Рання втрата вагітності

Рання втрата вагітності — це спонтанна втрата вагітності протягом першого триместру. Рання втрата вагітності трапляється приблизно в 1 із 3 вагітностей і вражає приблизно 1 мільйон вагітних осіб щороку в США.

Причини та фактори ризику ранньої втрати вагітності

Рання втрата вагітності найчастіше спричинена хромосомними аномаліями плода, на які припадає понад 2/3 усіх ранніх втрат вагітності між 6 і 10 тижнями вагітності.

Фактори ризику ранньої втрати вагітності включають старший вік на момент настання вагітності, попередню втрату вагітності, деякі захворювання (такі як діабет, гіпертиреоз та системний червоний вовчак) та вплив під час вагітності, який може завдати шкоди плоду, що розвивається (наприклад, алкоголь, деякі вірусні або бактеріальні інфекції, вплив свинцю, ртуті або радіації на навколишнє середовище та певні ліки).

Як діагностується рання втрата вагітності?

Діагноз ранньої втрати вагітності може бути поставлений за клінічними симптомами, такими як вагінальна кровотеча, або за зниженням рівня β-хоріонічного гонадотропіну людини (β-ХГЛ), гормону, який виробляється під час вагітності, при вагінальному огляді, якщо виявляється відкрита шийка матки. Вагінальне ультразвукове дослідження, яке показує або порожню матку, або матковий гестаційний мішок без ембріона, також може використовуватись як діагностичний критерій ранньої втрати вагітності.

Ведення ранньої втрати вагітності

Існує 3 варіанти лікування пацієнток із ранньою втратою вагітності, які не мають вагінальних кровотеч або ознак інфекції.

Вичікувальна терапія: без будь-якого втручання у 25%-50% пацієнток із ранньою втратою вагітності фрагменти плідного яйця виходять протягом 1 тижня, а понад 80% пацієнток із кровотечею повністю позбуваються продуктів зачаття протягом 2 тижнів. Пацієнти, які обирають вичікувальну терапію, повинні мати доступ до найближчого відділення невідкладної допомоги на випадок надмірної кровотечі.

Медикаментозна терапія: Міфепристон, який вводять за 24 години до мізопростолу, або мізопростол, який вводять окремо, можна використовувати для прискорення вигнання тканини плідного яйця. Медикаментозне лікування можна проводити вдома, але його слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають препарати для розрідження крові чи мають низький рівень еритроцитів, або тим, хто не має доступу до найближчого відділення невідкладної допомоги.

Процедурне або хірургічне лікування: аспірація вмісту матки, яку можна виконати в амбулаторних умовах або в операційній, успішно видаляє продукти зачаття у 99% пацієнтів. Аспірація в амбулаторних умовах є зручною та пропонує низку варіантів контролю болю, включаючи ін’єкцію місцевого анестетика в шийку матки та внутрішньовенне введення препаратів для зняття болю чи тривоги. Аспірація вмісту матки в операційній рекомендована пацієнтам із високим ризиком кровотечі або пацієнтам із аномаліями матки чи великими міомами, а також передбачає глибоку седацію чи загальну анестезію для контролю болю.

Потенційні ускладнення лікування втрати вагітності на ранніх термінах

Рідкісні ускладнення після лікування ранньої втрати вагітності включають інфекцію, кровотечу, затримку продуктів зачаття та хірургічну травму. Для медикаментозного лікування частота неповного вигнання тканини вагітності, що призводить до необхідності аспірації матки, нижча, коли застосовують і міфепристон, і мізопростол, порівняно з монотерапією мізопростолом.

Спостереження після лікування втрати вагітності на ранньому терміні

Особам, які обрали вичікувальне лікування або ліки, слід запропонувати подальше спостереження, щоб переконатися в повному виведенні продуктів зачаття. Ця оцінка зазвичай включає клінічні дані (зменшення або відсутність вагінальної кровотечі), а також вимірювання β-ХГЛ або УЗД органів малого таза для підтвердження відсутності залишків плідного яйця. Пацієнтки, які проходять процедурне або хірургічне лікування з приводу ранньої втрати вагітності, повинні отримувати регулярну гінекологічну допомогу, якщо у них немає симптомів або ускладнень після процедури.

ДЖЕРЕЛО: https://jamanetwork.com/