Новаторські відкриття: 5 найкращих проривів у дослідженнях діабету 2023 року

Останні дослідження діабету включають досягнення в інсулінотерапії, передові пристрої для лікування діабету та багатообіцяючі методи лікування, такі як імунотерапія та регенерація β-клітин.

За оцінками, до 2050 року понад 1,31 мільярда людей у всьому світі можуть мати цукровий діабет, хворобу, пов’язану зі значною захворюваністю, смертністю та супутніми захворюваннями. The Lancet повідомляє, що зростання поширеності з 529 мільйонів у 2021 році в основному пов’язано зі сплеском діабету 2 типу, на який впливають такі фактори, як ожиріння та демографічні зміни.На цукровий діабет 2 типу припадає 90% усіх випадків діабету, при цьому соціальні фактори ризику, такі як високий ІМТ, неправильне харчування, небезпека навколишнього середовища та низька фізична активність, сприяють цьому тягарю.

Постійні дослідження та інновації в галузі діабету спрямовані на покращення контролю, лікування та, можливо, на пошук ліків проти цієї хвороби.

Еволюція інсулінотерапії

Інсулінотерапія має багату історію, яка розвивалася з часом. Відкриття інсуліну на початку 1920-х років зробило революцію в лікуванні діабету, дозволивши людям із цим захворюванням ефективно контролювати рівень цукру в крові. Спочатку інсулін отримували з тварин (свиней і корів). Проте прогрес у технології та дослідженнях призвів до розробки рекомбінантного та синтетичного людського інсуліну, який точно імітує інсулін, який виробляє людський організм.

Протягом багатьох років відбулися значні вдосконалення в рецептурах інсуліну та способах доставки. До них відносяться інсулін швидкої дії, інсулін короткої дії, інсулін середньої дії та інсулін тривалої дії. Кожен тип має унікальну фармакокінетику та фармакодинаміку, що визначає час і тривалість його впливу на рівень глюкози в крові.

В останні роки відбувся помітний прогрес в інсулінотерапії. Однією зі сфер уваги була розробка інсулінових помп. Крім того, дослідження вивчали нові підходи до доставки інсуліну, такі як використання наноматеріалів для перорального введення.

У 2023 році відбувся прогрес у складі інсуліну та його доступності. Було схвалено нові біосиміляри, які пропонують більш доступні варіанти для пацієнтів.

Інноваційні технологічні досягнення для лікування діабету

Носимі та імплантовані пристрої для вивільнення інсуліну стали багатообіцяючим прогресом у лікуванні діабету, пропонуючи зручність і покращений контроль для людей із захворюванням.

Одним із яскравих прикладів є інсулінова помпа. Це невеликі пристрої, які забезпечують постійну подачу швидкодіючого інсуліну через катетер, розміщений під шкірою. Помпа запрограмована на введення точних доз інсуліну протягом дня, імітуючи природне виділення інсуліну здоровою підшлунковою залозою. Деякі інсулінові помпи також пропонують додаткові функції, наприклад безперервний моніторинг рівня глюкози (CGM), який надає дані про рівень глюкози в крові в реальному часі.

Пристрої для імплантації, такі як замкнуті системи доставки інсуліну, призначені для автоматизації доставки інсуліну на основі рівня глюкози. Ці пристрої поєднують датчик CGM, інсулінову помпу та алгоритм керування для постійного моніторингу рівня цукру в крові та відповідного регулювання подачі інсуліну.

Деякі з алгоритмів, розроблених для цих пристроїв: алгоритм PID, алгоритм моделі прогнозного контролера (MPC), алгоритми прогнозування гіпоглікемії (HPA), алгоритм нечіткої логіки, який використовується DreaMed (логіка MD), і нейронні мережі.

Аналізуючи тенденції та закономірності, деякі з цих алгоритмів можуть прогнозувати майбутні рівні цукру в крові та надавати персоналізовані рекомендації щодо коригування дозування інсуліну або способу життя.

Виявлення ролі нових генів у діабеті

У недавніх дослідженнях було виявлено специфічні генетичні варіанти в генах, пов’язаних з розвитком діабету. Наприклад, при синдромі Вольфрама, рідкісному нейродегенеративному розладі, який може проявлятися цукровим діабетом, пацієнт має успадковану по матері c.1369A > G; Виявлено варіант p.Arg457Gly гена WSF1, що розширює спектр генетичних варіантів, пов'язаних із цими захворюваннями.

Було показано, що міссенс rs2234970 SNP у SCD1 сприяє виникненню пов’язаних з ожирінням метаболічних розладів, таких як діабет 2 типу. Крім того, Massarenti et al. (2022) виявили зв’язок між SNP в інсуліні та генах рецепторів інсуліну та зниженим синтезом антиінсулінових антитіл, але поганим контролем глікемії.

Хоча ідентифікація останніх генетичних варіантів, пов’язаних з діабетом, може сприяти прогнозуванню індивідуального ризику розвитку захворювання, важливо зазначити, що ці асоціації часто є специфічними для певних груп населення. Тому ці критерії не можуть застосовуватися універсально.

Прориви в альтернативних методах лікування

Дві нові інсулінонезалежні терапії показали перспективу в лікуванні діабету. Перша терапія передбачає націлювання на печінкову вісь S100A9-TLR4-mTORC1 у непаренхіматозних клітинах для придушення кетогенезу, процесу, який може призвести до небезпечного для життя кетоацидозу у пацієнтів з діабетом. За допомогою введення рекомбінантного S100A9 можна стримати кетогенез, покращуючи гіперглікемію, не викликаючи гіпоглікемії у мишей з діабетом. Цей шлях є потенційною терапевтичною мішенню для управління діабетичним кетогенезом.

Друга терапія — теплізумаб, гуманізоване моноклональне антитіло, яке затримує початок діабету 1 типу. Теплізумаб діє на Т-клітини шляхом зв’язування з CD3. Хоча точний механізм дії повністю не вивчений, теплізумаб може частково активувати передачу сигналів і дезактивувати аутореактивні Т-лімфоцити, які націлені на бета-клітини підшлункової залози. У листопаді 2022 року теплізумаб став першим схваленим FDA препаратом для уповільнення прогресування діабету 1 типу.

Назустріч лікуванню: перспективні дослідження у 2023 році

Регенерація β-клітин та імунотерапія є найбільш перспективними методами лікування діабету.

Відновлення як кількості, так і функції бета-клітин має вирішальне значення для ефективного лікування захворювання. Хоча самоподвоєння та регенерація зі стовбурових клітин продемонстрували потенціал для регенерації бета-клітин, значний прогрес був досягнутий у розробці стратегій in vitro для проліферації та диференціації функціональних бета-клітин. Однак все ще існують перешкоди, які заважають застосуванню регенерації β-клітин у клінічній практиці.

З іншого боку, імунотерапія спрямована на регулювання імунної відповіді та запобігання руйнуванню β-клітин, яке зазвичай спостерігається при діабеті 1 типу. Через пригнічення аутоімунітету та підвищення толерантності до β-клітин імунотерапія пропонує великий потенціал у пошуках розв'язання проблеми діабету.

Висновок

Важливо бути в курсі нових методів лікування діабету та факторів ризику, а також змінити спосіб життя, щоб мінімізувати ймовірність розвитку захворювання. Зараз переважні методи лікування спрямовані на контроль рівня глюкози в крові та запобігання ускладненням за допомогою інсулінотерапії та альтернативних рішень.

Тривають дослідження, спрямовані на вивчення потенційних методів лікування, таких як трансплантація бета-клітин, імунотерапія та регенеративна медицина. Ці новаторські перспективи породжують оптимізм щодо майбутніх ліків, хоча остаточно ліки ще не знайдено.

ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net/