Бий, біжи та не хворій. Як стрес впливає на нашу імунну систему?

Що хорошого може бути в стресі? Це аж ніяк не риторичне запитання. За мільйони років еволюції стрес нікуди не зник, отже, для чогось він та й потрібен. Якщо зазирнути в далеке минуле, то легко зрозуміти, що джерел стресу було не так уже й багато. Головним чином, він був пов’язаний із загрозою здоров’ю або життю людини, що надходила від диких тварин або інших людей. Умовно кажучи, усе зводилося до банального «бий або біжи». Тобто стрес допомагає організму дужче бити та швидше бігти, адже саме від цих умінь і залежало виживання за несприятливих умов.

Сучасні ж чинники стресу інакші, і вони не спонукають нас до бійки чи пробіжки. Погодьтеся, сімейні конфлікти, затори на дорогах чи дратівливий повільний інтернет — це вам не полювання на мамонта. Але саме в ці моменти так і кортить побити подушки. До речі, психологи часто рекомендують цей прийом, щоб «вивільнити стрес». Насправді потрібно зробити бодай якусь фізичну роботу, бо саме до неї нас готували гормони стресу. Гіпоталамус подав сигнал до наднирників, які почали виробляти адреналін та норадреналін. Ці гормони посилили серцебиття та розширили кровоносні судини в м’язах. Отже, на деякий час людина і тварини стають сильнішими та спритнішими. Крім того, стрес підвищує больовий поріг та звужує свідомість, допомагаючи зосередитися лише на ворожому об’єкті.

Цікаво, що фізіологічні перебудови під час стресу стосуються не тільки роботи м’язів та серцево-судинної системи. Суттєвих змін зазнає й імунітет, який переходить на вищий рівень захисту. У такому разі постає цілком логічне запитання — як бути із твердженням, що стрес є ворогом для імунітету? Виявляється, що все залежить від тривалості стресу. Тим часом як короткий стрес, що триває від декількох хвилин до декількох годин, є корисним, тривалий стрес, що триває днями й навіть місяцями — шкідливий.

Запуск бойової готовності

Для початку варто розібратися, чому короткочасний стрес посилює захисну функцію. У ситуації, коли потрібно бити або бігти, організм часто отримує чимало ушкоджень. Антилопа, якій вдалося вирватися із пазурів хижака, страждає від поранень. Вона може стікати кров’ю, і від того, наскільки швидким буде процес відновлення, залежить її виживання. Логіка посилення імунного захисту за стресової ситуації полягає у швидкому загоєнні ран та протистоянні патогенним мікроорганізмам, які можуть потрапити в кров та інфікувати організм. Насамперед це досягається змінами в розподілі імунних клітин.

Для швидкого та ефективного захисту потрібно, аби лейкоцити (білі кров’яні клітини, які відіграють головну роль у специфічному та неспецифічному захисті організму) збиралися в місцях потенційних ушкоджень. За нормальних умов у крові циркулює певна кількість лейкоцитів, яка є достатньою для забезпечення надійного захисту. Проте під час стресу ця кількість швидко змінюється. Таке явище характерне не тільки для людини, але і для риб, мишей, щурів, коней, кролів та інших тварин, що тільки підкреслює важливе еволюційне значення феномену. Цікаво, що до появи лабораторних аналізів по визначенню гормонів стресу, вимірювання кількості лейкоцитів у крові було основним мірилом стресу. Наразі відомо, що короткочасний стрес призводить до перерозподілу імунних клітин — зниження кількості лімфоцитів та моноцитів і збільшення кількості нейтрофілів у крові.

Цей процес починається вже за кілька хвилин після дії стресового чинника. Через гіпоталамус та гіпофіз активується синтез гормонів стресу, які виконують роль своєрідної тривожної сирени. Варто її увімкнути, як «солдати»-лейкоцити хутко виходять зі своїх «казарм» (селезінка, тимус, легені та інші органи скупчення лейкоцитів) на «дороги» (кровоносні та лімфатичні судини). Цими «дорогами» лейкоцити прямують до місць «бойового чергування». Зокрема, це шкіра, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, печінка та лімфатичні вузли. Саме такий розподіл лейкоцитів дозволяє приймати негайні рішення на місцях, коли цього потребують обставини.

cottonbro / pexels

Вроджений імунітет та захист від раку

Коли стало зрозуміло, що короткочасний стрес сприяє перерозподілу лейкоцитів, які прямують до шкіри, вчених зацікавило інше питання. А чи підсилює стрес імунну відповідь на дію антигена — речовини, яка сприймається імунною системою як чужорідна? Аби це вивчити, група вчених вирішила перевірити, як короткочасний стрес вплине на імунізацію мишей. Для дослідження взяли дві групи тварин, яких вакцинували гемоціаніном лімфи равлика. Мишей експериментальної групи перед імунізацією 2,5 години тримали в обмеженому замкненому просторі, що стало для них стресовою ситуацією. Повторно гемоціанін равлика вводили тваринам через 9 місяців. Цікаво, що імунна відповідь на повторне введення антигену була значно вищою в мишей експериментальної групи, які перед первинною імунізацією мали короткочасний переляк. У лімфатичних вузлах цих мишей ще після першої імунізації виявили більше Т-клітин пам’яті та Т-хелперів. Збільшення кількості Т-клітин пам’яті, зі свого боку, сприяє зростанню кількості лімфоцитів та макрофагів при повторному введенні антигена. Експеримент із мишами наштовхує на думку, що стрес перед вакцинацією може підсилювати імунну відповідь, відповідно, ефективність щеплення. Крім того, цілком імовірно, що стрес пацієнтів перед операцією також допомагає хворому швидше одужати. Зокрема, пришвидшується процес загоєння післяопераційних ран.

Імуностимулювальний ефект стресу було декілька разів продемонстровано в дослідженнях із мишами, щурами та приматами. Встановлено, що в стресованих тварин швидше дозрівають дендритні імунні клітини, і вони мають більшу кількість макрофагів у шкірі та лімфатичних вузлах. Тому вчені, які вивчали ефект короткочасного стресу на імунізацію, зацікавилися, чи допоможе стрес у профілактиці злоякісних пухлин шкіри. Як показали дослідження, у тварин експериментальної групи, які піддавалися короткочасному стресу, спостерігалася збільшена експресія генів хемокінів та цитокінів. Це невеликі за розміром пептидні молекули, які стимулюють переміщення лейкоцитів із крові в тканини. У стресованих тварин також було більше Т-хелперів та цитотоксичних Т-лімфоцитів, які є вкрай важливими в боротьбі зі злоякісними клітинами.

Не імунітетом єдиним

Короткотривалий стрес позитивно впливає не тільки на роботу серцево-судинної системи та імунітету. Є ще мінімум п’ять корисних ефектів від такого короткочасного напруження.

Покращення пам’яті. Під час емоційних потрясінь значно покращується пам’ять через дію адренокортикотропного гормону. Події, які відбуваються з людиною під час стресу, настільки міцно врізаються в пам’ять, що навіть через десятки років людина може повністю відтворити у своїй пам’яті пережите.

Покращення інтелекту. Короткотривалий стрес покращує розумові здібності. І це не дивно, адже коли людині загрожує небезпека, вона мусить думати набагато швидше. Зростання емоційної напруги за стресових умов дозволяє мозку набагато швидше проводити інтелектуальні операції.

Покращення роботи органів чуття. Ще один логічний висновок, який підтверджується багатьма експериментами. Короткотривалий стрес покращує зір, слух та нюх. І при цьому підвищується больовий поріг, тобто людина і тварини за таких умов легше переносять біль. Можна знайти безліч тому прикладів: солдати, які помічають свої рани вже після бою, або ж спортсмени, які звертають увагу на травми лише після змагань.

Підвищення витривалості нервової системи. Невеликі дози стресу підвищують витривалість нервової системи. Так формується стійкість до стресових ситуацій, що в майбутньому дозволяє людині легше переживати несприятливі умови. Можна говорити, що з кожним наступним стресом організм буде витрачати менше енергії на його подолання.

Формування прихильності. У стресу є ще один цікавий ефект, який пов’язаний із виробленням гормону окситоцину. Це один із ключових гормонів, який відповідає за формування почуття прихильності між особинами. Іншими словами, люди, які разом пережили стрес, стають більш приязними один до одного.

Коли стресу забагато

Ефекти стресу на здоров’я можна описати відомим прислів’ям «Що забагато — то не здорово». Про те, що стрес може бути корисним і шкідливим, говорив ще Ганс Сельє, який запропонував терміни еустрес (позитивний стрес) та дистрес (негативний стрес). Одним із ключових факторів, які визначають користь чи шкоду від стресу є інтенсивність та тривалість емоційного напруження.

Коли стрес триває довго, тижнями чи місяцями, це призводить до негативних змін. Зокрема, клітини вродженого імунітету залишаються активними, а постійна продукція цитокінів призводить до хронічного запалення. Воно з часом призводить до пошкодження тканин та розвитку хронічних захворювань, зокрема серцево-судинних хвороб, цукрового діабету, аутоімунних захворювань, раку тощо. З іншого боку, клітини адаптивного імунітету при хронічному стресі стають менш активними, що знижує захисні властивості організму від чужорідних мікроорганізмів, наприклад, вірусів. Хронічний стрес також знижує мобілізацію лейкоцитів із крові до інших частин тіла, приміром, шкіри чи слизової оболонки. У дослідженнях із тваринами та добровольцями виявили, що хронічний стрес знижує клітинно-опосередковану імунну відповідь, продукцію антитіл, активність натуральних кілерів, вірус-специфічних Т-клітин, а також активність макрофагів.

В одному з досліджень було показано, що в жінок із хронічним стресом в лімфоцитах та моноцитах коротші теломери — кінцеві ділянки ДНК, довжина яких зменшується з кожним поділом клітини. Іншими словами, чим довші теломери, тим молодші клітини. У цьому ж дослідженні було показано, що в жінок із хронічним стресом, на відміну від жінок із короткотривалим стресом, в імунних клітинах знижена активність теломерази — ферменту, що добудовує кінцеві ділянки ДНК. Отже, можна із впевненістю говорити про те, що хронічний стрес пришвидшує старіння клітин імунної системи, призводить до порушення їхньої регуляції та розвитку хронічних захворювань, у тому числі ракових пухлин та аутоімунних патологій.

Варто не забувати й про те, що хронічний стрес становить загрозу здоров’ю та життю людини також з інших причин. Адже в такому стані легко призвичаїтися до шкідливих звичок — куріння, надмірного вживання спиртних напоїв, переїдання чи вживання наркотиків.

cottonbro / pexels

Спорт, стрес та імунітет

Щоб позбавитися від шкідливого впливу хронічного стресу, лікарі радять насамперед змінити спосіб життя. Водночас важливе значення надається фізичній активності. Річ у тім, що фізична активність і є тим короткотривалим стресом, який покращує роботу імунної системи та не тільки. Численні дослідження показують, що фізична активність навіть посилює імунологічний нагляд над раковими клітинами та покращує прогнози, що пов’язані із деякими видами онкопатологій. При цьому варто відзначити, що надмірні або довготривалі фізичні навантаження організм сприймає як хронічний стрес, тому в спорті, як і загалом у житті, важлива помірність, аби користь не перетворилася на шкоду.

ДЖЕРЕЛО: https://nauka.ua/