Сифілітичний гепатит: атипова клініко-лабораторна картина знайомої інфекції

Сифіліс є інфекцією, що передається статевим шляхом і викликається Treponema pallidum. Хоча класичні прояви цього захворювання добре відомі клініцистам, окремі випадки можуть характеризуватися ураженням внутрішніх органів, зокрема печінки. Сифілітичний гепатит (СГ) є рідкісним ускладненням, частота якого за даними літератури становить від 0,2% до 9,7%. У більшості випадків він діагностується на тлі первинного або вторинного сифілісу та характеризується підвищенням рівня лужної фосфатази та помірним зростанням трансаміназ. Однак описані атипові клініко-лабораторні варіанти, що створюють діагностичні труднощі.

У даній статті представлено клінічний випадок молодого чоловіка з гострим ураженням печінки та атиповими біохімічними показниками, у якого був підтверджений сифілітичний гепатит.

Клінічний випадок

29-річний чоловік із супутнім діагнозом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та синдромом подразненого кишечника звернувся зі скаргами на жовтяницю, яка тривала протягом доби. Попередньо протягом трьох тижнів пацієнт відзначав загальну втому, біль у горлі, суб’єктивну гарячку з ознобами та дифузний біль у животі. Медичної допомоги він не отримував, антибактеріальні препарати не призначалися.

Анамнез життя не виявив зловживання алкоголем, прийому нових медикаментів або використання фітотерапевтичних засобів. Пацієнт повідомив про наявність кількох статевих партнерів-чоловіків та епізодичне використання засобів захисту.

Фізикальне обстеження

Пацієнт був гемодинамічно стабільним, без лихоманки. Виявлено дифузну жовтяницю та поодинокі еритематозні макулярні ураження на тулубі та кінцівках.

Лабораторні показники

• Загальний білірубін: 16,6 мг/дл
• АЛТ: 2850 МО/мл
• АСТ: 2178 МО/мл
• ЛФ: 356 МО/мл
• Протромбіновий час: 14,8 с
• Міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС): 1,14

Ультразвукове дослідження виявило гепатоспленомегалію без дилатації внутрішньопечінкових жовчних проток.

Додаткові дослідження

Вірусологічні та серологічні аналізи (EBV, CMV, HSV-1/2, VZV, лептоспіроз, ВІЛ, вірусні гепатити A, B, C) були негативними. Автоімунні маркери (антинуклеарні, мітохондріальні антитіла та антитіла до гладких м’язів) також були негативними.

Серологічний скринінг на сифіліс був позитивним із високим титром швидкого плазмового реагіну (1:256).

Лікування та перебіг

Пацієнту було введено 2,4 млн ОД бензатину пеніциліну внутрішньом’язово. Біопсія печінки, проведена після початку терапії, показала панлобулярний гепатит із вираженим ушкодженням та некрозом гепатоцитів. Забарвлення за Штайнером на спірохети виявилося негативним, що узгоджується з даними літератури, де присутність спірохет виявляють лише приблизно у половини випадків.

Упродовж трьох місяців спостерігалося повне зникнення клінічних симптомів, нормалізація рівнів трансаміназ та білірубіну.

Обговорення

Сифілітичний гепатит вперше описано у 1951 році. У найбільшому метааналізі було зібрано лише 144 випадки, що підкреслює рідкісність цього стану. Найчастішими проявами є висип (78%), втома, жовтяниця, гарячка, біль у животі та зниження апетиту. Менш поширеними є біль у горлі, артралгії та головний біль.

Класичний біохімічний профіль характеризується підвищенням ЛФ та білірубіну при помірному підвищенні АСТ і АЛТ. У представленому випадку спостерігалася атипова картина з вираженим трансамінітом і гіпербілірубінемією. Це може ускладнювати діагностику, оскільки клініцисти зазвичай орієнтуються на холестатичний тип ушкодження при СГ.

Диференціальна діагностика включала вірусні, автоімунні та токсичні ураження печінки, які були виключені. Біопсія підтвердила запальний процес, але не виявила спірохет, що не виключає діагнозу, оскільки їхня візуалізація є непостійною знахідкою.

Застосування пеніциліну призвело до швидкого клінічного та лабораторного покращення, що відповідає критеріям, запропонованим Малліком і співавт. для встановлення діагнозу сифілітичного гепатиту:

1. Аномальні печінкові проби.
2. Серологічні підтвердження сифілісу з відповідними клінічними проявами.
3. Виключення альтернативних причин ураження печінки.
4. Покращення після специфічної антимікробної терапії.

Таким чином, представлений випадок демонструє нетиповий варіант перебігу сифілітичного гепатиту, що вимагає високого рівня настороженості лікаря для своєчасної діагностики та лікування.

Перегляньте запис:

Висновки

Сифілітичний гепатит є рідкісним, але клінічно важливим ускладненням сифілісу, яке може маніфестувати атиповими змінами печінкових ферментів. Для встановлення діагнозу необхідна комбінація клінічних, лабораторних та гістологічних даних, а також виключення інших причин ураження печінки. Швидка відповідь на пеніцилін підтверджує діагноз та підкреслює важливість раннього розпізнавання цього стану.

ДЖЕРЕЛО: Annals of Internal Medicine

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.