Що потрібно знати про траншейну стопу?
Дата публікації: 11.03.2022
Автори: Відкриті джерела , Переклад редакції платформи Accemedin
Ключові слова: медична допомога, воєнний стан, траншейна стопа
Траншейна стопа (окопна стопа) - різновид відмороження, що полягає в ураженні стоп внаслідок тривалої дії холоду та вологи під час вимушеного малорухомого положення.
Цей стан вперше став відомий під час Першої світової війни, коли солдати перебували в холодних вологих умовах окопів без додаткових шкарпеток або чобіт, які допомагали б тримати ноги сухими. Після подій Першої світової війни з’явилася обізнаність про те, що необхідно намагатися зберегти ноги сухими. Однак, навіть сьогодні таке ускладнення можливе.
Симптоми траншейної стопи можуть включати: поколювання, свербіж, набряк, оніміння, шкіра стає холодною, плямистою.
Якщо стопи зігріти, то відмічається зміна кольору шкіри з білого на червоний та зрештою вона стає сухою та болючою. Можуть утворюватися пухирі, які призводять до злущення шкіри та тканин на пошкодженій стопі.
Виділяють 4 стадії траншейної стопи:
Стадія 1 – стадія травми: кровотік обмежений, шкіра холодна, відчувається оніміння. Кінцівка може бути червоного або білого кольору, біль відсутній.
Стадія 2 – відразу після травми: після того, як стопа зігріється, колір змінюється з білого на синій, але кінцівка залишається холодною та онімілою. Може спостерігатися незначний набряк.
Стадія 3 – фаза гіперемії: цей період може тривати від 2 тижнів до 3 місяців. За цей час кінцівка стає гарячою і червоною, а шкіра - сухою. Часто з’являється біль, у тяжких випадках можуть утворитися пухирі.
Стадія 4 - стадія після гіперемії: може тривати до кінця життя людини. З’являється підвищена чутливість до холоду, а також наявний больовий синдром. В деяких випадках утворюються виразки.
Причини виникнення цього стану
Траншейна стопа виникає в результаті впливу температури від 0°C до 15°C, ризик збільшується, якщо ноги знаходяться у вологому середовищі. Це відбувається, коли низька температура обмежує приплив крові до ураженої ділянки. У деяких людей симптоми можуть розвинутися вже через годину впливу зазначених факторів; в інших випадках симптоми можуть не проявлятися протягом тижня. Тяжкість травми буде залежати від ступеня холоду, вологості тканини та тривалості перебування людини в цих умовах.
Найбільше страждають військовослужбовці, і є припущення, що стресовий фактор також сприяє розвитку траншейної стопи.
Траншейна стопа потребує своєчасного лікування, оскільки може призвести до гангрени та подальшої ампутації кінцівки.
Лікування траншейної стопи
Одним з простих методів лікування є відпочинок та підвищене положення ураженої кінцівки задля стимулювання кровообігу. Ця проста маніпуляція також запобігає утворенню пухирів та ран. Нестероїдні протизапальні засоби можуть допомогти у знятті больового синдрому та набряку.
Центр контролю та профілактики захворювань США пропонує послідовні методи, які можна застосовувати у домашніх умовах:
- зняти шкарпетки,
- уникнути носіння брудних шкарпеток,
- негайно очистити уражену шкіру,
- ретельно витерти ноги,
- нанести теплові компреси на уражену ділянку до 5 хвилин.
Якщо симптоми не покращуються після виконання зазначених маніпуляцій, то необхідно обов’язково звернутися до лікаря задля уникнення будь-яких ускладнень.
Сучасні рекомендації також полягають у повільному пасивному зігріванні ураженої кінцівки з адекватним знеболенням за допомогою амітриптиліну або інших засобів для лікування нейропатичного болю. Важливо оцінити наявність ознак гіпотермії та усунути будь-які фактори навколишнього середовища, які можуть призвести до траншейної стопи.
Але найкраще лікування траншейної стопи – це профілактика. Дуже важливо, щоб військовослужбовці часто змінювали шкарпетки та залишали ноги у сухому стані.
Джерела:
