Прихована роль агоністів GLP-1: препарати демонструють потенціал зниження частоти розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин

Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), зокрема семаглутид, ліраглутид і тирзепатид, які сьогодні широко застосовують для лікування цукрового діабету 2 типу та ожиріння, привертають дедалі більшу увагу завдяки потенційним ефектам, що виходять за межі метаболічного контролю.

Нове дослідження науковців із Техаського університету в Ель-Пасо (США), продемонструвало зв’язок між застосуванням агоністів GLP-1 та нижчим ризиком розвитку розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин.

Залежності залишаються серйозною медичною проблемою

Проблема залежностей залишається однією з найскладніших у сучасній медицині. Попри наявність медикаментозних і психотерапевтичних підходів, частота рецидивів залишається високою, а пошук нових терапевтичних стратегій триває.

Одним із перспективних напрямів може стати репозиціонування препаратів із добре вивченим профілем безпеки.

Дизайн дослідження

Дослідники проаналізували дані понад 142 тисяч пацієнтів з ожирінням або цукровим діабетом 2 типу, отримані із масштабної американської бази даних.

Майже 20 тисяч учасників приймали агоністи GLP-1. Після цього автори порівняли частоту нових випадків розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю, опіоїдів, нікотину та кокаїну, із показниками серед осіб, які не використовували ці препарати.

Основні результати

Результати виявилися послідовними для всіх досліджуваних типів залежностей.

Застосування агоністів GLP-1 асоціювалося зі зниженням ризику розвитку:

• алкогольної залежності — на 74 %;
• опіоїдної залежності — на 69 %;
• нікотинової залежності — на 68 %;
• кокаїнової залежності — на 75 %.

Аналогічна тенденція спостерігалася і щодо загального ризику розладів, пов’язаних із вживанням будь-яких психоактивних речовин.

Перегляньте запис:

Можливі механізми впливу

Механізм такого ефекту поки що остаточно не з’ясований. Відомо, що рецептори GLP-1 локалізуються не лише у структурах, відповідальних за регуляцію апетиту, а й у мезолімбічній дофамінергічній системі, яка бере участь у формуванні відчуття винагороди та розвитку залежної поведінки.

Експериментальні дослідження на тваринах раніше показали, що препарати цієї групи можуть пригнічувати дофамінергічну активацію та зменшувати потяг до алкоголю й наркотичних речовин.

Необхідні подальші дослідження

Автори наголошують, що отримані результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку та не є підставою для використання агоністів GLP-1 як засобів лікування залежностей у клінічній практиці. Для підтвердження ефективності такого підходу необхідні рандомізовані клінічні випробування.

Попри це, отримані дані розширюють уявлення про нейробіологічні ефекти агоністів GLP-1 та відкривають перспективний напрям для подальших досліджень.

Висновки

Результати дослідження свідчать, що застосування агоністів рецепторів GLP-1 може бути пов’язане зі зниженням ризику розвитку розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин. Однак для оцінки можливості їх використання у лікуванні залежностей необхідні подальші клінічні дослідження.

ДЖЕРЕЛО: health-ua

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.