Теорія еволюції пологів може не відповідати вашим очікуванням

Усіх молодих батьків хвилює питання: чому діти народжуються такими безпорадними? У 1960 році американський антрополог виклав впливове пояснення, яке ґрунтується на еволюції людини.

Шервуд Уошберн стверджував у 1960 році, що коли наші ранні предки почали ходити прямо, їм для цього був потрібен вужчий таз, щоб зробити ходьбу на великі відстані ефективнішою. В той самий час у цих гомінідів розвивався більший мозок. А діти з великою головою можуть застрягти в тісних родових шляхах під час пологів, загрожуючи життю матерів і немовлят.

За словами доктора Уошберна, еволюція впоралася з цією «акушерською дилемою», як він її назвав, шляхом скорочення термінів вагітності, щоб жінки народжували дітей до того, як мозок немовляти закінчив рости.

Теорія доктора Уошберна мала величезний вплив і стала звичайним прикладом на уроках біології. «Сапієнс: Коротка історія людства», книга-бестселер 2011 року, представила акушерську дилему як факт і багато вчених досі дотримуються цієї теорії.

Але детальний огляд доказів, який планується незабаром опублікувати в журналі Evolutionary Anthropology, остудив цю ідею. В огляді Анна Ворренер, біологічний антрополог з Університету Колорадо в Денвері, стверджувала, що наявні на сьогодні докази не дають переконливої підтримки акушерській дилемі, і що вчені не приділили достатньо уваги можливим альтернативам. Щобільше, за словами дослідниці, ця ідея надсилає жінкам згубне повідомлення про те, що вагітність за своєю суттю небезпечна.

«Це увічнює розповідь про тілесну некомпетентність», — сказала доктор Ворренер. У своїй дисертації вона дослідила одне з ключових припущень доктора Уошберна — що жінки ходять менш ефективно, ніж чоловіки, оскільки їхній таз ширший для пологів. Але в 2015 році, після вивчення добровольців, які ходили на біговій доріжці, доктор Ворренер виявила, що наявність ширшого таза не створює більшої потреби в кисні. «Надійшли дані, і я подумала: «Зачекайте, можливо, я щось неправильно зрозуміла», — згадувала вона.

Холлі Дансуорт, біологічний антрополог, який зараз працює в Університеті Род-Айленда, також розчарувалася в акушерській дилемі, коли уважно розглянула докази. У 2012 році вона та її колеги опублікували дослідження про тривалість вагітності у людей та інших приматів. Вони виявили, що, як правило, більші примати мають більш тривалу вагітність, ніж менші. Зважаючи на свій розмір, у людей немає скороченої вагітності. У всякому разі, вагітність людини триває довше, ніж можна було б передбачити для примата такого розміру.

Відтоді доктор Дансуорт стала різким критиком акушерської дилеми, стверджуючи, що час пологів визначається розміром тіл немовлят, а не їх голів. За її словами, процес пологів починається, коли плід вимагає більше енергії, ніж може забезпечити організм матері. Інші вчені, однак, стали на захист теорії, визнаючи, що її початкова концепція була надто спрощеною.

У дослідженні, опублікованому минулого місяця, група дослідників стверджувала, що різниця між чоловічим і жіночим тазом демонструє ознаки природного відбору, що діє в різних напрямках. У той час як чоловіки в середньому більші й вищі за жінок, деякі частини їхнього таза відносно менші. Найбільші відмінності є в кістках, які оточують родові шляхи у жінок. Незважаючи на ці відмінності, жіночий таз все ще створює щільне прилягання між голівкою дитини та родовими шляхами, іноді піддаючи небезпеці як дитину, так і матір.

То чому ж природний відбір не зміг якось вирішити цю ситуацію і зробити народження трохи менш ризикованим?

– запитала Ніколь Грюнстра, еволюційний антрополог з Віденського університету та один з авторів дослідження.

Але доктор Грюнстра визнала недоліки в оригінальній версії теорії доктора Уошберна. Вона підозрювала, що ходьба не була найважливішим фактором еволюції тазу. За її словами, просте стояння у вертикальному положенні могло чинити тиск на тазове дно, перешкоджаючи еволюції більш просторих родових шляхів.

Скептиків ці аргументи не переконали. У своєму новому огляді д-р Ворренер поставила під сумнів те, чи немовлята, які застрягли в родових шляхах, становлять серйозну загрозу для життя жінок. Вона зазначила, що набагато частіше молоді матері помирають від втрати крові або інфекцій.

Вона також розкритикувала спосіб, у який доктор Ґрунстра та інші захисники акушерської дилеми обґрунтовують свою гіпотезу. На її думку, вони припускають, що кожна частина людської анатомії була налаштована природним відбором для певної роботи. Інколи адаптація – це випадковість. Наприклад, деякі гени, які, як вважається, відповідальні за побудову тазу, також активні у розвитку інших частин скелета. Якби інша кістка в нашому тілі набула нової форми, таз міг би змінитися просто як побічний продукт — не тому, що він розвивався для ходьби чи пологів.

Як і інші кістки, таз не має фіксованої форми, закодованої в генетичному плані. На його розвиток впливають тканини навколо нього, включаючи матку, яєчники та інші органи. Пропорції жіночого таза можуть частково випливати з усіх органів, що ростуть у ньому.

ВООЗ попереджає, що лікарі все частіше здійснюють непотрібне медичне втручання у матерів, а хронічним захворюванням, які можуть загрожувати здоров’ю матері, таким як високий кров’яний тиск, ожиріння та діабет, приділяється мало уваги. Але визнання надмірної медикалізації сучасної вагітності не закінчує дебати про її походження, зауважує доктор Грюнстра. Саме по собі це не означає, що еволюційні пояснення можуть бути невірними.

ДЖЕРЕЛО: www.nytimes.com