Тривалість гіпопаратиреозу прогнозує порушення функції нирок

Серед пацієнтів із хронічним гіпопаратиреозом тривалість захворювання була ключовим фактором, що передбачав зниження функції нирок, причому кожен додатковий рік збільшував ризик розвитку хронічної хвороби нирок (ХХН) на 11 %.

Пацієнти, які страждали як на ХХН, так і на хронічний гіпопаратиреоз, також стикалися з підвищеним ризиком розвитку інших супутніх захворювань, таких як гіпертонія, цукровий діабет 2 типу (ЦД2), дисліпідемія та серцево-судинні захворювання.

Методика

Іспанські дослідники провели ретроспективне лонгітудінальне дослідження 100 пацієнтів із хронічним гіпопаратиреозом (середній вік 57 років; 85% жінок) з метою виявлення факторів, що впливають на функцію нирок.

Гіпопаратиреоз діагностували на основі:

• рівня кальцію в сироватці крові, скоригованого на альбумін, нижче 8,8 мг/дл;
• низького або невизначуваного рівня паратиреоїдного гормону за результатами двох або більше тестів, проведених з інтервалом не менше 2 тижнів.

Випадки вважали постійними, якщо вони зберігалися протягом більше 12 місяців.

Було зібрано клінічну інформацію щодо:

• етіології захворювання,
• тривалості гіпопаратиреозу,
• ускладнень (сечокам'яна хвороба, нефрокальциноз, гіперкальціурія),
• факторів ризику серцево-судинних захворювань (гіпертонія, цукровий діабет 2 типу, дисліпідемія),
• серцево-судинних захворювань (ішемічна хвороба серця, аритмії).

Були зареєстровані вихідні та останні рівні креатиніну в сироватці крові та розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (eGFR). ХНН визначалася як eGFR нижче 60 мл/хв/1,73 м².

Пацієнти перебували під наглядом з моменту діагностування гіпопаратиреозу до останнього візиту.

Результати дослідження

• eGFR значно знизився між першим і останнім візитами (88,4 проти 78 мл/хв/1,73 м²; P < 0,001).
• Величина зниження була пов'язана з тривалістю захворювання (бета-коефіцієнт, -0,60; P < 0,001).
• Хоча жоден з пацієнтів не мав ХНН під час діагностування гіпопаратиреозу, 14 % мали це захворювання під час останнього візиту.

Тривалість захворювання була значно пов'язана з нирковою дисфункцією (OR = 1,11; P = 0,008), причому кожен додатковий рік гіпопаратиреозу збільшував ризик ХНН на 11 %.

Криві операційних характеристик приймача (ROC) оцінювали тривалість захворювання як маркер ХНН, даючи площу під кривою 0,850 (P < 0,001).

• Тривалість захворювання 15,5 років і більше забезпечувала чутливість 85,7% і специфічність 71,9% для діагностики ХНН.
• Пацієнти з ХНН також мали вищі показники:
  • сечокам'яної хвороби (P = 0,003),
  • нефрокальцинозу (P = 0,008),
  • гіпертонії (P = 0,005),
  • Т2Д (P < 0,001),
  • дисліпідемії (P < 0,001),
  • ішемічної хвороби серця (P = 0,008),
  • аритмії (P < 0,001).

На практиці

«Тривалість захворювання, здається, є предиктором наявності ниркової дисфункції у пацієнтів з хронічним гіпопаратиреозом. Крім того, супутнє наявність факторів ССЗ [серцево-судинних захворювань] може призвести до більшого ураження нирок», — пишуть автори.

Обмеження

Це дослідження було обмежене:

• його спостережним дизайном, що унеможливило встановлення прямих причинно-наслідкових зв'язків;
• тим, що досліджувана популяція включала лише іспанських осіб європейської раси з певного географічного регіону;
• відсутністю контрольної групи, що обмежило порівняльний аналіз результатів.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.