Делірій минув — а ризик залишився? Після госпіталізації ризик деменції був у 5 разів вищим

Делірій у стаціонарі часто сприймається як гострий і минущий стан: усунули причину, пацієнт знову орієнтується в часі й просторі — епізод завершився. Але нове дослідження JAMA Neurology показує, що його клінічне значення може виходити далеко за межі госпіталізації.

У когорті з 3501 госпіталізованого дорослого делірій асоціювався з у 3,67 раза вищим ризиком розвитку легких когнітивних порушень і у 5,39 раза вищим ризиком деменції протягом подальшого спостереження. Крім того, після епізоду делірію когнітивні показники знижувалися швидше. Водночас дослідження є спостережним, тому воно не доводить, що саме делірій спричиняє деменцію.

Чим це дослідження відрізняється від попередніх?

Зв’язок між делірієм і несприятливими когнітивними наслідками описували й раніше. Однак значна частина попередніх робіт стосувалася пацієнтів після операцій, перебування у відділеннях інтенсивної терапії або вже наявних когнітивних порушень.

У новій роботі використали дані Mayo Clinic Study of Aging — проспективного популяційного дослідження когнітивного старіння серед мешканців округу Олмстед у штаті Міннесота. Його важлива перевага полягає в тому, що когнітивний стан учасників оцінювали проспективно, а не відновлювали ретроспективно лише за медичною документацією.

Нейропсихологічне тестування проводили приблизно кожні 15 місяців, а діагноз легких когнітивних порушень або деменції визначали за результатами експертної консенсусної оцінки.

3501 пацієнт і понад 7 років спостереження

Дослідники проаналізували дані учасників Mayo Clinic Study of Aging, які мали щонайменше одну госпіталізацію в період із жовтня 2004 року до грудня 2023 року. Пацієнтів із деменцією на момент включення до дослідження або до першої госпіталізації виключили.

До фінальної когорти увійшов 3501 пацієнт. Медіанний вік становив 74,1 року, 47,9% учасників були жінками, а 26% мали алель APOE ε4, пов’язаний із підвищеним ризиком хвороби Альцгеймера.

Медіана тривалості подальшого спостереження становила 7,2 року, що дозволило оцінити не лише короткочасні зміни після виписки, а й довготривалу когнітивну траєкторію.

Як виявляли делірій?

Для пошуку епізодів делірію автори використали валідований алгоритм обробки природної мови, який аналізував клінічні записи з госпіталізації, пов’язаних звернень до відділення невідкладної допомоги та наступних контактів із системою охорони здоров’я протягом 30 днів.

Делірій був задокументований у 75 пацієнтів — 2,1% когорти.

Це досить низький показник порівняно з частотою делірію, яку виявляють у деяких проспективних дослідженнях госпіталізованих людей старшого віку. Самі автори визнають, що частина випадків могла залишитися нерозпізнаною через особливості клінічної документації та відсутність систематичного скринінгу на делірій у всіх підрозділах протягом усього періоду дослідження.

Після делірію ризик MCI був у 3,67 раза вищим

Після статистичної корекції за віком, статтю, рівнем освіти та носійством APOE ε4 епізод делірію асоціювався зі значно вищою ймовірністю подальшого розвитку легких когнітивних порушень.

Скориговане відношення ризиків становило 3,67 із 95% довірчим інтервалом від 2,19 до 6,15.

Тобто навіть після врахування кількох важливих факторів, пов’язаних із когнітивним старінням, зв’язок між делірієм і подальшими когнітивними порушеннями залишався вираженим.

Перегляньте запис:

Для деменції асоціація була ще сильнішою

Ще більша різниця спостерігалася щодо деменції. У пацієнтів із задокументованим делірієм скоригований ризик її розвитку був у 5,39 раза вищим, ніж у пацієнтів без такого епізоду.

95% довірчий інтервал становив від 2,94 до 9,85.

У нескоригованому порівнянні деменція протягом спостереження розвинулася у 24% учасників із делірієм проти 6,2% серед тих, у кого делірій не був задокументований. Легкі когнітивні порушення відповідно виникли у 64% проти 30,4%.

Але для інтерпретації результату важливішими залишаються саме скориговані моделі, оскільки пацієнти з делірієм і без нього можуть суттєво відрізнятися за віком, станом здоров’я та іншими характеристиками.

Змінювався не лише діагноз — змінювалася сама когнітивна траєкторія

Автори аналізували не тільки появу формального діагнозу MCI або деменції. Завдяки регулярному нейропсихологічному тестуванню вони змогли простежити, як змінювалися когнітивні показники учасників із часом.

Після делірію спостерігалося прискорення когнітивного зниження під час подальшого спостереження. Тобто асоціація проявлялася не лише переходом через діагностичний поріг до MCI чи деменції, а й зміною самої траєкторії когнітивного старіння.

Саме це робить епізод делірію потенційно важливим маркером для подальшого спостереження навіть у людини, яка після виписки суб’єктивно «повністю відновилася».

Чи означає це, що делірій спричиняє деменцію?

Ні. Це одне з найважливіших обмежень роботи.

Дослідження було спостережним, тому воно встановлює асоціацію, а не причинно-наслідковий зв’язок. Делірій може безпосередньо впливати на подальше когнітивне зниження, але можливе й інше пояснення: він може бути проявом уже наявної вразливості мозку, яка ще не досягла рівня клінічно очевидних когнітивних порушень.

Гостре захворювання, інфекція, операція, метаболічні зміни або інші фактори, що призводять до делірію, також можуть бути пов’язані з подальшими когнітивними наслідками.Тому за результатами цієї роботи не можна стверджувати, що запобігання кожному епізоду делірію автоматично знизить ризик деменції у п’ять разів.

Чому лише 75 випадків делірію — важливе обмеження?

Попри загальну велику когорту, група пацієнтів із зафіксованим делірієм була невеликою — лише 75 осіб. Через це оцінки ризику мають досить широкі довірчі інтервали.

Крім того, делірій визначали за клінічними записами за допомогою алгоритму, а не шляхом систематичного проспективного обстеження кожного госпіталізованого пацієнта спеціальним інструментом скринінгу.

Це могло призвести до пропуску менш виражених або гіпоактивних форм делірію. Тому показник 2,1% не слід трактувати як реальну частоту делірію серед усіх госпіталізованих людей старшого віку.

Перегляньте запис:

Наскільки результати можна переносити на інших пацієнтів?

Mayo Clinic Study of Aging проводиться в одному окрузі штату Міннесота. Населення цієї когорти має відносно високі соціально-економічні та освітні показники й переважно представлене неіспаномовними білими учасниками.

Це може обмежувати можливість прямого перенесення точного розміру ризику на інші популяції.

Водночас сильний зв’язок зберігався після корекції за віком, статтю, освітою та APOE ε4, а проспективне багаторазове тестування когнітивних функцій є суттєвою перевагою роботи.

Що це змінює для практики?

Епізод делірію не варто розглядати лише як тимчасове ускладнення госпіталізації, яке перестає мати значення після нормалізації свідомості. За даними цього дослідження, він може бути маркером значно вищої довгострокової когнітивної вразливості.

Для лікаря інформація про перенесений делірій може бути важливою частиною анамнезу під час подальших візитів. Особливої уваги потребують нові скарги на пам’ять, увагу, виконавчі функції або зміни повсякденної самостійності після госпіталізації.

Водночас автори не пропонують нового медикаментозного лікування після делірію і не доводять, що конкретна стратегія спостереження здатна запобігти деменції. Робота насамперед змінює оцінку прогностичного значення самого епізоду.

Що важливо запам’ятати лікарю?

У когортному дослідженні JAMA Neurology проаналізували 3501 госпіталізованого дорослого із проспективною оцінкою когнітивного стану. Медіана спостереження становила 7,2 року, а делірій протягом 30 днів від госпіталізації був задокументований у 75 пацієнтів.

Після корекції за віком, статтю, освітою та APOE ε4 делірій асоціювався з у 3,67 раза вищим ризиком розвитку легких когнітивних порушень та у 5,39 раза вищим ризиком деменції. Крім того, у цих пацієнтів спостерігалося швидше зниження результатів когнітивного тестування протягом наступних років.

Але ключове слово тут — «асоціювався». Дослідження не доводить, що делірій сам по собі спричиняє деменцію і що його профілактика автоматично усуне цей ризик.

Проте воно дає важливий практичний сигнал: якщо пацієнт переніс делірій під час госпіталізації, повернення ясної свідомості не обов’язково означає, що для мозку цей епізод минув безслідно. Такий пацієнт може потребувати більшої уваги до когнітивного стану в наступні роки.

ДЖЕРЕЛО: JAMA Neurology

На платформі «Accemedin» багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.