Нове генетичне дослідження показує, що ризики для здоров'я, пов'язані з ожирінням, змінюються залежно від віку та статі

У недавньому дослідженні, група вчених оцінила, як сукупний вплив тривалого високого індексу маси тіла (ІМТ) на основні захворювання змінюється залежно від віку та статі, використовуючи нову систему МРТ з роздільною здатністю за часом, застосовану до Британського біобанку (UK Biobank).

Передумови

Майже мільярд дорослих у всьому світі страждають на ожиріння, що робить його провідним чинником розвитку діабету, серцевих захворювань та інвалідності. Люди часто запитують: «У якому віці зайва вага завдає найбільшої шкоди?»

Однак більшість досліджень усереднюють ризик у дорослому віці, приховуючи, коли профілактика може бути найбільш важливою. Ожиріння зазвичай кількісно оцінюється за ІМТ, але його вплив змінюється в міру того, як організм, гормони, поведінка та клінічна допомога еволюціонують протягом життя. Традиційні аналізи також не можуть відокремити причину від кореляції. Генетичні методи (MR — Mendelian Randomization) допомагають робити висновки про причинно-наслідкові зв’язки, але класичні підходи припускають, що ефекти фіксовані в часі. Це дослідження вперше представило метод, що дозволяє відстежувати динамічний ризик протягом життя.

Про дослідження

Генетичний ефект алелей, що підвищують ІМТ, слабшає з віком — дослідники змоделювали це за допомогою четвертого полінома, продемонструвавши стрімкіше зниження, ніж при простій лінійній тенденції. У дослідженні проаналізовано учасників UK Biobank з генетичними даними та медичними картками. Після контролю якості було включено 361 906 осіб європейського походження (середній вік на момент закінчення спостереження — близько 70 років). ІМТ стандартизували за статтю та віком.

Основною часовою шкалою був вік у роках, а перші випадки цукрового діабету 2 типу (Т2ДМ), ішемічної хвороби серця (ІХС), фібриляції передсердь (ФП) та остеоартриту (ОА) отримували з кодів МКХ-10. Для уникнення похибок дані обмежували віком 76 років.

Коваріати: стать, вік на момент оцінки, центр дослідження, матриця генотипування та 25 основних генетичних компонентів.

Для оцінки причинно-наслідкового зв’язку команда використала менделівську рандомізацію (MR) з полігенними балами (PGS) як інструментами. GWAS для ІМТ проводили на двох незалежних половинах вибірки (~180 953 осіб кожна), що дало змогу визначити незалежні SNP. Застосовано фільтрування Стейгера, щоб уникнути зворотної причинності, а моделі часу до події будували на основі адитивної моделі ризику Аалена. Підхід враховував, як генетичний вплив на ІМТ змінюється з віком. Аналіз чутливості перевіряв похибки відбору, вплив ліпідознижувальної терапії у пацієнтів без ІХС, а також альтернативну експозицію для ФП та ІХС — середній артеріальний тиск (САТ).

Результати дослідження

1. Вікові та статеві відмінності

Кластерний аналіз показав, що підгрупа генетичних варіантів, пов’язаних з ІМТ («шлях високого ризику»), значною мірою зумовлює статеві відмінності у ризику розвитку Т2ДМ. У дорослих вищий ІМТ причинно збільшував частоту ЦД 2 типу, ІХС, ФП та ОА, але форма ризику змінювалась залежно від віку та статі:

• Для ОА та ФП кумулятивні ефекти зростали з віком, однак ІМТ ставав значущим чинником для ОА на 20 років раніше, ніж для ФП.
• Ризик ФП зростав різко у пізньому віці.
• Для Т2ДМ ефект ІМТ зростав у середньому віці, стабілізуючись після 60–70 років.
• У ІХС спостерігалася U-подібна крива: ризик зменшувався після 50 років, досягав мінімуму у 65–70 років, а потім зростав у старшому віці.

Це зниження було більш вираженим у людей, які отримували гіполіпідемічну терапію (наприклад, статини), що підтверджує їхню профілактичну роль. Натомість ІМТ не мав подібного мінімуму для ФП, узгоджуючись із тим, що статини не знижують ризик фібриляції передсердь. Коли експозицією був САТ, а не ІМТ, спостерігалося помірне зниження ризику ФП, ймовірно, через антигіпертензивну терапію в середньому віці.

2. Статеві відмінності у впливі ІМТ

Вплив ІМТ на розвиток Т2ДМ, ІХС і ФП був сильнішим у чоловіків, тоді як для ОА — подібним до 60 років, після чого у жінок спостерігалася тенденція до зниження. Примітно, що у жінок ризик Т2ДМ знижувався приблизно у 60–70 років, тоді як у чоловіків продовжував зростати. Цей феномен не був пов’язаний із менопаузою чи гормональною терапією, що вказує на статеві відмінності у профілактичній поведінці або спостереженні.

Перегляньте записи:

3. Генетичні кластери ризику

Кластеризація SNP, пов’язаних з ІМТ, показала, що різні генетичні групи мають різні часові ефекти ризику ІХС і Т2ДМ. «Високоризикові» кластери визначали мінімальний рівень ІХС і статеві розбіжності в Т2ДМ.

Моделювання підтвердило, що підхід з часовою роздільною здатністю точно відображає динаміку ризиків протягом життя. Корекція за потенційним відбором зменшила амплітуди, але зберегла ключові особливості, включно з мінімумами ризику.

Висновки

Дослідження показує, що вплив ІМТ на здоров’я не є сталим протягом життя. Його ефекти змінюються залежно від віку, статі та генетичного профілю. Результати підкреслюють важливість персоналізованих стратегій профілактики, спрямованих на конкретні вікові групи та біологічні особливості.

ДЖЕРЕЛО: News-medical

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.