Вчені виявили два білки, що сприяють розвитку фіброзу, та довели, що їх дію можна блокувати

Печінку часто називають «мовчазним органом», адже вона може тривалий час зазнавати ушкоджень без виражених симптомів. Однак хронічне ураження — внаслідок вживання алкоголю, метаболічних порушень або вірусних гепатитів — поступово призводить до розвитку фіброзу. Цей процес супроводжується накопиченням рубцевої тканини, ущільненням печінки та з часом може переходити у цироз і рак печінки.

Попри багаторічні дослідження, сьогодні не існує затвердженої терапії, яка б надійно зупиняла або повертала назад фіброз після його розвитку. Однією з причин є складність самого процесу: у частини пацієнтів печінка здатна частково відновлюватися, тоді як у інших захворювання продовжує прогресувати навіть після усунення причини ушкодження.

Дослідники з Osaka University вперше застосували технологію профілювання фіксованої РНК на рівні окремої клітини для детального аналізу клітин печінки при фіброзі. У межах дослідження науковці проаналізували близько 38 тисяч клітин печінки зі здорових, фіброзних та таких, що відновлювалися, тканин. Це дозволило створити детальний «клітинний атлас» змін, які відбуваються в печінці під час розвитку та регресії фіброзу.

Особливу увагу вчені звернули на гепатоцити перицентральної зони печінки. Саме ці клітини демонстрували найвираженіше відновлення нормальної генної активності під час регресії фіброзу, що свідчить про їхню активну участь у процесах регенерації печінкової тканини. Під час роботи дослідники виявили дві молекули, які можуть відігравати ключову роль у розвитку фіброзу печінки.

SEMA4D

Першою мішенню став білок SEMA4D. Під час фіброзу його продукують макрофаги — клітини імунної системи. SEMA4D взаємодіє з рецептором plexin B2 на печінкових зірчастих клітинах, активуючи процес утворення колагену та рубцевої тканини.

У дослідженні блокування SEMA4D за допомогою експериментального моноклонального антитіла VX15/2503 призводило до суттєвого зменшення фіброзу в мишей. Також підвищений рівень SEMA4D виявили у пацієнтів із тяжким фіброзом печінки, тоді як після успішного лікування гепатиту С його рівень знижувався.

LMCD1

Другою потенційною мішенню став транскрипційний фактор LMCD1. На відміну від SEMA4D, LMCD1 працює всередині печінкових зірчастих клітин і підтримує їхній активний профібротичний стан. Висока експресія LMCD1 асоціювалася з прогресуванням фіброзу, тоді як її пригнічення зменшувало синтез фіброзних білків.

Дослідники також встановили зв’язок між рівнем LMCD1 та тяжкістю ураження печінки у пацієнтів із жировою хворобою печінки та гепатитом С.

Що означають результати дослідження

Автори роботи вважають, що SEMA4D та LMCD1 можуть стати перспективними терапевтичними мішенями для створення нових антифібротичних препаратів. На думку дослідників, комбінований вплив на обидва механізми потенційно може уповільнювати або навіть зупиняти прогресування фіброзу печінки.

Результати також допомагають краще зрозуміти, чому в одних пацієнтів печінка здатна до відновлення, а в інших — фіброз продовжує прогресувати.

ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.