Негативний тиск на закриту післяопераційну рану знижує ризик інфекції, але підходить не всім

Новий систематичний огляд і метааналіз 85 рандомізованих досліджень показав, що інцизійна терапія негативним тиском (iNPWT) знижує ризик інфекції хірургічного поля та низки ранових ускладнень. Водночас вона частіше спричиняє пухирі на шкірі та небажані явища, пов’язані з пристроєм, тому автори підтримують вибіркове, а не рутинне застосування методу.

Інфекція хірургічного поля залишається одним із найважливіших післяопераційних ускладнень. Одним із неантибіотичних методів її профілактики є інцизійна терапія негативним тиском — iNPWT (incisional negative pressure wound therapy), яку застосовують на первинно закриті хірургічні рани замість стандартної пов’язки.

У JAMA Surgery опубліковано систематичний огляд і метааналіз, автори якого оцінили, чи справді цей підхід зменшує ризик інфекції та інших ранових ускладнень після операції.

Майже 17 тисяч пацієнтів у 85 рандомізованих дослідженнях

Дослідники проаналізували 85 рандомізованих клінічних досліджень, до яких загалом увійшли 16 980 дорослих пацієнтів.

У 8463 пацієнтів післяопераційні рани лікували з використанням iNPWT, а у 8517 застосовували стандартні пов’язки.

Основною кінцевою точкою була загальна частота інфекції хірургічного поля (ІХП). Окремо аналізували поверхневі та глибокі інфекції, розходження країв рани, сероми, некроз шкіри, повторні операції та госпіталізації, смертність, утворення пухирів і небажані явища, пов’язані з пристроєм.

Ризик інфекції хірургічного поля знизився приблизно на третину

Порівняно зі стандартними пов’язками iNPWT була пов’язана зі значно нижчим ризиком загальної інфекції хірургічного поля:

ВР 0,64; 95% ДІ 0,57–0,72.

Тобто відносний ризик ІХП був приблизно на 36% нижчим.

Перевага зберігалася і при окремому аналізі різних типів інфекції. Для глибокої ІХП відношення ризиків становило 0,66, а для поверхневої — 0,59.

Водночас суттєвого зниження ризику інфекцій органів або порожнин не виявили.

Менше розходжень рани, сером і повторних операцій

Позитивний ефект не обмежувався лише профілактикою інфекції.

iNPWT також була пов’язана зі зниженням ризику:

• розходження країв рани — ВР 0,73;
• сероми — ВР 0,77;
• повторної операції — ВР 0,80;
• некрозу шкіри — ВР 0,38.

При цьому суттєвої різниці між групами щодо повторної госпіталізації або смертності автори не виявили.

Один випадок ІХП попереджається приблизно на кожні 21 лікування

Особливо практичним показником є NNT — кількість пацієнтів, яких потрібно пролікувати для запобігання одній події.

Для інфекції хірургічного поля NNT становив 21.

Тобто в середньому застосування iNPWT замість стандартної пов’язки у 21 пацієнта дозволяло попередити один додатковий випадок ІХП.

Однак саме цей показник важливо оцінювати з урахуванням вихідного ризику пацієнта: чим вища ймовірність післяопераційних ускладнень, тим потенційно більшою може бути абсолютна користь від профілактичної терапії негативним тиском.

Є й зворотний бік — пухирі та проблеми з пристроєм

Переваги iNPWT супроводжувалися збільшенням частоти деяких небажаних явищ.

Ризик утворення пухирів на шкірі був більш ніж у чотири рази вищим порівняно зі стандартними пов’язками:

ВР 4,51; 95% ДІ 2,37–8,58.

Для небажаних явищ, безпосередньо пов’язаних із пристроєм, ризик був ще вищим:

ВР 11,87; 95% ДІ 4,74–29,74.

Кількість пацієнтів, необхідних для виникнення однієї додаткової шкідливої події (NNH), становила 18 для пухирів і 11 для небажаних явищ, пов’язаних із пристроєм.

Тому оцінювати метод лише за зниженням частоти інфекцій недостатньо — необхідно враховувати баланс користі та потенційної шкоди.

Чому автори не рекомендують iNPWT усім пацієнтам

Хоча метааналіз продемонстрував переваги щодо загальної, поверхневої та глибокої ІХП, автори не вважають отримані результати аргументом на користь повсюдного використання iNPWT після будь-якого оперативного втручання.

Натомість вони підтримують селективне застосування методу у пацієнтів із підвищеним ризиком післяопераційних ранових ускладнень.

Такий підхід дозволяє зосередити терапію там, де її абсолютна користь потенційно буде найбільшою, і водночас уникнути непотрібних витрат та небажаних явищ у пацієнтів із низьким вихідним ризиком.

Що це означає для клінічної практики

Результати метааналізу додають вагомі аргументи на користь профілактичного застосування iNPWT на закритих хірургічних розрізах у правильно відібраних пацієнтів.

Метод може зменшувати ризик інфекції хірургічного поля, розходження рани, сероми та повторного оперативного втручання. Але він не є універсально кращою пов’язкою для кожної післяопераційної рани.

Найбільш раціонально розглядати iNPWT у пацієнтів, для яких ризик ІХП та проблем із загоєнням є достатньо високим, щоб очікувана користь перевищувала ймовірність шкірних і пристрій-асоційованих небажаних явищ.

ДЖЕРЕЛО: JAMA Surgery

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.