Оновлення рекомендацій щодо лікування позалікарняної пневмонії у дорослих, підготовлене Французьким товариством інфекційних захворювань (SPILF) та Франкомовним товариством респіраторних захворювань (SPLF)

Мета оновлення рекомендацій 2010 року — визначити нові підходи до первинного ведення позалікарняної пневмонії (ПЛП) ймовірно бактеріального походження у дорослих пацієнтів як в амбулаторних умовах, так і в стаціонарі. Хоча ці положення застосовні і до тяжких форм пневмонії, спеціальні рекомендації щодо лікування в умовах реанімації не надаються. У межах цього документа також розглядаються ролі антибіотикотерапії та кортикостероїдів, оскільки їх слід призначати якомога раніше (в екстрених умовах), з урахуванням того, що не всі пацієнти з тяжкою ПЛП лікуються в реанімаційних відділеннях.

Визначення тяжкої пневмонії. Діагноз ставиться за наявності одного великого критерію або щонайменше трьох малих критеріїв.

• Великі критерії:
  • Септичний шок
  • Дихальна недостатність, що потребує штучної вентиляції легень
• Малі критерії:
  • Частота дихання ≥ 30 за хвилину
  • PaO₂/FiO₂ ≤ 250
  • Багатодольова інфільтрація (≥2 частки)
  • Сплутаність свідомості
  • Рівень сечовини в плазмі ≥ 7,14 ммоль/л
  • Лейкопенія (лейкоцити < 4000/мм³)*
  • Тромбоцитопенія (тромбоцити < 100 000/мм³)
  • Гіпотермія (температура тіла < 36 °C)
  • Артеріальна гіпотензія, що потребує інфузійної терапії

*Лейкопенія зумовлена інфекцією, а не хіміотерапією.

FiO₂ орієнтовно розраховується за формулою: FiO₂ = 0,21 + 0,03 × потік O₂ (л/хв).

Ці рекомендації стосуються виключно ПЛП бактеріального походження. Вони не охоплюють інфекції вірусної етіології (грип, SARS-CoV-2, респіраторно-синцитіальний вірус тощо) без ознак бактеріальної суперінфекції, випадки аспіраційної пневмонії, а також пацієнтів із бронхоектазами (незалежно від наявності муковісцидозу). Профілактика ПЛП у цьому документі не розглядається.

Початкове ведення ПЛП передбачає оцінку клінічного стану пацієнта (анамнез, особливості фону, чинники ризику) і ступеня тяжкості захворювання з метою призначення адекватного лікування.

Ознаки, що дозволяють запідозрити ПЛП, спричинену атиповими бактеріями (низька чутливість і специфічність)

Ознака	Пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae	Легіонельоз
Контекст	Спалахи (в сім'ї, установах), відсутність ефекту після 48–72 год належного лікування бета-лактамами	Подорожі, контакт із водяними аерозолями, відсутність ефекту після 48–72 год належного лікування бета-лактамами
Фон	Молоді > літні	Супутні захворювання, імуносупресія
Клінічні прояви	Постійний кашель, симптоми з боку верхніх дихальних шляхів, позалегеневі прояви: шкіра, ШКТ, ЦНС, міалгії, артралгії	Швидкий розвиток (2–3 дні), позалегеневі симптоми: біль у животі, діарея, блювання, порушення свідомості, головний біль, міалгії, брадикардія при гарячці (ознака Фажета)
Лабораторні ознаки	Гемолітична анемія, ниркова недостатність	Ниркова недостатність, гіпонатріємія, цитоліз, рабдоміоліз
Рентгенологічні зміни	Неорганізовані інфільтрати обох легень, інтерстиціальний синдром, дрібновузлові зміни, бронхіоліт ± альвеолярні інфільтрати	Однобічні або двобічні альвеолярні затемнення

Супутні захворювання, що впливають на вибір емпіричної антибіотикотерапії при ПЛП

• Госпіталізація протягом останніх трьох місяців
• Антибіотикотерапія протягом останнього місяця*
• Хронічний алкоголізм
• Порушення ковтання
• Важкі неврологічні захворювання з ризиком аспірації (інсульт, хвороба Паркінсона, деменція, розсіяний склероз тощо)
• Активне онкозахворювання
• Імуносупресія**
• Важка ХОЗЛ (ОФВ1 < 50%) або хронічна дихальна недостатність (киснева терапія або НІВ)
• Серцева недостатність
• Печінкова недостатність
• Хронічна ниркова недостатність (ШКФ < 30 мл/хв)

* За винятком нітрофурантоїну, перорального фосфоміцину, півмецилінаміну

** Системні кортикостероїди ≥10 мг/добу, інші імуносупресанти, аспленія, агранулоцитоз, ВІЛ-інфекція з рівнем CD4 ≤200 кл/мм³, первинні імунодефіцити

Примітки:

1. Наявність хоча б одного з перелічених факторів змінює стандартний вибір амоксициліну як першої лінії терапії.
2. Бронхіальна астма не є показанням до зміни антибіотикотерапії, якщо відсутні інші фактори.
3. Сам по собі вік без супутніх захворювань не є показом до зміни терапії.

Алгоритми визначення місця лікування та шкали оцінки тяжкості залишаються чинними згідно з рекомендаціями 2010 року.

Антибіотикотерапія та супутнє лікування

Емпіричний вибір стартової антибіотикотерапії (крім подвійної терапії та бета-лактамів із активністю проти Pseudomonas aeruginosa)

Амоксицилін, амоксицилін/клавуланат і цефтріаксон

Дослідження, проведені серед пацієнтів із позалікарняною пневмонією (ПЛП) і супутніми захворюваннями, госпіталізованих поза відділеннями інтенсивної терапії, не виявили суттєвої різниці між ефективністю цефтріаксону й ампіциліну або амоксициліну/клавуланату. Водночас цефтріаксон виявився невиправданим як стартовий препарат у переважній більшості випадків інфекцій нижніх дихальних шляхів. Амоксицилін залишається еталонним препаратом для пацієнтів без супутніх захворювань у разі легкої ПЛП.

Макроліди, доксициклін або фторхінолони при підозрі на атипові збудники

Mycoplasma pneumoniae найчастіше трапляється в молодих дорослих. Макроліди вважаються терапією вибору, проте поширеність стійкості до них варіює між країнами. У таких випадках залишаються ефективними фторхінолони й доксициклін. Подібний підхід застосовується при Chlamydophila pneumoniae. У разі непереносимості макролідів і доксицикліну можливе призначення фторхінолонів. Для Legionella pneumophila дані щодо переваги фторхінолонів над макролідами суперечливі, однак у відділеннях інтенсивної терапії їх застосування потенційно може бути вигідним.

Прістинаміцин

Цей препарат має добру активність in vitro проти пневмококів та атипових збудників. Він може бути корисним у разі легкої ПЛП, хоча нових досліджень не публікувалося.

Підозра на бактеріальну коінфекцію на тлі вірусної інфекції дихальних шляхів

Вірусні інфекції можуть спричиняти або сприяти бактеріальним ко-/суперінфекціям. У разі грипозної пневмонії найчастіше виявляють Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae та Streptococcus pyogenes, тому рекомендоване емпіричне призначення амоксициліну/клавуланату. У разі алергії можливе застосування фторхінолону з активністю проти пневмококів.

Емпірична антибіотикотерапія ПЛП в амбулаторних дорослих

Категорія	Перший вибір	Альтернатива
Без супутніх захворювань	Амоксицилін	Прістинаміцин
З наявністю ≥1 супутнього захворювання	Амоксицилін/клавуланат	Парентеральний цефалоспорин ІІІ покоління
Підозра на ко-/суперінфекцію (грип)	Амоксицилін/клавуланат	Парентеральний цефалоспорин ІІІ покоління або прістинаміцин
Підозра на атипових збудників	Макролід	Прістинаміцин або доксициклін

• Через 72 години – клінічне переоцінювання.
• Левофлоксацин: лише при тяжкій алергії до бета-лактамів і за відсутності інших варіантів.

Зауваження: Цефалоспорини мають обмежену біодоступність і екологічні ризики (відбір резистентних штамів), тому не рекомендовані при ПЛП в амбулаторних умовах.

Емпірична антибіотикотерапія при ПЛП у госпіталізованих дорослих із нетяжким перебігом

Категорія	Перший вибір	Альтернатива
Без супутніх захворювань	Амоксицилін (перорально або парентерально)	Парентеральний цефалоспорин ІІІ покоління
З супутніми захворюваннями	Амоксицилін/клавуланат або парентеральний 3ГЦ	—
Ко-/суперінфекція (грип)	Амоксицилін/клавуланат	—
Атипові збудники	Макролід	Левофлоксацин (у разі алергії до макролідів)

• Через 72 години – клінічне переоцінювання з можливістю деескалації.

Лікування атипових збудників у дорослих

Збудник	Препарат вибору	Альтернатива
Legionella pneumophila	Макролід	Левофлоксацин (тяжка форма або протипоказання до макролідів)
Mycoplasma pneumoniae	Макролід	Доксициклін, левофлоксацин (якщо є протипоказання до макролідів і доксицикліну)
Chlamydophila pneumoniae	Макролід	Доксициклін, левофлоксацин (якщо є протипоказання до інших)

У разі неефективності терапії:

• Через 72 години від початку бета-лактамної терапії – рекомендоване обстеження з метою виявлення ускладнень або резистентних збудників. Можливі варіанти:
  1. Дренування плеври при випоті;
  2. Розширений спектр бета-лактамів відповідно до клініки;
  3. Перехід на макроліди при підозрі на атипових збудників.

Прістинаміцин не застосовується у стаціонарних умовах.

Левофлоксацин – лише за суворими показаннями в разі алергії на бета-лактами.

Лікування тяжкої ПЛП у госпіталізованих пацієнтів

• Початкова терапія (при відсутності факторів ризику Pseudomonas): парентеральний цефалоспорин ІІІ покоління + макролід.
• У разі алергії: монотерапія анти-пневмококовим фторхінолоном (левофлоксацин).

Терапія тяжкої ПЛП, спричиненої Staphylococcus aureus з токсином PVL

Стадія	Схема	Альтернатива при алергії
Початкова терапія	Цефотаксим/цефтріаксон + макролід + лінезолід	Цефотаксим/цефтріаксон + ванкоміцин + кліндаміцин або левофлоксацин + лінезолід
MSSA PVL+	Пеніцилін М або цефазолін + кліндаміцин або рифампіцин	Ванкоміцин + кліндаміцин або рифампіцин; або лінезолід
MRSA PVL+	Лінезолід	Ванкоміцин + кліндаміцин або рифампіцин

Показання: постгрипозний контекст, гемоптизія, лейкопенія, некротизуюча пневмонія (множинні вузли, порожнини).

Звичні дози антибіотиків при ПЛП (без урахування ниркової недостатності):

Препарат	Звичайна терапія	В умовах інтенсивної терапії
Амоксицилін	1 г × 3 р/д	2 г × 3 р/д
Прістинаміцин	1 г × 3 р/д	—
Амоксицилін/клавуланат	1 г × 3 р/д	1–2 г × 3 р/д
Цефотаксим	1 г × 3 р/д	80–100 мг/кг/д
Цефтріаксон	1 г × 1 р/д	2 г × 1 р/д
Левофлоксацин	500 мг/д	500–1000 мг/д
Азитроміцин	500 мг (1 день), потім 250 мг/д	те саме
Кларитроміцин	500 мг × 2 р/д	500 мг × 2 р/д
Спіраміцин	1,5–3 млн ОД × 3 р/д	3 млн ОД × 3 р/д
Доксициклін	100 мг × 2 р/д	те саме
Цефазолін	80–100 мг/кг/д	те саме
Пеніцилін М	80–100 мг/кг/д	100 мг/кг/д
Лінезолід	600 мг × 2 р/д	те саме

Тривалість антибіотикотерапії при позалікарняній пневмонії (ПЛП)

Клінічні дані

Порівняння коротких (3–7 днів) і довших (>7 днів) курсів лікування антибіотиками не виявило відмінностей в ефективності. У двох рандомізованих подвійних сліпих дослідженнях 3-денне лікування бета-лактамами продемонструвало таку саму ефективність, як і 8-денне. Одне дослідження охоплювало пацієнтів середнього віку з помірною тяжкістю ПЛП, які клінічно поліпшилися вже на третій день лікування; інше — старших осіб із супутніми захворюваннями, які досягли стабілізації до третього дня.

Критерії клінічної стабільності при ПЛП:

• Температура тіла ≤ 37,8 °C
• Систолічний артеріальний тиск ≥ 90 мм рт. ст.
• Частота серцевих скорочень ≤ 100/хв
• Частота дихання ≤ 24/хв
• SpO₂ ≥ 90 % на атмосферному повітрі або PaO₂ ≥ 60 мм рт. ст.

Рекомендації 2025 року

• У випадках легкої або помірної ПЛП (амбулаторне або стаціонарне лікування поза реанімацією), якщо на третій день виконуються всі критерії клінічної стабільності — рекомендовано 3-денний курс антибіотикотерапії.
• Якщо стабільність досягається між третім і п’ятим днями — рекомендовано 5-денне лікування.
• В інших випадках неускладненої ПЛП — рекомендовано 7-денне лікування.
• Тривалість понад 7 днів допускається лише при ускладненнях (легеневий абсцес, значний плевральний випіт тощо).

Показання до комбінованої антибіотикотерапії

Клінічні дані

Дані щодо комбінованого емпіричного лікування (бета-лактам + макролід) суперечливі. Його потенційна користь виявляється переважно в тяжких випадках, особливо за наявності атипових патогенів (наприклад, Legionella). У разі некротизуючої ПЛП, спричиненої токсин-продукуючим MSSA, користь може мати додавання антибіотиків із анти-токсичним ефектом (наприклад, кліндаміцин або рифампіцин).

Рекомендації 2025 року

• У легкій ПЛП комбінація бета-лактаму з макролідом або фторхінолоном не рекомендована. У разі підозри на атипову етіологію перевагу слід надавати макролідній монотерапії.
• У тяжкій ПЛП, яка потребує госпіталізації, рекомендовано емпіричне комбіноване лікування бета-лактамом (3-го покоління) та макролідом з подальшою деескалацією.
• У випадках встановленої етіології комбінована терапія не показана, окрім інфекцій PVL-продукуючим MSSA — тоді можна застосувати поєднання бета-лактаму з кліндаміцином або рифампіцином.
• При тяжом — рекомендована монотерапія лінезолідом.кій ПЛП, спричиненій метицилін-резистентним, токсин-продукуючим стафілокок.

Показання до призначення бета-лактамів проти Pseudomonas aeruginosa

Клінічні дані

Наявність попередньої антибіотикотерапії протягом останніх місяців, госпіталізація за 60–90 днів до ПЛП, важка ХОЗЛ, імуносупресія та хронічний гемодіаліз асоціюються з підвищеним ризиком інфекції P. aeruginosa. Затримка призначення адекватної терапії погіршує прогноз.

Рекомендації 2025 року

• У госпіталізованих пацієнтів із ПЛП, які мають в анамнезі колонізацію або інфекцію P. aeruginosa протягом останнього року, рекомендовано емпіричне лікування бета-лактамом з активністю проти цього збудника.
• У тяжкій ПЛП з госпіталізацією в реанімацію та одним із факторів ризику (нещодавня антибіотикотерапія, тяжка ХОЗЛ, бронхоектатична хвороба, трахеостома) також рекомендована така терапія.
• У разі відсутності даних про резистентність — препаратом першої лінії обирають цефепім або піперацилін/тазобактам.
• Азтреонам і цефтазидим не слід застосовувати емпірично через відсутність дії на грампозитивні збудники ПЛП.
• Потрібно обов’язково проводити мікробіологічне дослідження для можливості ранньої деескалації.

Показання до застосування кортикостероїдів

Клінічні дані

Недавні дослідження серед пацієнтів у критичному стані продемонстрували різні результати. При ранньому призначенні гідрокортизону у тяжких формах ПЛП без септичного шоку спостерігалися зниження летальності, необхідності інтубації й вазопресорів.

Рекомендації 2025 року

• У випадках легкої та помірної ПЛП застосування кортикостероїдів не рекомендоване.
• У тяжкій ПЛП, яка потребує інтенсивної терапії, рекомендовано раннє введення гідрокортизону гемісукцинату (200 мг/день) протягом перших 24 год після появи ознак тяжкості. З 4-го дня проводиться оцінка стану з поступовим зниженням дози. Загальна тривалість курсу — від 8 до 14 днів. Кортикостероїди не застосовуються у випадках мієлосупресії, аспіраційної пневмонії чи грипозної етіології.

Біомаркери

С-реактивний білок (СРБ)

СРБ досліджувався як допоміжний інструмент у діагностиці пневмонії та для розмежування вірусної та бактеріальної природи захворювання. Його чутливість і специфічність коливаються в широкому діапазоні (від 40 до 90 %) залежно від використаного порогового значення. На сьогодні не існує загальновизнаного порогу, що дозволяв би надійно діагностувати бактеріальну або вірусну етіологію ПП.

Підвищений рівень СРБ може свідчити про тяжчий перебіг хвороби, однак достовірних даних, що підтверджують покращення перебігу захворювання або ефективність лікування на основі контролю рівня СРБ, немає.

Рекомендації 2025 року:

Для діагностики та спостереження за ПП, як у стаціонарних, так і в амбулаторних пацієнтів, визначення рівня СРБ не рекомендоване (рівень рекомендації C-1).

Прокальцитонін (ПКТ)

Дослідження показали, що визначення ПКТ може дещо скоротити тривалість антибактеріальної терапії у стаціонарних хворих із респіраторними інфекціями, однак тривалість лікування не зменшувалася нижче за рекомендовану межу. У рутинній амбулаторній практиці застосування ПКТ обмежене через низьку доступність і відсутність чіткого регламентування.

Рекомендації 2025 року:

Систематичне визначення ПКТ для діагностики ПП або контролю за її перебігом не рекомендоване (C-1).

Тести на антигени в сечі

Загальні положення

Позитивний результат на пневмококовий антиген спостерігається рідко (приблизно у 4 % випадків) і не змінює підхід до антибіотикотерапії.

Антиген до легіонел виявляється ще рідше (≈1,6 %), однак може бути корисним у пацієнтів, які не отримують емпіричну терапію проти легіонели.

Цілеспрямоване тестування в пацієнтів із високим ризиком підвищує діагностичну цінність.

Рекомендації 2025 року:

• В амбулаторних пацієнтів із ПП – тести на антигени пневмокока та легіонели не рекомендовані (C-2).
• У разі госпіталізації з некритичним перебігом ПП – тести не рекомендовані, за винятком випадків із підозрою на легіонельоз (B-2).
• У пацієнтів із тяжким перебігом ПП – рекомендовано проводити обидва тести (B-1).

---

Перегляньте записи:

---

Цитобактеріологічне дослідження мокротиння (ЦБДМ)

Незважаючи на те, що етіологічна діагностика ПП може допомогти у виборі терапії, немає переконливих доказів того, що ЦБДМ покращує прогноз хворих.

Рекомендації 2025 року:

• В амбулаторних пацієнтів – ЦБДМ не рекомендоване (C-2).
• У госпіталізованих із некритичним перебігом – можливо проводити, якщо є мокротиння хорошої якості, особливо у випадках:
  • призначення нестандартної антибіотикотерапії;
  • наявності в анамнезі MRSA або Pseudomonas aeruginosa;
  • неефективності першої лінії лікування на 72-й годині.
• У тяжких випадках ПП – рекомендовано проведення мікроскопії та посіву глибоких зразків (C-2).

Гемокультури

Їхня цінність у пацієнтів із ПП помірна, однак може бути важливою в імуносупресованих або у випадках сепсису.

Рекомендації 2025 року:

• В амбулаторних пацієнтів – не рекомендовано (експертна думка).
• У госпіталізованих із некритичним перебігом – проводять лише за наявності факторів ризику або при ускладненнях.
• У тяжких випадках – рекомендовано (B-1).

---

Перегляньте записи:

---

Тести молекулярної біології (ПЛР)

Сучасні ПЛР-тести дають змогу швидко виявити віруси та атипові бактерії, але позитивний результат на вірус не виключає супутньої бактеріальної інфекції.

Так звані "високі" панелі (із мазків із носоглотки) охоплюють 10–15 вірусів та кілька бактерій, тоді як "низькі" панелі (зразки нижніх дихальних шляхів) можуть виявити до 18 бактерій і 9 вірусів.

Рекомендації 2025 року:

• В амбулаторних пацієнтів – ПЛР на віруси не рекомендована (експертна думка).
• У госпіталізованих із некритичним перебігом:
  • рекомендовано ПЛР на грип A/B, RSV та SARS-CoV-2;
  • у разі негативного результату може бути доцільне використання "високої" панелі з урахуванням епідеміології.
• У тяжких випадках:
  • рекомендована ПЛР на грип A/B, RSV, SARS-CoV-2;
  • при необхідності – "висока" або "низька" панель залежно від виду зразка і передбачуваного збудника (особливо при нестандартній терапії або підозрі на легіонельоз).

Візуалізація при підозрі на позалікарняну пневмонію (ПЛП): сучасні підходи

Ультразвукове дослідження органів грудної клітки

Докази з літератури

Клінічні дослідження підтверджують високу діагностичну ефективність ультразвукового обстеження грудної клітки при ПЛП. Зокрема, метааналіз Orso та співавт. (17 проспективних досліджень, 5108 пацієнтів) показав дуже високу точність методу: площа під кривою ROC становила 0,97, чутливість — 92 %, специфічність — 93 %. У більшості досліджень чутливість перевищувала 90 %, а в частині — і специфічність.

Огляд літератури Strøm та співавт., обмежений дослідженнями з нерадіологами як операторами (2170 пацієнтів), показав змінну чутливість (68–100 %, >91 % у 14/17 досліджень) і специфічність (57–100 %, >80 % у 9/13 досліджень). Хоча досвід операторів відрізнявся, це здебільшого впливало на специфічність. Тривалість обстеження зазвичай не перевищувала 10 хвилин. Серед недоліків — складність повторної інтерпретації результатів іншим лікарем та обмежена оцінка відтворюваності між операторами.

Рекомендації 2025 року

У разі підозри на ПЛП, незалежно від тяжкості, ультразвукове дослідження може застосовуватись як метод першої лінії та альтернатива рентгенографії, за умови проходження лікарем відповідного навчання.

Особливо доцільне застосування у пацієнтів з гострою дихальною недостатністю, що ускладнює якісне виконання рентгенографії (Рівень рекомендації B-2).

Рентгенографія грудної клітки

Докази з літератури

На сьогодні відсутні рандомізовані дослідження, що порівнюють клініко-біологічну діагностику з рентгенологічною за такими параметрами, як обсяг призначених антибіотиків і побічні ефекти. За відсутності чітко виражених клінічних ознак (наприклад, однобічних хрипів) доцільно підтверджувати діагноз за допомогою візуалізації.

Рекомендації 2025 року

• У випадках ПЛП, що потребують амбулаторного лікування, рекомендується якомога швидше (протягом 3 днів) провести рентгенографію або ультразвукове дослідження грудної клітки (B-2).
• При високій ймовірності бактеріальної етіології початок антибіотикотерапії не слід відкладати до отримання результатів знімку. Якщо зображення, інтерпретоване фахівцем, не підтверджує ПЛП, діагноз і показання до лікування необхідно переглянути.
• У разі несприятливої динаміки через 72 години після початку лікування необхідно провести візуалізацію (експертна думка).
• У госпіталізованих пацієнтів з тяжкою чи нетяжкою ПЛП рекомендовано застосування рентгенографії, ультразвуку або комп'ютерної томографії (B-2).

---

Прегляньте записи:

---

Комп'ютерна томографія (КТ) органів грудної клітки

Докази з літератури

КТ, зокрема з низькою дозою опромінення, підвищує точність діагностики ПЛП незалежно від результатів рентгенографії. У кількох дослідженнях проведення КТ у перші години після надходження до стаціонару змінювало початковий діагноз у 45–59 % випадків, підтверджуючи діагноз комісією через місяць. Особливо цінною КТ є в осіб з нечіткою клінічною картиною або у лежачих пацієнтів із нижньодолевими ураженнями.

КТ також впливає на тактику антибіотикотерапії — у майже 50 % випадків лікування після КТ змінюється: припиняється, починається або коригується. У певних групах (наприклад, імуноскомпрометовані пацієнти) КТ дозволяє зорієнтуватися в етіології, навіть при неспецифічній рентгенологічній картині.

Однак, незважаючи на потенційні переваги, досі відсутні докази, що КТ покращує виживаність, зменшує тривалість госпіталізації або загальні витрати на лікування. Також підвищене опромінення залишається фактором ризику.

Рекомендації 2025 року

• У пацієнтів, які лікуються амбулаторно, не рекомендується використовувати КТ як метод першої лінії для діагностики ПЛП (C-1).
• У разі госпіталізації рекомендовано використовувати низькодозову КТ у разі діагностичної невизначеності після клінічного огляду та результатів рентгенографії або УЗД (B-1).

Контрольна візуалізація

Докази з літератури

Потреба в контрольній візуалізації після ПЛП переважно пов’язана з раннім виявленням пухлин легень, які можуть маскуватися під інфекційний процес. Частота виявлення онкопатології після епізоду ПЛП коливається в межах 0,7–9,2 % залежно від контингенту пацієнтів. КТ показана за наявності тривалої симптоматики або факторів ризику: вік ≥ 50 років, паління (20 і більше пачко-років, навіть у минулому).

Рекомендації 2025 року

• У випадках задовільної клінічної динаміки та відсутності факторів ризику розвитку раку легень контрольну візуалізацію проводити не рекомендується (C-2).
• Проведення КТ обґрунтоване при:
•  відсутності поліпшення або погіршенні стану на 72-й годині лікування (експертна думка);
•  наявності факторів ризику раку (вік ≥ 50 років, паління ≥ 20 пачко-років, навіть при припиненні протягом останніх 15 років). Обстеження рекомендується проводити не раніше ніж через два місяці, за умови інформованої згоди пацієнта (C-2).

---

ДЖЕРЕЛО: Respiratory Medicine and Research

---

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.