Реальні дані показують переваги тирзепатиду при лікуванні цукрового діабету 1 типу

Нові дані спостережень

Нові дані спостережень показали, що тирзепатид сприяв значній втраті ваги, зменшенню потреби в інсуліні та поліпшенню контролю глюкози без підвищення гіпоглікемії при застосуванні поза показаннями у дорослих з цукровим діабетом 1 типу (ЦД1).

Результати ретроспективного дослідження 57 дорослих з Т1Д та ожирінням будуть представлені 16 вересня 2025 року на щорічній конференції Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD) у вигляді постера Ахмедом Ікбалом, MBBS, старшим клінічним викладачем з діабету та почесним консультантом-лікарем з діабету, та Саймоном Беррі, MBChB, клінічним науковим співробітником з діабету, обидва з Університету Шеффілда та Фонду навчальних лікарень Шеффілда NHS у Шеффілді, Англія, та їх колегами.

Коментарі дослідників

«Інсулінорезистентність є проблемою в лікуванні Т1Д, що ускладнює людям з діабетом 1 типу точне підбирання інсуліну відповідно до вуглеводів та фізичної активності. Точні механізми дії тирзепатиду при Т1Д ще не встановлені, але ми вважаємо, що він має як прямий вплив на чутливість до інсуліну, так і непрямий вплив через зниження ваги», — повідомили Беррі та Ікбал в електронному листі до Medscape Medical News.

Вони додали, що усунення серцево-судинного ризику у людей з Т1Д та інсулінорезистентністю є «нагальною незадоволеною потребою», включаючи усунення таких факторів ризику, як гіпертонія, мікроальбумінурія та дисліпідемія, за допомогою стандартного лікування.
«Метою лікування наших пацієнтів було зменшення інсулінорезистентності та усунення факторів серцево-судинного ризику, а не лише фокусування на ІМТ», — зазначили вони.

Потреба у клінічних рекомендаціях

Наразі не існує професійних рекомендацій щодо застосування препаратів на основі агоністів рецепторів GLP-1 (RA) при Т1Д, і їх застосування не ліцензовано для цієї групи пацієнтів. Однак електронні медичні дані показують, що позареєстраційне застосування є поширеним.

«Повністю контрольовані рандомізовані клінічні випробування (РКВ) необхідні для отримання остаточних даних, які будуть використовуватися для призначення препарату в майбутньому, але на даний момент ми вважаємо, що тирзепатид слід розглядати в кожному конкретному випадку, особливо у пацієнтів з проблемною інсулінорезистентністю», — зазначили Беррі та Ікбал.

Поточні та майбутні дослідження

Компанія Eli Lilly проводить велике РКД з тирзепатидом у пацієнтів з Т1Д та ожирінням, результати якого очікуються в 2027 році.

Але до цього на засіданні EASD також будуть представлені результати першого РКД з тирзепатидом при Т1Д. Ці дані не оприлюднюються достроково, але результати є аналогічними, повідомив Medscape Medical News головний автор дослідження, доктор медицини Джеррі Грінфілд.

Грінфілд, який є завідувачем відділення ендокринології та директором служби діабету в лікарні Св. Вінсента в Сіднеї, Австралія, зазначив, що британське дослідження та його результати «є вражаючими і дуже схожими на те, що було повідомлено в попередніх ретроспективних дослідженнях. Це не РКД, але, тим не менш, дані відображають реальну практику в багатьох аспектах, тому вони є дуже інформативними».

Переваги тирзепатиду при Т1Д, виявлені через 6 місяців

Беррі, Ікбал та колеги включили 57 дорослих з Т1Д, які почали приймати тірзепатид у навчальних лікарнях Шеффілда. Основною метою терапії у всіх пацієнтів було поліпшення глікемії шляхом усунення інсулінорезистентності у осіб з ожирінням і Т1Д, а схуднення розглядалося як додаткова перевага.

Характеристика пацієнтів

• середній вік — 39 років,
• тривалість діабету — 20 років,
• ІМТ — 36,3,
• A1c — 7,7 %.

Дози препарату через 6 місяців

• 2,5 мг — 18% (9 учасників),
• 5 мг — 74% (37 учасників),
• 7,5 мг — 2 учасники,
• 10 мг і 15 мг — по 1 учаснику.

Результати через 6 місяців

• зниження ваги — 9,8 кг (9,3%; P < 0,001),
• зниження дози інсуліну — на 25,2% (з 74,4 до 57,3 од/день; P < 0,001),
• A1c — з 7,7% (61 ммоль/моль) до 7,3% (57,3 ммоль/моль), P = 0,008,
• час у діапазоні (3,9–10,0 ммоль/л / 70–180 мг/дл) — з 55,1% до 62,3% (P = 0,022),
• зменшення часу вище діапазону, без змін часу нижче діапазону (1,1% в обох точках).
• не виявлено значущої кореляції між зміною ваги та часом у діапазоні.

Побічні ефекти

• у 21 учасника (36,8%),
• найчастіші: нудота/блювання — 26,3% (15 осіб), біль у животі — 14,0% (8 осіб),
• 7 учасників (12,3%) припинили прийом через побічні ефекти,
• 3 госпіталізації через біль у животі, пов'язаний з прийомом, (в одному випадку — камені в жовчному міхурі),
• випадків панкреатиту не було.

Перспективи застосування

Грінфілд, який також є професором медицини в Університеті Нового Південного Уельсу, Сідней, Австралія, повідомив, що немає фізіологічних причин, чому GLP-1 RA не повинні бути ефективними при Т1Д, але необхідно встановити їх безпеку, особливо щодо гіпоглікемії та діабетичного кетоацидозу.
«Саме в цьому полягає головна перешкода для затвердження цих ліків для лікування Т1Д».

Тим часом він порадив клініцистам бути готовими до обговорення цього питання, враховуючи, що все більше пацієнтів з Т1Д запитують про ці препарати.

«Я думаю, що це шлях майбутнього, коли люди з Т1Д будуть приймати інсулін плюс додатковий препарат. Питання в тому, який саме. Ми з нетерпінням чекаємо на результати нашого РКД з тирзепатидом при діабеті 1 типу, оскільки це, очевидно, найкращий рівень доказовості».

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.