Музика як тригер: нове розуміння епілептичних нападів, спричинених звуком
Дата публікації: 07.05.2025
Ключові слова: гіпокамп, скронева частка, музикогенна епілепсія, рефлекторні напади, внутрішньочерепний ЕЕГ, слухова стимуляція
Певні музичні елементи в піснях — особливо коли вони пов’язані з емоційними спогадами — можуть викликати рідкісну форму епілепсії, відому як музикогенна епілепсія, як показало нове дослідження.
Термін «музикогенна епілепсія» був уперше введений у 1937 році. Захворювання є надзвичайно рідкісним — за оцінками, його поширеність становить лише 1 випадок на 10 мільйонів осіб. Більшість попередніх досліджень обмежувалися окремими клінічними описами або невеликими серіями випадків.
Результати нового метааналізу показали, що певні слухові тригери з емоційною асоціацією з минулим досвідом пацієнта здатні викликати напади. Дослідження, включені в аналіз, продемонстрували, що найбільш поширеною зоною виникнення нападів є права скронева частка, особливо в ділянці гіпокампа.
Аналіз також засвідчив, що хірургічне лікування призвело до повного припинення нападів у всіх пацієнтів, окрім одного, у якого зону епілептогенезу було виявлено в лівій скроневій частці.
Дослідники також представили клінічний випадок зі свого центру, у якому пацієнт з музикогенною епілепсією пройшов внутрішньочерепний ЕЕГ-моніторинг. Завдяки обробці музичного сигналу було виявлено конкретну пісню, яка викликала напади, і точно встановлено, що тригером стали звуки малого барабана на певних частотах.
За словами співдослідника Аруна Антоні, доктора медицини з Медичного центру Університету Джерсі Шор у Нептуні, штат Нью-Джерсі, особливістю цього дослідження було те, як аналізувалися пісні, щоб ідентифікувати точний акустичний тригер нападу.
«У багатьох дослідженнях передбачається, що саме пісня в цілому була тригером. Але ми виявили, що саме певні частоти з певним інструментом спровокували напад», — розповів Антоні в інтерв’ю Medscape Medical News.
Результати дослідження були представлені 9 квітня під час стендової презентації на щорічній зустрічі Американської академії неврології (AAN) 2025 року.
Рефлекторні напади — це судомні епізоди, що викликаються певними зовнішніми подразниками, такими як миготливе світло, на відміну від психогенних нападів, що мають психологічну природу (наприклад, викликані стресом або посттравматичним стресовим розладом).
У розділі Довідника з клінічної неврології за 2015 рік Джон Стерн, доктор медичних наук, професор і директор клінічної програми з епілепсії Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, зазначив, що музикогенна епілепсія зазвичай починається у віці близько 28 років. Напади в таких пацієнтів асоціюються зі звуками, які мають складні гармонійні або мелодійні особливості і провокують індивідуальні сенсорні реакції.
За оцінками, рефлекторні напади будь-якого типу трапляються лише у 4–7% людей з епілепсією, і приблизно 80% з них викликаються візуальними стимулами. Однак, як зазначають автори, «література про музикогенну епілепсію є нечисленною і потребує більше доказів щодо етіопатогенезу та пов’язаних клінічних характеристик».
«За останні кілька років я зіткнувся лише з кількома пацієнтами, у яких музика стала тригером», — повідомив Антоні, який також є директором епілептологічної служби в Hackensack Meridian Health System і доцентом кафедри неврології у Hackensack Meridian School of Medicine.
Саме після одного клінічного випадку його команда вирішила проаналізувати наявні дослідження. Метааналіз включив 41 наукову роботу з описами 48 пацієнтів (середній вік — 26 років; 71% — жінки), у яких музику було підтверджено як тригер епілептичного нападу.
Дослідники з’ясували, що пацієнти, які мали емоційний зв’язок із музикою або з викликаними нею спогадами, частіше мали судомну відповідь.
Минулі спогади, що провокують напад, не рідкість у пацієнтів з епілепсією. Тож це може бути емоція, або конкретна думка, або спогад, який тут спрацював,
— зазначив Антоні.
Мезіальна або латеральна частка правої скроневої долі була найчастішою зоною початку нападів. Ці результати узгоджуються з даними ПЕТ/ОФЕКТ-досліджень, які демонструють гіперперфузію в уражених зонах.
У восьми з дев’яти пацієнтів, які перенесли резекцію епілептогенного фокуса, протягом року після втручання нападів не було. Всі вони досягли І класу за шкалою Енгеля. У одного пацієнта з лівобічною локалізацією фокусу спостерігалося збереження спонтанних нападів.
У клінічному випадку описано 37-річного чоловіка, який з 25 років періодично відчував епізоди запаморочення, втрати свідомості та судом, що супроводжувались оральними автоматизмами. Пацієнт повідомив, що 3–4 конкретні пісні постійно провокують напади.
Під час моніторингу ЕЕГ було визначено, що фокус активності розташовувався в лівому гіпокампі, а напади провокувались при відтворенні однієї зі згаданих пісень.
Ми використали цифрову обробку музичного сигналу, щоб розділити компоненти мелодії та ударних, і виявили, що саме звуки малого барабана на частоті 1/16 ноти викликали напади,
— пояснив Антоні.
Пацієнт не мав емоційного зв’язку з піснею, хоч вона йому подобалась. Йому було рекомендовано уникати прослуховування подібної музики. Через невідповідність критеріям для хірургічного втручання, пацієнта розглядають як кандидата для нейромодуляційної терапії.
Дослідники продовжують вивчати потенціал музичних і звукових стимулів як частини стандартного протоколу ЕЕГ. Вони також розглядають гіпотезу, що певні типи музики можуть навіть мати протисудомний ефект.
Джон Стерн, який не брав участі у дослідженні, зазначив, що використання внутрішньочерепних електродів дозволяє дослідити феномен на значно глибшому рівні.
«Це поглиблює розуміння у детальний спосіб і є значущим внеском. Ми починаємо розуміти, що музика як тригер — це не абстрактна ідея, а конкретна, фізіологічно вимірювана реакція», — сказав він.
Стерн також підкреслив, що різні люди по-різному інтерпретують звуки:
Музика для однієї людини — це шум для іншої. І саме емоційне переживання звуку може перетворити його на тригер.
Функціональна МРТ у його клінічному випадку показала, як від слухових зон активність поширювалась до передньої скроневої частки, яка є частиною емоційної мережі мозку.
«Те, що робить музику музикою, а не просто звуком — це емоційна обробка сигналу», — додав він.
ДЖЕРЕЛО: Medscape
На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу

Запальні захворювання кишечника — фактор р ...

Хвороби відступили, але не зникли. Вакцина ...

Профілактичне лікування туберкульозу в Укр ...

Міністр Скалецька презентувала пріоритети ...

Клінічне завдання. Біль у колінах. Діагнос ...

Ультразвуковое исследование печени в норме ...
