Міфи ЗПТ «Вважаю, що сам можу припинити вживання наркотичних речовин»

МІФ: Можу сам припинити вживання

ФАКТ: Наркотична залежність — це хронічне захворювання, яке потребує лікування.

У суспільстві розповсюджена думка про те, що залежність від психоактивних речовин це лише звичка, бажання отримати задоволення і неготовність припинити вживання через відсутність сили волі. Чи дійсно це так? Щоб відповісти на це питання треба з’ясувати як формується згубне коло вживання та залежність.

Наш мозок реагує на корисні та приємні для нас речі чи події викидом хімічних речовин – нейромедіаторів. Саме ці речовини  утворюють «систему винагороди», які спонукають нас повторювати бажану для організму поведінку. Так, наприклад зайняття спортом чи смачна їжа спричиняють викид «коктейлю» з різних нейромедіаторів від чого ми відчуваємо задоволення та прагнемо знову повторити це відчуття.

Вживання психоактивних (наркотичних) речовин діє за тим же принципом. Але в якийсь момент, виникає залежність, що призводить до того, що наркотики стають пріоритетом. Їх пошук та вживання становлять основну цінність та інтерес людини, що є індикатором залежності.

Чому це стається?

Наш мозок по різному сприймає задоволення від природної винагороди, наприклад заняття спортом, та задоволення від прийому наркотиків. Постійне вживання психоактивних речовин може спричинити зміни у роботі певних ділянок головного мозку, які відповідають за задоволення, стрес, мотивацію тощо. Зміни охоплюють весь мозок, зокрема префронтальну кору, базальні ганглії, мигдалину тощо. Розглянемо ці елементи мозку більше детально.

Мигдалина – це головний центр обробки ваших емоцій, який відповідає за стресові відчуття, такі як дратівливість і тривожність. Мигдалина пов’язує емоції з багатьма іншими здібностями мозку, особливо з пам’яттю, навчанням і відчуттями. Ключові елементи мигдалини включають як нейромедіатори позитивного підсилюючого ефекту, так і основні компоненти системи, пов’язаної із негативним підкріпленням залежності. Тому залежність від психоактивних речовин завжди поєднує стрес та задоволення, які взаємно підсилюють один одного і мигдалина відіграє в цьому провідну роль.  

Базальні ганглії відіграють важливу роль у позитивних формах мотивації, включаючи наслідки  діяльності, як-от прийом їжі, спілкування та секс, а також беруть участь у формуванні звичок і розпорядку дня. Ці області утворюють ключовий вузол того, що іноді називають «схемою винагороди» мозку. Наркотики надмірно активують цю частину мозку, викликаючи ейфорію від наркотиків. Але при постійному вживанні ганглії адаптуються до присутності наркотику, зменшуючи чутливість і ускладнюючи відчуття задоволення.

Префронтальна кора  забезпечує здатність думати, планувати, розв'язувати проблеми та приймати рішення. Це також остання частина мозку, яка дозріває, що робить підлітків найбільш вразливими до вживання наркотиків. Зміщення балансу між активністю кори, базальних гангліїв і розширеного мигдалеподібного тіла змушує людину з розладом вживання психоактивних речовин активно шукати наркотик – ця потреба може переважати над іншими.

Стовбур головного мозку також може зазнавати надмірної активації через вживання наркотиків, особливо, опіоїдів. Стовбур контролює основні життєво важливі функції, зокрема, частоту серцевих скорочень, дихання та сон. Це демонструє, чому передозування може спричинити пригнічення дихання та навіть смерть.

Наркотики впливають на весь мозок, і хоча тут ми розглянули лише деякі його частини, нейротоксична дія на центральну нервову систему людини є значною. Наприклад, через сильний вплив кокаїну на мозок людини вчені винайшли окремий термін: «психоз, викликаний кокаїном», який описує паранойю, галюцинації, зациклену поведінку. «Психоз» відомий також через формування ворожості до навколишнього середовища, тобто людина сприймає все що її оточує як загрозу. Звичайно, нейротоксична дія відрізняється у різних наркотиків, але в більшості випадків може призводити до: марення, розладів сну, настрою та когнітивних порушень.

Тому, враховуючи зазначені зміни організму, поради оточуючих, такі як: «Треба взяти себе в руки, просто раз і назавжди припинити вживання!» - часто є недоречними, оскільки питання не в силі волі, а в розладі вживання, який змінює поведінку, бажання та пріоритети людини.

Самотужки припинити вживання складно і більш безпечним та передбачуваним з точки зору результату є звернутися за лікуванням. Яке існує лікування та що є найбільш ефективним – про це ми поговоримо в окремому міфі. Тому слідкуйте за нашими оновленнями.

Натомість підсумуємо:

• Через наявність складних біохімічних змін в мозку людини, нейротоксичності, залежність перестає бути питанням сили волі, це питання набутого хронічного захворювання, яке потребує лікування.
• Стрес, якого зазнає організм залежної людини, за відсутності необхідної дози препарату, може бути сильнішим за приємні відчуття ейфорії від вживання наркотиків. Потяг до наркотиків формується не тільки через «романтизовані» ефекти від психоактивних речовин, а й через бажання людини повернути комфортний стан без симптомів абстиненції.

ДЖЕРЕЛО: https://www.phc.org.ua/