Допоміжні репродуктивні технології пов’язали з підвищеним ризиком хвороби Кавасакі

Хвороба Кавасакі — це системний васкуліт, який переважно трапляється в дитячому віці та є однією з провідних причин набутих захворювань серця у дітей. Найбільшу клінічну небезпеку становить ураження коронарних артерій. Без своєчасного лікування аневризми коронарних артерій можуть виникати приблизно у 20 % пацієнтів.

На тлі глобального зростання використання методів лікування безпліддя питання можливого впливу способу зачаття на здоров’я дітей набуває особливої актуальності.

У великому японському проспективному когортному дослідженні проаналізували дані 101 864 дітей, народжених у межах національного проєкту. За дітьми спостерігали до 59-місячного віку, а діагноз хвороби Кавасакі підтверджували за медичною документацією. За період спостереження зареєстрували 1226 випадків хвороби Кавасакі.

Дослідники порівнювали дітей, зачатих природним шляхом, із дітьми, народженими після різних методів лікування безпліддя:

• індукції овуляції;
• внутрішньоматкової інсемінації;
• екстракорпорального запліднення;
• інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда.

Основні результати

Після врахування демографічних і перинатальних характеристик, а також низки материнських захворювань ризик хвороби Кавасакі залишався вищим після більшості методів лікування безпліддя.

Порівняно з дітьми, зачатими природним шляхом, хвороба Кавасакі частіше виникала після:

• індукції овуляції — приблизно у 1,6 раза;
• внутрішньоматкової інсемінації — приблизно у 1,5 раза;
• екстракорпорального запліднення — приблизно у 1,5 раза.

Після інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда помітного підвищення ризику не виявили.

Отримані результати не можна трактувати як доказ причинно-наслідкового зв’язку. Дослідження не встановлює, що саме метод лікування безпліддя спричиняє хворобу Кавасакі. Виявлені відмінності можуть бути пов’язані як із особливостями процедур, так і з факторами, характерними для батьків, які звертаються по лікування безпліддя.

Наприклад, індукцію овуляції частіше застосовували у жінок із синдромом полікістозних яєчників, тоді як серед пацієнток, які проходили екстракорпоральне запліднення або інтрацитоплазматичну ін’єкцію сперматозоїда, частіше траплявся ендометріоз.

Навіть після врахування цих та інших материнських станів асоціації для індукції овуляції, внутрішньоматкової інсемінації та екстракорпорального запліднення зберігалися.

Перегляньте запис:

Можливі біологічні механізми

Один із потенційних напрямів подальших досліджень пов’язаний з епігенетичними змінами. Раніше у дітей, зачатих за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, описували відмінності метилювання ДНК. Подібні зміни також вивчали у контексті хвороби Кавасакі. Однак наразі це лише гіпотеза щодо можливого біологічного механізму, а не доведене пояснення виявленої асоціації. 

ДЖЕРЕЛО: jamanetwork

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.