень є труднощі соціальної взаємодії, комунікативний дефіцит, обмежена та повторювана поведінка та порушення сенсорної обробки. Їх можна діагностувати за допомогою критеріїв DSM-5 і діагностичних інструментів, таких як Інвентаризація першого року (FYI) і Кількісний контрольний список аутизму у малюків (Q-CHAT).

Зрештою, лікування NDD передбачає поведінкові втручання та лікування ліками, хоча сучасні тенденції спрямовані на використання нейромодуляції (наприклад, TMS та tDCS).

ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net/

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram