Генетична схильність до набору ваги удвічі сильніше проявилася у поколіннях, що виросли під час «епідемії ожиріння»

Генетична схильність до вищого індексу маси тіла виявилася удвічі сильніше пов’язаною з надлишковою масою тіла у людей, народжених пізніше — вже в умовах так званої «епідемії ожиріння». Такого висновку вчені дійшли на основі аналізу даних понад 19 тисяч людей у Сполученому Королівстві, народжених до та після початку різкого зростання поширеності ожиріння.

На думку авторів, це може свідчити про те, що сучасне середовище з високою доступністю калорійної їжі та низьким рівнем фізичної активності сильніше впливає на людей, які вже мають генетичну схильність до вищого індексу маси тіла.

Чому надлишкова маса тіла — не лише результат переїдання

За даними досліджень на близнюках, успадковуваність індексу маси тіла може становити від 47 до 90 %. Водночас поширеність ожиріння у промислово розвинених країнах різко зросла лише за останні кілька десятиліть. Це відбулося значно швидше, ніж можна було б пояснити змінами в геномі населення.

Тому дослідники припустили, що прояв генетичних чинників може залежати від умов середовища. Наприклад, генетична схильність до сильнішого апетиту або слабшого відчуття ситості може мати більший вплив у середовищі, де калорійна їжа є дешевою, постійно доступною, а повсякденна фізична активність — низькою. Саме такий зв’язок досліджувала група вчених з Університетського коледжу Лондона та Норвезького інституту науки і технологій.

Перегляньте запис:

Як порівнювали вплив генів у різних поколіннях

Щоб дослідити взаємодію між генетичними чинниками та середовищем, науковці проаналізували дані чотирьох британських когорт народження:

• 1946 року;
• 1958 року;
• 1970 року;
• приблизно 2001 року.

Учасникам цих когорт неодноразово вимірювали зріст і масу тіла від дитинства до дорослого віку. Також їм розрахували полігенні індекси маси тіла — тобто оцінили сумарний внесок генетичних варіантів, пов’язаних із вищим ІМТ у дитинстві або дорослому віці.

Учасникам найстаршої когорти, дані якої увійшли до дослідження, було до 69 років, а наймолодшої — до 17 років.

Основні результати

Генетичні варіанти, пов’язані з вищим ІМТ, були асоційовані з більшою масою тіла в усіх поколіннях і в усі вікові періоди. Однак сила цього зв’язку була майже удвічі більшою серед учасників, народжених пізніше.

Наприклад, у когорті 1946 року народження у віці 16 років збільшення полігенного індексу на один пункт стандартного відхилення відповідало збільшенню ІМТ на 0,46 кг/м². Для учасників, народжених приблизно у 2001 році, цей показник становив уже 0,90 кг/м².

Найбільші зміни — серед людей із високим ІМТ

Особливо помітними ці зміни були серед людей зі значним надлишком маси тіла. Це узгоджується з тим, що під час зростання поширеності ожиріння найбільше збільшилася саме частка людей із дуже високим ІМТ.

Водночас кількість людей із низькою та середньою масою тіла залишалася відносно стабільною.

Що визначає появу надлишкової маси тіла

Дослідники підкреслюють, що їхні результати не означають, ніби високий ІМТ повністю визначений генетично або є неминучим. Навпаки, робота показує, що наслідки генетичної схильності до надлишкової маси тіла можуть змінюватися залежно від умов життя.

Тобто генетичний ризик може проявлятися сильніше або слабше залежно від середовища, у якому живе людина.

Що потрібно дослідити далі

Майбутні дослідження мають з’ясувати, які саме чинники середовища найбільше посилюють або, навпаки, послаблюють генетичний ризик високого ІМТ.

Серед таких чинників можуть бути:

• доступність калорійної їжі;
• близькість закладів швидкого харчування;
• рівень фізичної активності;
• сімейні звички;
• поведінкові чинники;
• соціальні та економічні умови життя.

Висновок

Дослідження показує, що генетична схильність до вищого індексу маси тіла може сильніше проявлятися в сучасному середовищі, де калорійна їжа є легкодоступною, а рівень повсякденної фізичної активності часто знижений. Ці результати підкреслюють, що надлишкова маса тіла формується під впливом поєднання генетичних, поведінкових, соціальних і середовищних чинників, а не є лише наслідком індивідуального вибору або переїдання.

ДЖЕРЕЛО: nauka

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.