Чому деякі віруси залишаються в організмі на все життя: нові дані великого генетичного дослідження

Деякі віруси після зараження повністю елімінуються імунною системою, тоді як інші залишаються в організмі на все життя та можуть періодично реактивуватися. Нове велике дослідження, проведене за участю науковців з Harvard Medical School, Massachusetts General Hospital, Brigham and Women's Hospital та Broad Institute, стало найбільшим аналізом ДНК-вірусів людини та дозволило краще зрозуміти, як змінюється вірусне навантаження протягом життя. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature.

Найбільше дослідження вірому людини

У дослідженні проаналізували вірусне навантаження (кількість вірусної ДНК) у крові та слині понад 900 000 осіб. Вивчали поширені віруси, які здатні зберігатися в організмі тривалий час:

• вірус Епштейна – Барр;
• герпесвірус людини 6 (HHV-6);
• герпесвірус людини 7 (HHV-7);
• поліомавірус клітин Меркеля;
• анеловіруси.

Дані були отримані з великих генетичних біобанків, включаючи UK Biobank та програму All of Us.

Як змінюється вірусне навантаження протягом життя

Дослідники виявили, що різні віруси мають різні траєкторії поширення протягом життя:

• багато вірусів з’являються в перші роки життя після первинного інфікування;
• вірус Епштейна – Барр стає більш поширеним із віком;
• HHV-6 зменшується після дитинства;
• HHV-7 значно зменшується в середньому віці.

Також було виявлено сезонні коливання:

• вірус Епштейна – Барр — більше вірусне навантаження взимку;
• HHV-7 — більше вірусне навантаження влітку.

Фактори, що впливають на вірусне навантаження

Вірусне навантаження залежало від:

• віку;
• статі;
• способу життя;
• куріння;
• генетичних факторів.

Було встановлено, що у чоловіків вірусне навантаження було вищим, ніж у жінок, для всіх досліджених вірусів.

Куріння було пов’язане:

• з вищим вірусним навантаженням вірусу Епштейна – Барр;
• з нижчим вірусним навантаженням HHV-7.

Роль генетики та імунної системи

Дослідники виявили десятки генетичних факторів, пов’язаних із рівнем вірусного навантаження. Більшість цих генів пов’язані з:

• роботою імунної системи;
• розпізнаванням вірусів;
• механізмами ухилення вірусів від імунної відповіді;
• контролем інфікованих клітин.

Це підтверджує, що саме імунна система визначає, чи буде вірус контролюватися організмом, чи зможе зберігатися довічно.

Перегляньте записи:

Вірус Епштейна – Барр і ризик захворювань

Окремо дослідники вивчали вірус Епштейна – Барр, який пов’язують із:

• розсіяним склерозом;
• лімфомою Ходжкіна;
• деякими видами раку.

Дослідження показало:

• довічне вірусне навантаження EBV не впливає безпосередньо на ризик розсіяного склерозу;
• однак імунна відповідь на EBV може підвищувати ризик цього захворювання;
• високе вірусне навантаження EBV може бути фактором ризику лімфоми Ходжкіна.

Дослідження показало, що вірусне навантаження протягом життя визначається складною взаємодією:

• генетики;
• імунної системи;
• віку;
• способу життя;
• зовнішніх факторів.

Саме індивідуальні особливості імунної відповіді визначають, чи залишатиметься вірус в організмі довічно та чи може він у майбутньому впливати на ризик розвитку хронічних захворювань.

Це дослідження відкриває нові можливості для розуміння ролі вірусів у розвитку аутоімунних, онкологічних та неврологічних захворювань.

ДЖЕРЕЛО: medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.