Нобелівську премію з фізіології або медицини

Нобелівську премію з фізіології або медицини у 2022 році отримав Сванте Паабо (Svante Pääbo) за відкриття стосовно геномів вимерлих гомінінів та людської еволюції.

Про рішення Нобелівської асамблеї при Каролінському інституті повідомили під час онлайн-трансляції на сайті премії.

Біолог зі Швеції Сванте Паабо досяг найбільшого успіху в кар'єрі як дослідник геномів вимерлих видів тварин та людей, започаткувавши нову наукову дисципліну — палеогеноміку. Нобелівською премією його нагородили через значний внесок у розуміння того, що робить сучасних людей особливими і яке їхнє місце в еволюційній історії.

Палеонтологи й археологи встановили, що анатомічно сучасна людина, тобто Homo sapiens, з'явилася в Африці приблизно 300 000 років тому. А наш найближчий родич неандерталець (Homo neanderthalensis) населяв Європу ще 400 000 років тому й вимер приблизно 30 тисяч років тому, незадовго після приходу Homo sapiens. І хоча в 1990-х вже було секвеновано майже повний геном сучасної людини, вивчення не стосувалися геному неандертальців, залишивши прогалини у розумінні спорідненості й еволюції двох видів людей.

Зберігаючися тисячоліттями у відкладах, ДНК фрагментується, хімічно модифікується й засмічується, що неймовірно ускладнює її вивчення. Але Паабо дуже хотів внести ясність у питання походження людини й почав з дослідження мітохондрій у викопних рештках неандертальців. Мітохондрії є множинними органелами клітин і мають власну, порівняно невелику ДНК, що мало збільшити шанси на успіх при її вивченні. Тож він першим проаналізував мітохондріальну ДНК неандертальця із кістки віком 40 тисяч років, встановивши таким чином генетичну відмінність Homo neanderthalensis від сучасних людей та шимпанзе.

Після цього Паабо разом із колегами вдосконалив методи ізолювання та аналізу древньої ДНК, що дало змогу дослідити вже не мітохондріальну, а ядерну ДНК. Перше секвенування ДНК неандертальця він опублікував у 2010 році. Він виявив, що еволюційний шлях сучасної людини й неандертальця розійшовся орієнтовно 800 000 років тому. Як показало порівняння людських геномів з різних кутків світу, два види людей активно схрещувалися при співжитті на спільній території, через що зараз у європейців та азійців до 4 відсотків геному є неандертальського походження.

Але на цьому внесок Паабе у розуміння людської еволюції не вичерпується. У 2008 році, досліджуючи ДНК з фрагмента кістки віком 40 тисяч років із сибірської Денисової печери, науковець відкрив до того невідому вимерлу популяцію людей, яких зараз називають денисівцями. Хоч вони ще менш схожі до нас, ніж неандертальці, древні Homo sapiens з денисівцями також схрещувалися, на що вказує носійство близько 6 відсотків денисівської ДНК у геномах сучасних людей Південно-Східної Азії.

Відкриття Сванте Паабо щодо геномів вимерлих людей допомагає краще зрозуміти, звідки ми походимо, однак має і практичне значення, зважаючи на роль неандертальських та денисівських генів у нашій фізіології, зокрема реакції на медикаменти та схильності до захворювань.

Це вже 112 Нобелівська премія з фізіології або медицини, яку вручають з 1901 року й пропускали усього дев'ять разів. Минулого року нею нагородили Девіда Джуліуса (David Julius) та Ардема Патапутіана (Ardem Patapoutian) за відкриття рецепторів температури та дотику. У 2020 році нагородили Харві Альтера (Harvey Alter), Майкла Хютона (Michael Houghton) та Чарльза Райса (Charles Rice) за дослідження вірусу гепатиту C.

ДЖЕРЕЛО