Синдром Мюнхгаузена: клінічна картина, діагностика, диференційна діагностика, лікування

Епідеміологія

Оцінити поширеність синдрому Мюнхаузена, складно через те, що пацієнти часто заперечують хворобу та звертаються до інших лікарів після виявлення проблеми.

• Загальна популяція: дослідження в Італії виявило, що поширеність синдрому Мюнхгаузена в загальній популяції становить 0,1% протягом життя.
• Медичні заклади: у клінічних умовах поширеність синдрому Мюнхаузена оцінюється приблизно в 1%, хоча дані різняться. Наприклад, ретроспективні дослідження серед стаціонарних і амбулаторних пацієнтів показали рівень приблизно 0,01%, тоді як у пацієнтів із лихоманкою невідомого походження поширеність досягала 9%.

Ризик розвитку

• Жінки, неодружені особи, медичні працівники, люди з психіатричною історією або конфліктами в сім'ї (насильство, розлучення батьків) мають підвищений ризик розвитку цього синдрому.

  

Патогенез

Точні причини розвитку синдрому Мюнхгаузену, невідомі. Однак цей синдром асоціюється із психосоціальними факторами, нейрокогнітивними порушеннями та нейровізуалізаційними змінами.

• Психосоціальні фактори: ранні втрати, травми, досвід перебування у "ролі хворого" або прагнення уваги можуть сприяти розвитку розладу.
• Нейрокогнітивні аспекти: у пацієнтів із цим синдромом виявляють дефіцити у концептуальній організації, обробці складної інформації та судженні.
• Нейровізуалізація: у деяких пацієнтів виявляють аномалії мозку, як-от двобічні ураження білої речовини чи атрофія фронтотемпоральної кори.

Клінічні особливості

Синдром Мюнхаузена, характеризується обманними поведінковими практиками, спрямованими на фальсифікацію симптомів або провокування травм.

Пацієнти можуть навмисно:

• Підробляти історію хвороби або симулювати симптоми (наприклад, біль у животі, інфекції, судоми).
• Викликати симптоми (введення антикоагулянтів, контамінація ран).
• Збільшувати тяжкість існуючих хвороб, не виконуючи рекомендації лікаря.

Симптоми часто не відповідають клінічним даним, а нові скарги з'являються незадовго до виписки зі стаціонару. Поведінка таких пацієнтів може бути деструктивною або навіть небезпечною.

Супутні стани

Синдром Мюнхгаузена часто спостерігається у людей із особистісними розладами (наприклад, межовим чи істеричним типом), а також із посттравматичним стресовим розладом, соматоформними розладами чи залежностями. У пацієнтів із цим розладом також може бути справжнє захворювання, яке вони навмисно загострюють або маніпулюють ним для створення ілюзії більш серйозного стану.

Перебіг захворювання

• хвороба часто протікає у вигляді періодичних епізодів, хоча трапляються хронічні та невпинні випадки.
• пацієнти можуть вдаватися до ризикованих процедур, які призводять до ускладнень і навіть смерті. У деяких випадках спостерігаються суїциди.

Оцінка пацієнтів

Оцінка пацієнтів із підозрою на синдром Мюнхгаузена, включає збір медичного та психіатричного анамнезу, проведення фізикального та психічного огляду, а також детальний аналіз медичної документації. Корисним може бути отримання додаткової інформації від родичів, друзів чи інших лікарів.

Діагноз потребує доказів фальсифікації симптомів або індукції хвороби шляхом обманних дій пацієнта. Це можуть бути спостереження під час госпіталізації, аналіз медичних записів, лабораторні дослідження або отримання інформації від третіх осіб.

Ознаки фальсифікації

Докази можуть включати:

• Самоіндукцію симптомів: пацієнт навмисно викликає хворобу або порушення (наприклад, вводить сторонні речовини, навмисно погіршує рани).
• Підробку записів: маніпуляції з медичною документацією або зразками для аналізу.
• Непослідовності: відмінності між описом симптомів і об'єктивними даними (наприклад, різні історії хвороби або неузгодженість між скаргами та результатами аналізів).

Критерії діагностики

Згідно з DSM-5, діагноз встановлюється за наявності:

1. Фальсифікації симптомів або індукції хвороби з використанням обману.
2. Презентації себе як хворого або травмованого.
3. Відсутності очевидної вигоди від дій пацієнта.
4. Відсутності пояснення поведінки іншими психічними розладами.

Диференційна діагностика

Синдром Мюнхаузена потрібно відрізняти від:

• Малінгерингу: коли пацієнт фальсифікує симптоми для отримання вигоди (грошей, медикаментів).
• Соматоформних розладів: де фальсифікація відсутня.
• Розладів особистості: наприклад, при межовому розладі особистості може спостерігатись самопошкодження, але без обману.

Лікування

Лікування базується на психотерапії, зокрема:

• Підтримуючій психотерапії або когнітивно-поведінковій терапії.
• Втручаннях, спрямованих на зниження стресу та покращення комунікативних навичок.

Фармакологічна терапія не є ефективною для лікування синдрому Мюнхаузена, однак може застосовуватись для лікування супутніх психічних розладів, таких як депресія чи тривога.

Прогноз

Прогноз часто несприятливий. Одужання є рідкісним, особливо за наявності пізнього виявлення або коморбідних розладів особистості. Пацієнти з депресією чи тривогою можуть мати кращий прогноз за умови лікування супутніх розладів.

ДЖЕРЕЛО: UpToDate

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.